1.1.Зміст поняття емоцій та їх класифікація
Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності [9, с. 108].
Емоції - це переживання людиною ситуативного чи дійового значення предметів та явищ минулого, теперішнього або майбутнього. Їхній психоенергетичний потенціал, на відміну від почуттів, виникаючи, може швидко збільшуватися, а потім так само легко об’єктивуватися в інше психічне [10, с.36-55].
Емоційний процес включає в себе три основних компоненти.
Перший компонент – це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. В усіх випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності протікання психічних, моторних та вегетативних процесів.
Другий компонент - знак емоції: позитивна чи негативна. Позитивна емоція спонукає дії підтримки позитивної події, негативна - спонукає дії, спрямовані на усунення контакту з негативною подією. Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, яка приводить до її виникнення, але організує дії, спрямовані на зменшення та усунення шкідливих впливів.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слід розрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх, гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація та контроль, та крайнє збудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), коли орієнтація та контроль практично неможливі [36, с. 240].
Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю -- це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Складні емоції виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення [8, с. 147].
Як зазначає К. Ізард, емоція - це складний процес, що має нейрофізіологічний, нервово-м'язовий і феноменологічний аспекти. Нейрофізіологічний аспект визначається електричною активністю нервової системи (кори, гіпоталамусу тощо). Нервово-м'язовий - це насамперед мімічна діяльність, а також пантомімічні, вісцерально-ендокринні й іноді голосові реакції. На феноменологічному рівні емоція виявляється як переживання, що має безпосередню значущість для суб'єкта [9, с.108-120].
Розрізняють стенічні та астенічні емоції. Стенічні емоції (від грецького слова “стенос”- сила) підвищують активність, енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьорість. Це-радість, захоплення, ненависть. Астенічні емоції (від грецького слова “астенос”- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це - пригніченість, смуток, туга. Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини, зокрема типу нервової системи [20, с. 57-63].
Деякі психологи при класифікації емоцій виходять із потреб, які провокують появу цих емоцій.
Б.І. Додонов запропонував свою класифікацію емоцій:
Альтруїстичні емоції, комунікативні емоції, глоричні емоції (від лат. gloria - слава), праксичні емоції (або праксичні почуття, за П.М. Якобсоном), пугнічні емоції (від лат. pugna - боротьба), романтичні емоції, гностичні емоції (від грецьк. gnosis - знання), естетичні емоції, гедоністичні емоції, акизитивні емоції (від франц. acquisition - придбання) [15, с.15].
До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду) [17, с. 88]:
Інтерес - позитивна емоція, що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.
Радість - позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.
Горе - емоція зумовлена комплексом причин, пов'язаних з не відтвореними життєвими втратами.
Гнів може викликати бажання покарати, може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій.
Огида часто виникає разом з гнівом, але являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.
Презирство - емоція, що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.
Страх - переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла.
Подив - різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій.
Сором - виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.
Провина - виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в яких людина відчуває особливу відповідальність [18, с.32-35].
Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів, подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов'язують з процесом творчості.[10, с.35-36; 9, с.108-120; 20, с.57-63]