66. Міжнародна спеціалізація господарства Франції

Структура ВВП Франції відображає постіндустріальний характер економіки: 2% - с/г, 8% - будівництво, 20% - фінансові та нетоварні послуги, 25% - торгівля і товарні послуги, 42% - промисловість.

Франція виробляє 17% промислового та 20% с/г виробництва Зх Європи. Вона має потужну індустріальну та ресурсну базу. Країна має провідні позиції у ракетобудуванні та авіаційній техніці, вона займає 2-е місце у світі за експортом зброї, та 1-2 місце за іноземним туризмом.

Для країни характерно: 1) в машинобудуванні переважає транспортне маш-ня (авіа- та залізничний)

2) в суднобудуванні – військові кораблі

3) висока питома вага харчової промисловості (вино, сири)

4) атомна енергетика

5) займає 2 місце після США за експортом с/г продукції (не є спеціалізованою, на рівні фермера).

Франція посідає 3 місце за маштабами банківської діяльності

67. Особливості зовнішньоекономічних зв”язків в економіці фрн

Питома вага ФРН у світовому експорті складає 10%. Для країни характерно: 1) розвинена база науково-технічних знань 2) високий рівень патентної роботи 3) начвність ТНК 4) позитивне сальдо технологічного балансу 5) державна підтримка фундаментальних досліджень

6) висока конкурентоздатність німецьких товарів.

Німеччина займає лідируючі позиції у ЄС (високий рівень експорту та імпорту). Частка ФРН у західноєвропейському ВНП складає 20%. Німеччина є найбільшим експортером сталі, також вона входить до трьох найбільших у світі експортерів (і імпортерів) хімічних продуктів.

Серед 50 найбільших компаній світу 7 німецьких. Високий рівень монополізації характерний для банківської сфери.

У 60-70 рр. Відбулось посилення зростання галузей ноу-хау, що призвело до швидкого нарощування інвестицій, яке використовується: 80% - на модернізацію виробництва, 20% - на розширення.

ФРН має високу конкурентоздатніст економіки через: 1)високу якість товарів та послуг 2)використання міжнародних стандартів 3)дотримання угод 4)широка мережа збуту.

ФРН займає найкращі позиції порівняно з іншими західноєвропейськими країнами в плані балансу зовнішньої торгівлі. Тільки вона досягла активного сальдо торгового балансу і завдяки цьому може “покривати” зростаючий імпорт сировини, палива і продовольства.

68. Структура економіки країн Тропічної Африки

Країни Тропічної Африки відносять до полюсу бідності, через низький життєвий рівень. Загальна питома вага країн Африки у світовому ВП складає 1,5%. Середній рівень ВВП на душу населення становить 340$. Із 43 країн світу з низьким рівнем ек. роз-ку 32 – це країни Тропічної та Південної Африки.

Економічний розвиток африканських країн характеризується нерівномірністю, нестабільністю, кризовими явищами.

За структурою господарства переважна більшість цих країн належить до аграрних. Питома вага с/г складає 32% від ВВП, промисловості – 30%, послуг – 40%. Значно знизився рівень самозабезпечення продовольством з 98% до 80%. Особливо відчутно погіршилось економічне становище у Мозамбіку, Танзанії, Чаді, Ефіопії.

Характерною рисою економіки африканських країн є її багатоукладність. У сільскій місцевості поширений патріархально-общинний лад. Існує проблема трайбалізму (міжплемінна ворожнеча).

Зовнішні борги більшості цих країн перевищують у декілька разів їхні щорічні ВВП.

Низький рівень ведення с/г і добувної промисловості. Грошима є домашні тварини.