Інформаційний менеджмент

Термін «інформація» не має точного й однозначного визначен­ня, як і ряд інших, наприклад, «час», який людство багатогранно використовує для обліку, нормування, планування тощо. Однак найбільш визнаним формулюванням є таке.

Інформація (informatio) — інформування, повідомлення про будь-що, про будь-який факт, явище тощо, роз’яснення чого-не­будь. Інформація являє собою пов’язуючу основу процесу управління, оскільки саме вона містить відомості, необхідні для оцінки ситуації та прийняття управлінського рішення.

В найширшому розумінні управління - це «…елементарна функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності».

Діяльність менеджера будемо розуміти як свідомий вплив людини на об’єкти, процеси і людей, що беруть у них участь, з метою надати певну спрямованість діяльності для того, щоб одержати бажані результати.

Менеджмент ставить своїм завданням внести необхідну впорядкованість у процес, організувати спільну діяльність, досягти узгодженості, координації дій.

Все по Твердохліб М. Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посібник.

1 - 4. Адміністративні повноваження і їх характеристика, Лінійні, Паралельні, Функціональні.

Управління будь-яким соціально-економічним (господарським) об’єктом базується на ієрархії менеджерів різних рівнів, кожен з яких відповідає за свою ділянку, тобто зобов’язаний виконувати пропоновані завдання і забезпечувати їх задовільне завершення.

• Існують адміністративні повноваження (staff authority) — це форма повноважень, що передаються менеджерам з адміністративними — штатними — функціями;

• лінійні повноваження (line authority), що передаються менеджером вищого (середнього) рівня безпосередньо підпорядкованому (підлеглому), а також іншим підлеглим працівникам;

• паралельні повноваження (concurrent authority) — форма адміністративних повноважень, за якої персонал може накласти вето на рішення лінійного керівництва;

• функціональні повноваження (functio­nale authority) — форма адміністративних повноважень, за яких персонал може почати діяти за вказівками менедже- ра, але може також накласти на них вето в межах своєї компетенції.

На основі цих повноважень для кожної керівної посади розробляються, як правило, посадова інструкція (job destription) або кваліфікаційні вимоги (job specifications), де коротко перелічуються основні завдання, потрібні навички та вміння, посадові права й функціональні обов’язки, визначається міра відповідальності за прийняте чи неприйняте управлінське рішення.

5. Назвіть фактори, що здійснюють прямий вплив на об'єкт керування.

Середовище прямого впливу включає такі фактори, які безпосередньо впливають на ті операції, що виконує даний об’єкт управ­ління, і які відчувають на собі прямий вплив тих операцій, що виконують його партнери (постачальники, споживачі, конкуренти, трудові ресурси, законодавчий простір, установи державного регулювання тощо).

6. Назвіть фактори, що здійснюють непрямий вплив на об'єкт керування.

Середовище непрямого впливу включає фактори, які можуть не чинити прямого негайного впливу на операції, що виконує даний об’єкт управління, але все ж позначаються на них (стан економіки та інфляційні процеси, науково-технічний прогрес і нові технології, соціально-культурні й політичні зміни, вплив групових інтересів, істотні події в інших країнах тощо).

Треба взяти до уваги й те, що окремі процеси, що відбуваються в зовнішньому середовищі, взаємопов’язані і взаємозалежні. Наприклад, підвищення цін на продукти нафтопереробки (бензин, мастила) зумовлює загальне підвищення цін на більшість товарів.

7. Поняття системи, основні властивості системи, їх сутність.

Термін «система» (system) використовується в широкому плані і тлумачиться по-різному. Найпоширеніше тлумачення цього терміна таке: під системою розуміють єдність, що складається з численних взаємопов’язаних і (в ряді випадків) взаємозалежних частин (елементів), кожна з яких додає дещо конкретне до унікальних характеристик цілого. Тобто йдеться про систему як сукупність окремих частин, що становить єдине ціле, спрямоване на досягнення однієї мети.

Вилучення якоїсь частини системи інколи порушує властивості її цілісності, тобто єдності, а згадана мета, характерна для всієї сукупності складових частин системи, не завжди може бути досягнена.

Властивості системи. Кожна система має властивості подільності й цілісності. Властивість подільності означає, що систему можна представити такою, що складається із самостійних частин, кожна з яких може розглядатися як самостійна підсистема. Процес виділення підсистем зветься декомпозицією і є досить складним завданням. У той же час декомпозиція спрощує аналіз системи, її розробку, впровадження й експлуатацію. Властивість цілісності вказує на узгодженість цілей функціонування підсистем і елементів системи із цілями всієї системи.

Відповідно до визначення, що представлене у Державному Стандарті України (ДСТУ) інформаційна система - це система, що організує нагромадження й маніпулювання інформацією яка відноситься до проблемної сфери.

8 – 11. Які види комунікаційних процесів відносяться до обміну інформацією між організацією й зовнішнім середовищем…?

№ п/п	Вид інформаційного потоку	Зміст
1	Обмін між організацією й зовнішнім середовищем	маркетинг, реклама, зв'язки із громадськістю
2	Міжрівневий обмін інфор­мацією в організації	спадні потоки інформації, якими повідомляють підлеглим про поточні завдання, конкретні доручення, зміну пріоритетів і ін.; висхідні потоки інформації - звіти про виконання завдань, пропозиції по вдосконалення технології й ін., за допомогою яких керівництво інформують про поточні й можливі проблеми, можливі варіанти рішень.
3	Горизонтальний обмін інфор­мацією	наради керівників суміжних підрозділів, задіяних у виконанні загальних завдань; наради керівників підрозділів, які мають схожі виробничі завдання; робота в границях робочих груп (управління проектом).
4	Неформальний обмін інфор­мацією	обговорення виробничих питань під час неформальних зустрічей (під час обідньої перерви, святкових заходів і ін.); слухи, основною причиною яких є дефіцит офіційної інформації.

12-14. Системний підхід до рішення ділових проблем. Охарактеризуйте принципи системного охоплення.

Головні вимоги системного підходу – це системне охоплення, системне подання, системна організація досліджень.

• (12)Системне охоплення вимагає від дослідника провести всебічний розгляд проблеми, запрошуючи до участі в цьому процесі різних фахівців. Практичні системні дослідження проводять різні категорії системоаналітиків (американська назва фахівців із системного аналізу).

• (13)Системна організація досліджень – це вимога планування, управління розробкою й координації робіт на всіх етапах створення системи.

• (14)Системне подання вимагає завершити роботу із системних досліджень побудовою єдиної моделі досліджуваного об'єкта у вигляді опису або у вигляді експериментальної технічної реалізації на ЕОМ з використанням засобів телекомунікації.