МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.О.Сухомлинського

КАФЕДРА БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

студентам денної форми навчання

біологічних спеціальностей

для виконання лабораторних робіт з дисципліни

“Зоологія хребетних тварин”

Миколаїв – 2015

УДК 596/599

Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт з дисципліни “Зоологія хребетних тварин” студентам денної форми навчання підготовлені доцентом кафедри біології та екології, кандидатом с.-г. наук Васильєвою Т.А.

“Зоологія хребетних тварин”

Методичні рекомендації для виконання лабораторних робіт студентами біологічних спеціальностей денної форми навчання

Укладач: Васильєва Тетяна Андріївна

ВСТУП

Курс «Зоологія хребетних тварин» передбачає вивчення біологічних особливостей представників усіх підтипів і класів, об’єднаних у тип Хордових (Chordata). Хордові тварини розділені на три підтипи:

• Підтип Безчерепні (Acrania), представлений єдиним класом – Головохордових (Cephalohordata), до якого відноситься близько 30 видів ланцетників (Branchiostoma lanceolatum);

• Підтип Личинковохордові (Urochordata), або Оболонники (Tunicata), включає три класи тварин: Апендикулярії (Appendiculariae), Асцидії (Ascidiae) та Сальпи (Salpae), близько 500 видів;

• Підтип Хребетні (Vertebrata), або Черепні (Craniota), є за еволюційним рівнем вищим підтипом хордових. Включає шість класів: Круглороті (Cyclostomata), Риби (Pisces), Земноводні або Амфібії (Amphibia), Плазуни або Рептилії (Reptilia), Птахи (Aves), Ссавці (Mammalia).

Заняття передбачає кілька різновидів завдань. Студентам пропонується опрацювати теоретичний матеріал, підготувати відповіді на вказані запитання, виконати малюнки окремих систем органів певного виду тварин, зробити порівняльний аналіз з представниками інших класів і простежити напрям еволюційного процесу у тваринному світі. Семінарські заняття передбачають підготовку усних доповідей на відповідні узагальнюючі теми, що акцентують увагу студентів перш за все на особливостях способу життя та життєві цикли у представників найбільш поширених груп тварин у зв’язку з їх біологічними властивостями.

Мета лабораторних занять – поглибити та закріпити теоретичні знання, одержані з лекційного курсу, навчитись працювати з вологими препаратами тварин, знаходити схожі та відмінні риси представників різних таксономічних груп, порівнювати їх між собою і визначати прогресивність або регресивність окремих біологічних особливостей кожної групи тварин з вивченими раніше.

Лабораторна робота № 1

Зовнішня та внутрішня будова ланцетника

Мета: вивчити особливості будови Бесчерепних на прикладі ланцетника.

Матеріал та обладнання: Вологий препарат ланцетника, таблиці будови систем внутрішніх органів.

Об’єкт дослідження: Ланцетник (Branchiostoma lanceolatum).

Хід роботи: Розглянути вологий препарат ланцетника.

1. Відмітити форму тіла (невелике, стисле з боків, витягнуте, ззаду загострене, спереду дещо скошене). Черевна частина дещо розширена, а спинна – звужена. Зовнішні покриви прозорі, без пігментації. Колір тіла – білуватий або рожево-білуватий. Знати ротові щупальця. Описати спинний, черевний та хвостовий плавники, знайти атріопор (зяброву пóру).

2. Знайти хорду, описати та визначити її призначення. Знайти нервову трубку, всередині якої міститься порожнина – невроціль. Відмітити, що нервова трубка не поділяється на головний і спинний мозок, череп відсутній, але на передньому кінці нервової трубки міститься непарне око та світлочутливі органи – очі Гессе.

3. Розглянути м’язову систему, відмітити схожість її будови з м’язовою системою безхребетних.

4. Уважно розглянути травну та дихальну системи ланцетника, встановити їх взаємозв’язок. Стінки глотки мають численні щілини – зяброві. Потік води заганяється щупальцями у передротову воронку, ротову порожнину, що відділена від глотки перетинкою – вітрилом. При розширенні вітрила вода через ротовий отвір потрапляє до глотки, частина води з їжею з глотки потрапляє до кишечнику, оскільки не проходить крізь зябра (в кишечнику знайти печінковий виріст і задній відділ, що закінчується анальним отвором). З глотки через зяброві щілини вода потрапляє до атріальної порожнини і через атріопор виводиться назовні. У зябрах вода збагачує кров ланцетника киснем. Їжа, що потрапила з глотки у підзябровий жолоб (ендостиль), де просувається війками у середній відділ кишечнику, де й перетравлюється. Закінчується кишечник заднім відділом з анальним отвором.

5. Розглянути кровоносну систему ланцетника, відмітити її замкненість і відсутність серця. Знайти черевну, спинну аорти, кюв’єрові протоки і венозний синус. Визначити роль черевної аорти для кровообігу.

6. Вивчити будову видільної системи ланцетника по таблиці. Нефридії (90 пар) відкриваються одним кінцем у целóм, а іншим – до атріальної порожнини.

7. Повторити будову статевої системи ланцетника з матеріалів попередньої роботи.

Завдання: Намалювати обриси ланцетника і по ходу роботи домальовувати внутрішні органи та їх системи різними кольорами. Позначити на малюнку окремі органи. Систему кровообігу зобразити окремо.

Питання для теоретичної підготовки: 1. Загальна характеристика ланцетника, його зовнішня будова. 2. Опорно-руховий апарат і нервова система ланцетника. 3. Будова органів травлення і дихання, їх взаємозв’язок. 4. Система кровообігу ланцетника, значення черевної аорти, рух крові. 5. Будова видільної системи.

Література:

Адольф А. и др. Руководство к лабораторным занятиям по зоологии позвоночных. – М.: Просвещение, 1977.

Веселов Е.А., Кузнецова О.Н. Практикум по зоологии. – М.: Высшая школа, 1968. – С. 198-205.

Наумов Н.П. Зоология позвоночных: Учебник для студентов пединститутов. – М.: Просвещение, 1982.

Наумов Н.П., Карташов Н.Н. Зоология позвоночных. – К., 1979.

Смогоржевський Л.О. Зоологія хордових. – К., 1979.