3. Поняття терміна «бібліографічний опис документа», види бібліографічного опису.

Бібліографічний опис визначають як сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за певними правилами в установленому порядку фіксування областей і елементів, що призначені для ідентифікації і загальної характеристики документа. – Карпенко, (ГОСТ 7.1–2003)

Бібліографічний опис є основною частиною бібліографічного запису. Бібліографічний запис може включати також заголовок, терміни індексування (класифікаційні індекси та предметні рубрики), анотацію (реферат), шифри зберігання документа, довідки про додаткові бібліографічних записах, дату завершення обробки документа, відомості службового характеру.

Об'єктами складання бібліографічного опису є всі види опублікованих (у тому числі депонованих) і неопублікованих документів на будь-яких носіях - книги, серіальні та інші триваючі ресурси, нотні, картографічні, аудіовізуальні, образотворчі, нормативні та технічні документи, мікроформи, електронні ресурси, інші тривимірні штучні або природні об'єкти; складові частини документів; групи однорідних і різнорідних документів. – ГОСТ 7.1-2003

Бібліографічний опис — це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце і рік видання та багато інших. Таким чином, бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати — зіставити з іншими, відрізнити від інших.

Роль бібліографічного опису в різноманітних галузях наукової й культурної діяльності винятково велика, адже вся інформація про документи здійснюється саме за його допомогою. Він є основою для створення всіх бібліотечних каталогів, бібліографічних й інформаційних видань, автоматизованих банків даних про документи. Без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, послатися на якийсь твір у науковому, навчальному виданні тощо. Завдяки цьому бібліографічний опис широко використовується в бібліотечній, у бібліографічній і науково-інформаційній діяльності, у книговидавництві, у книжковій торгівлі, архівістиці, журналістиці, в науковій роботі тощо. – КУШНАРЕНКО «НАУКОВА …»

Бібліографічний опис розрізняють за видами, залежно від об’єкта, на який складають опис, а також повноти набору елементів.

Залежно від структури розрізняють однорівневий і багаторівневий бібліографічний опис.

Однорівневий бібліографічний опис містить один рівень. Його складають на одночастинний документ, завершений багаточастинний документ у цілому, окрему фізичну одиницю, а також групу фізичних одиниць багаточастинного документа

Багаторівневий бібліографічний опис містить два чи більше рівні. Його складають на багаточастинний документ (багатотомний чи комплектний документ у цілому, серіальний чи інший продовжуваний ресурс у цілому) або на окрему фізичну одиницю, а також групу фізичних одиниць багато частинного документа — один чи кілька томів (випусків, номерів, частин) багатотомного, комплектного документа, серіального чи іншого ресурсу, що продовжується. На частину документа складають аналітичний бібліографічний опис.

Залежно від повноти набору елементів бібліографічного опису розрізняють короткий, розширений та повний бібліографічний опис.

Короткий бібліографічний опис складається лише з обов’язкових елементів, розширений — з обов’язкових та деяких факультативних. У свою чергу, повний бібліографічний опис містить всі обов’язкові та всі факультативні елементи.

Залежно від об'єкту, на який необхідно скласти БО, виділять 3 види описів: монографічний, аналітичний, зведений. Монографічний складають на окремо виданій документ (книгу, карту).

Аналітичний складають на частину документу (статтю, главу, розділ). Його укладають під узагальнюючою назвою, яку приймають за основну. У відомостях, що стосуються назви, зазначають характеристику описаної групи статей чи матеріалів: статті, доповіді,відгуки, дискусії.

Залежно від кількості авторів на однорівневі, багаторівневі, монографічні, зведені й аналітичні документи складають авторський або безавторський бібліографічний опис.

Авторський опис складають на документ, що містить ім’я одного, двох або трьох авторів.

Безавторським називають документ за наявності чотирьох і більше авторів. До них відносять різні групи видань, зокрема відомчі, опубліковані від імені державних, політичних, громадських установ і організацій.

Схема аналітичного бібліографічного опису документа

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва : Підназва / Відомості про відповідальність (стаття, оповідання, глава, розділ) // (джерело, звідки взято інформацію) Основна назва : Підназва / Відомості про відповідальність. — Відомості про видання. — Специфічні відомості. — Місце видання : Видавництво, Дата видання. — Кількість сторінок. — (Основна назва серії, ISSN ; Номер випуску серії). — Примітки.

Схема могорафічного бібліографічного опису документа

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва = Паралельна назва : Підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання : Видавництво, Дата видання. – Кількість сторінок: Ілюстрації; Розмір + Супровідний матеріал. – (Основна назва серії; Номер випуску серії). – Примітки. – ISBN : Ціна, Наклад.

Схема зведеного бібліографічного опису документа

Заголовок бібліографічного запису. Основна назва = Паралельна назва: Підназва/ Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. – (Зона серії). – Зона приміток. – ISBN видання в цілому.

Номер тому: Основна назва = Паралельна назва: Підназва / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво, Дата видання. – Кількість сторінок: Ілюстрації + Супровідний матеріал. – (Зона серій). – Зона приміток. – ISBN тому : Ціна, Наклад.

При складанні бібліографічного опису необхідно дотримуватися певних вимоги:

· Точність - всі бібліографічні відомості мають відповідати даним документу;

· Повнота - повний набір даних, що допомають встановити відмінність документа від інших подібних;

· Єдність опису - склад відомостей, форма і послідовність мають бути стабільними;

· Стислість, оскільки БО вміщають на невеликій площі;

· Зрозумілість і чіткість

До бібліографічного опису документів висувають такі вимоги (за Горбаченко):

·достовірність. Опис складається безпосередньо за документом — de visu;

·об’єктивність і цілеспрямованість бібліографічного опису. Вона досягається за рахунок подання у тексті опису дійсної інформації про документ;

·точність і повнота відображення ознак документа за допомогою найменшого числа елементів для його ідентифікації;

·єдність бібліографічного опису незалежно від галузі його застосування;

·бібліографічний опис має бути коротким, наочним;

·бібліографічний опис має складатися з великих структурних одиниць — зон опису, які, у свою чергу, поділяються на елементи.

З терміном «бібліографічний опис» пов’язаний термін «бібліографічний запис». Бібліографічний запис— це бібліографічне повідомлення, що зафіксоване у документальній формі. Бібліографічний запис — це також елемент бібліографічної інформації, який фіксує відомості про документ, що дозволяє ідентифікувати, розкрити його склад та зміст із метою бібліографічного пошуку. Бібліографічний запис, крім бібліографічного опису, може включати у разі потреби терміни індексування — класифікаційні індекси та предметні рубрики, анотацію (реферат), шифри збереження документа (умовні позначення місця збереження документа у вигляді сполучення буквених та (або) цифрових знаків), дату завершення обробки документа, а також інші відомості службового характеру. Це дає змогу глибше розкривати зміст документа, його цільове та читацьке призначення.

Терміни «бібліографічний опис» та «бібліографічний запис» не слід ототожнювати. Останній термін є ширшим, оскільки бібліографічний запис включає у себе бібліографічний опис, але крім цього, також містить іншу інформацію щодо змісту документа. Звідси, бібліографічний опис є основною частиною бібліографічного запису.

У світовій теорії та практиці затвердилися такі принципи БО документів:

·під іменем індивідуального автора;

·під іменем колективного автора;

·під назвою.

Автор документа— це фізична чи юридична особа, що створила документ. Це може бути одноосібний автор, або кілька осіб. Винесення авторського заголовка на початок бібліографічного опису дає змогу зібрати разом документи певного автора, що є важливою складовою документно-інформаційного пошуку.

Колективний автор— це організація постійного чи тимчасового характеру, що публікує свої офіційні матеріали, випускає збірки праць співробітників та інші видання, які мають власну назву і дають змогу її ідентифікувати, незалежно від масштабу діяльності та часу існування. До них належать також тимчасові групи та події, такі як наради, конференції, конгреси, експедиції, виставки, фестивалі, ярмарки. Поняття «колективний автор» не треба плутати з поняттям «колектив авторів», оскільки останній є колективом, що складається більше, ніж з одного автора.

Назва— це закінчене речення, в якому формулюється зміст (тема, ідея, предмет, об’єкт) документа. Під назвою описують такі документи, які запам’ятовують чи запитують саме за цією ознакою, а саме: книги, що написані чотирма чи більше авторами; збірки статей із загальною назвою; документи, що не мають авторського оформлення, у яких автор не зазначений та ім’я якого неможливо встановити (так звані «анонімні документи»).