3. За тим, законодавство скількох держав передбачене в привязці.

Односторонні - вказівка конкретної держави, закон якої застосовується Приклад

«Ст. 8. Встановлення змісту норм права іноземної держави ... 4. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України».)

Або Ст. 56. форма і порядок укладення шлюбу в Україні Форма і порядок у. шл. В Україні між гром. України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України

Двосторонні колізійні норми не називає право конкретної держави а дає загальну її ознаку.

Формула прикріплення - це прив'язка двосторонньої колізійної норми. Саме формули прикріплення і дають перелік усталених звичаєм і доктриною прив'язок.

Приклад

Ст.. 34. Право, що застосовується до довіреності

Порядок видачі. Строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, в якій видана довіреність.

4. Альтернативні, кумулятивні та субсидіарт колізійні норми.

альтернативні - норми, які пропонують на вибір більш ніж один варіант прив'язки, сторони також обирають але з запропонованих варіантів. Ст.. 42. Захист права власності та інших речових прав - Здійснюється на вибір заявника: за правом держави, де майно

знаходиться або за правом держаи суд. Розрізняється: Проста альтернативна колізійна норма Складна АКН, в якій виділяється генеральні та субсидіарні колізійні норми; ст..41.

право власності та інші речові права на нерухоме майно, що перебуває в дорозі: визначається правом держави, з якої це майно відправлене, якщо інше не встановлено згодою сторін.

асоціації колізійних норм.

2. ТИПИ КОЛІЗІЙНИХ ПРИВ'ЯЗОК. .Особистий закон (Ьехрегзопаїіз) і його варіанти:

• закон громадянства (Ьех раігіае),

• закон місця проживання особи (Ьех йотісїііі).

• закон «національності» юридичної особи (Ьех зосіеіайз).

2. Закон місцезнаходження речі (Ьех геі зііае).

3. Закон прапора (Ьех/Іа§і).

4. Закон місця вчинення акту (Ьех Іосі ас(из) і його види:

• закон місця вчинення договору (Ьех Іосі сопїгасіш),

• закон місця вчинення шлюбу (Ьех Іосі сеІеЬгаІіопіз),

5. Закон місця визначення форми правочину, довіреності (Ьех Іосиз /огтат ге§іІ ас(ит).

6. Закон країни продавця (Ьех уепіїііогіз).

7. закон місця виконання зобов'язання {Ьех Іосі зоїиііот),

8. Закон валюти боргу (Ьех топеіае).

9. Закон місця вчинення правопорушення (Ьех Іосі Леїісіі).

10.Закон місця понесення відповідальності правопорушення (Ьех Іосі йеіісіі соттшіі).

11. Закон суду (Ьех/огі).

12. Закон, обраний сторонами правочину (Ьех уоіипіаііз)*.

Цю прив 'язку не всі автори вважають прив 'язкою, переважно радянська доктрина. Більшість доктрин розглядають автономію волі як основний принцип приватноправових відносин. (у європейській доктрині перші — Р. Дюмулен, К. Совіньї).

В ЗУ про МЧП:

Стаття 1. Визначення термінів

4) вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;

5) автономія волі - принцип, згідно з яким участники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин;

Вимоги до автономії волі (Ст.5 ЗУМЧП)

• спиратися на чинне право (закон визначає де неможлива автономія волі)

• має бути явно виражена (щоб уникнути двозначності тлумачення)

• стосуватися правочину в цілому чи окремих частин

• може бути виявлена на б/якій стадії укладання чи виконання правоч.

Стаття 5. Автономія волі

1. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

2. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

3. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

4. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

4. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:

1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв'язку з недодержанням його форми;

2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до моменту вибору права або зміни раніше обраного права.

4. Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.