1. Зона назви та відомостей про відповідальність

Зона назви і відомостей про відповідальність містить такі бібліографічні елементи: основна назва; паралельна названа; підназва (відомості, що пояснюють назву); відомості про відповідальність.

Основна назва – це головна назва документа, її вказують в описі у тому вигляді, в якому її подано у виданні. Надто довгі назви допускається скорочувати. [В окремих випадках назви на титульному аркуші й на обкладинці документа формулюються по-різному. Основна назва може складатися не лише з одного, а й з кількох речень. Дати, що належать до основної назви, але граматично не пов'язані з нею, подають в описі через кому, якщо їх не вказано в книзі у круглих дужках. Наприклад, Чернігівщина напередодні визвольної війни українського народу, 1648–1654. Але: Нарис історії Волинської землі (до 1914 року).

Паралельна назва – це назва, що надрукована іншою мовою або іншою графікою, наприклад: Діалог з Клавдієм [Текст] = Dialog mit Claudius.

Підназва (пояснення) це слово чи словосполучення, що уточнює основну назву [дані про призначення документа, його форму, що подають у такій послідовності, як на титульній сторінці, проте за необхідності їх можна взяти і з інших джерел: передмови, вступу, післямови тощо, навіть сформулювати самостійно]. В БО підручників і навчальних посібників наводять відомості лише про читацьку адресу, інші дані (про затвердження, ухвалення й т. ін.) випускають.

Відомості про відповідальність – це інформація про осіб, установу та організацію, які брали участь у створенні та виданні документа. Першим відомостям про відповідальність передує знак навскісна риска; наступні групи відомостей відокремлюють одну від одної крапкою з комою. Однорідні відомості у середині групи виокремлюють комами.

/ упорядники: А. Є. Конверський, В.І. Лубський, Т.Г. Горбаченко [та ін.]; за ред. А.Є. Конверського; Київський нац. Ун-т ім. Тараса Шевченка

2. Зона видання

Зона видання містить відомості про видання, а саме: про перевидання, передруки, відомості про характер перевидання, спеціальне призначення документа, особливості форми його відтворення. Форма наведення даних у зоні така:

– 3-те вид., допов. і випр. .

– 6-те вид.

. – Вид. 5-те

. – 5th ed.

Для репринтних, факсимільних й інших передруків вказують рік видання оригіналу, який відтворено. Наприклад:

. – Репринтне відтворення вид. 1834 р. / за ред. проф. З. В. Слюсаренка

Додаткові відомості про видання наводять у бібліографічному описі, якщо у документі наявні окремо сформульовані додаткові відомості щодо особливостей даного перевидання, передруку тощо.

. – 21-ше вид., доп.

. – 5-те вид, стереотип.

. – Вид. 2-ге, перероб. і доп.

3. Зона специфічних відомостей

Зона специфічних відомостей застосовується при описі об’єктів, які є особливим типом публікації чи розміщені на специфічних носіях. До них відносять картографічні, нотні документи, серіальні та інші продовжувані ресурси, окремі види нормативних і технічних документів, електронні ресурси, а також мікроформи, якщо на них розташовані всі вищезазначені види документів, за винятком електронних ресурсів. Ця зона містить відомості, які характерні лише певному виду документів, наприклад, цифрові чи хронологічні характеристики (для серіальних видань), математичні дані (для картографічних видань). Може мати різне наповнення у бібліографічному описі різних видів документів і в деяких випадках – різні назви, наприклад, «зона математичної основи» (для картографічних видань). Специфічне позначення матеріалу – термін, що позначає специфічний клас матеріалу, до якого належить даний документ (наприклад, грамплатівка).