Життєвий і творчий шлях т.Г.Шевченка Дитинство

Н. 9 березня 1814 року в Моринцях. Коли сім`я збільшилась до 13 душ, Григорій Шевченко перебрався в хату злодія Копія, якого пан Енгельгардт відправив у Сибір. Втікши з каторги, Копій кілька разів приходив до шевченків, погрожував, вимагав харчів. Не витримавши цькувань, тихий, покірний і набожний, Григорій десь у 1816 році перебрався в сусіднє село Кирилівку.

Рідна укр.. природа була першим Тарасовим джерелом розуміння краси, формувала його смаки, мислення. Малий Тарас був хлопцем моторним, веселої вдачі і чутливий до всякого горя. Незмірно любив народні пісні, переймав їх з першого разу й знав без ліку.

Батько був добрим хліборобом, він іще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. Мати походила з Галичини. У 1823 році від епідемії помирає. Другий шлюб батька виявився невдалим і недовгим, а після смерті Григорія Тарасовому дідові Іванові довелося силою виганяти з хати мачуху, щоб сироти мали хоч де переночувати.

Батько майже півроку. Перед смертю не наділив Тараса нічим, відчуваючи небуденність цієї дитини: «Синові Тарасові з спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою; з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; про його спадщина по мені або нічого не значитиме…»

Дуже рано в Тараса виявилися здібності до малярства. Прагнучи стати художником, Тарас побував у трьох церковних малярів, проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Хлопця було послано кухарчуком на кухню, а пізніше приставлено у панські покої служником – козачком. Остаточне рішення будь-що стати малярем визріло у нього в Києві, куди він поїхав з паном. За три дні він оглянув Софіївський собор, Лавру, Золоті ворота, і від побаченого у підлітка перехопило дух- він взявся нишком перемальовувати.

У Вільні, а потім у Варшаві, супроводжуючи свого пана, Тарас спілкувався з патріотично піднесеними литовцями та поляками,став очевидцем антиросійського повстання – і все це посіяло невгасиму жагу до свободи, яка рухала ним до кінця життя.

Бажаючи мати власного живописця, Енгельгардт віддав Тараса до малярних справ майстра Ширяєва у Петербург, який вчив його хіба що розмальовувати дахи. Шевч. Терпів жорстокість вчителя заради омріяного мистецтва.

Викуп з кріпацтва

Одного разу вночі , перемальовуючи статуї у Літньому саду, він зустрічає земляка- художника Івана Сошенка, який знайомить його з видатними діячами рос. та укр.. культур: Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським та інш..

Нові друзі сприяли викупу Тараса з кріпацтва. Брюллов написав портрет Василя Жуковського й продав на аукціоні за 2500 крб.. Частину грошей передала від коронованої сім`ї фрейліна цариці Ю.Баранова( по 300 крб. – княжна Марія й престолонаслідник Олександр, 400 крб. – сама цариця). І 22 квітня 1838 року Шевченко став вільним.

Зразу після викупу Тараса зараховують до Академії мистецтв. З часом він стає найулюбленішим учнем видатного художника Брюллова, Юнак поглинає книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухає лекції з анатомії, фізіології, зоології, береться за вивчення французької мови, відвідує музеї, часто буває в театрах, Його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями. Зароблені гроші пересилає братові Микиті.

Тарас мав дві мрії: поїхати в Італію, щоб побачити всесвітньо відомі шедеври малярства, скульптури й архітектури, (але Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевч., звичайно, не було) та повернутись назавжди в Україну.

1840 року окремою книжкою під назвою «Кобзар» вийшли Шевченкові поезії та поеми. Укр. привітала «Кобзар» як Великоднє свято.

1841 року окремою книжкою виходить поема «Гайдамаки».