Змістовний модуль 2 Керівництво та лідерство: соціально-психологічні аспекти.

1. Поняття «стиль керівництва» відображає:

а) поведінку керівника;

б) сталі характеристики керівника;

в) поведінку керівника у різних ситуаціях.

2. Визначить етичний тип керівника за наступною характеристикою: «Я живу для себе; щоб мати як можна більше грошей та влади над людьми; щоб жити комфортно та безпечно, не обмежуючи бажань»

а) «дельфін»;

б) «рак»;

в) «акула».

3.Хто з теоретиків менеджменту довів залежність поведінки робітника від ставлення менеджера до людських ресурсів (теорія Х – Y)?

а) М.Грегор;

б) К. Левін;

в) Б.Мултон.

4. Термінаторний менеджмент оперує:

а) методами дезорганізації;

б) методами мотивації;

в) адаптаційними методами.

5. Які форми поведінки є деструктивними?

а) імітаційна;

б) індивідуально-цільова;

в) характерологічна.

6. Особистісна схильність до стиля керівництва пов’язана з:

а) темпераментом;

б) типом нервової системи;

в) рівнем освіти.

7. Перетворюючий стиль жінок-менеджерів виражається:

а) в активному взаємозв’язку з підлеглими;

б) у створенні багатьох стресових ситуацій для працівників;

в) у вирішенні багатьох нестандартних ситуацій.

8. Визначить вид класичного стилю керівництва за наступною характеристикою: «Керівник дає окремі стихійні коментарії, регулювання та оцінка групової роботи відсутні»:

а) авторитарний;

б) демократичний;

в) ліберальний.

9. Визначить демократичний стиль керівництва за мірою готовності до роботи:

а) за відсутності керівника спостерігається перерва у роботі;

б) за відсутності керівника робота триває у звичному ритмі;

в) перерви влаштовуються за бажанням працівників.

10. Визначить позицію стиля керівництва за «управлінською сіткою»: «Керівник знаходить баланс виробничої ефективності та доброго мікроклімату у групі; при цьому всі показники середні: і трудові досягнення, і задоволеність працівників. Даний стиль орієнтує на «мирне співіснування колективу та адміністрації».

а) 1.9.;

б) 9.1.;

в) 5.5.

Змістовний модуль 3 Психологія трудового колективу.

1. Робоча група, на відміну від інших соціальних груп, характеризується:

а) постійною взаємодією її членів один з одним;

б) наявністю спільних потреб, інтересів та мотивів;

в) наявністю органів управління та суспільно значимої цілі діяльності.

2. Визначить за характеристикою тип стосунків «керівник – підлеглий», найбільш ефективний у такій ситуації: «Співробітник вже здатен до самостійного виконання завдання і в такій ситуації потрібно не лише керівництво, скільки психологічна підтримка, спільне обговорення проблеми та спільне прийняття рішення»:

а) наказ;

б) самонавіювання;

в) участь;

г)делегування.

3. Яку спрямованість має згуртованість у випадку, якщо працівники зовнішньо зацікавлені в результатах їх трудової діяльності, а сфера їх інтересів знаходиться поза роботою?

а) позитивну;

б) негативну;

в) конформістську.

4. Соціометрична процедура – це методика вимірювання:

а) формальної структури групи;

б) неформальної структури групи;

в) стилю стосунків «керівник - підлеглий».

5. Неформальні стосунки між керівником та підлеглими мають будуватися на основі:

а) поваги до законів підприємства;

б) поваги до чужої гідності;

в) власної симпатії та антипатії.

6. Внутрішньоособистісний конфлікт – це:

а) проблема слідування моральним вимогам;

б) проблема розуміння власних потреб;

в) проблема гармонійного поєднання потреб та моральних вимог.

7. Медіація – нова технологія вирішення конфліктів, за якої:

а) кваліфікований спеціаліст включає людей до конфліктного процесу;

б) кваліфікований спеціаліст майстерно уникає конфлікту;

в) кваліфікований спеціаліст допомагає учасникам конфлікту його врегулювати.

8. Запобігання конфліктам (профілактика) включає такі заходи:

а) роз’яснення завдань та вимог до діяльності кожного працівника;

б) відмову від комплексних цілей;

в) збереження стилю керівництва.

9. Картографію конфліктів складають:

а) до переговорів;

б) під час переговорів;

в) за підсумками переговорів.

10. Визначить стиль поведінки менеджера в управлінні конфліктом за характеристикою: „Використання цього стилю передбачає, що акцент робиться не на рішенні, яке задовольняє інтереси всіх учасників, а на варіанті, який можна виразити словами: „Ми не можемо повністю виконати своє бажання, а, значить, необхідно прийти до рішення, з яким кожен з нас міг би погодитися.

а) співробітництва;

б) компроміс;

в) пристосування.