3. Охарактеризуйте вплив науково-технологічного прогресу на міжнародні відносини.

Науково-технологічний прогрес і міжнародні відносини

Науково-технічний прогрес (НТП) – це єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки. Сутність НТП полягає у систематичному накопиченні та удосконаленні знань та досвіду, втілених у технологіях. Для кожної країни характерний свій етап НТП.

Характерні риси:

Ø  Наукові знання перетворюються на невід’ємний компонент кожного зайнятого у процесі виробництва;

Ø  Управління виробництвом, технологічними процесами можливе тільки на основі науки;

Ø  Науково-дослідницька та конструкторська діяльність включається як безпосередня ланка у структуру виробничого процесу.

Ø  Міжнародно-політичний вимір НТП та інформаційних революцій

Ø  Транскордонність ІКТ та здатність проникати крізь традиційні міждержавні бар'єри;

Ø  Глобальність охоплення різних сфер життєдіяльності суспільства;

Ø  Мобільність, портативність, універсальність, що збільшує діапазон застосування;

Ø  Економічна та технологічна доступність для споживача та масового використання.

Ø  У сучасному світі статус країни все більше визначається її здатністю до розвитку, а вона, у свою чергу, визначається можливостями країни нарощувати свої інформаційні ресурси і керувати ними.

Ø  Інформація перетворюється на найважливіший ресурс держав, що сприяє загостренню боротьби між ними за володіння цим ресурсом задля досягнення і утримання інформаційної переваги.

Ø  У боротьбі за сфери економічного і політичного впливу розвинені країни все більше зміщують наголос із застосування військової (жорсткої) сили на використання прихованих і гнучких (м’яких) форм боротьби, однією з яких є контроль і управління інформаційними ресурсами інших держав.

Ø  Інформаційний вплив розглядається як новий високоефективний вид зброї, часто не менш ефективний, ніж традиційне озброєння і військова техніка.

Ø  Сьогодні накопичений століттями досвід забезпечення безпеки стає практично марним.

Ø  Розвинені країни змушені переглядати фундаментальні підходи до проведення своєї зовнішньої і внутрішньої політики.

Ø  Інформаційна революція істотно вплинула на механізми управління суспільством і сприяє появі нових політичних гравців.

Ø  Деякі традиційні механізми управління суспільством (такі, як оподаткування та ліцензування) стають все менш ефективними і більш проблематичними, оскільки інформаційна революція дозволяє гравцям ринку діяти поза досяжністю національних урядів.

Ø  Урядам країн, які найбільшою мірою охоплені інформаційною революцією, щоб зберегти контроль над своїми державами необхідно шукати нові механізми управління або стимулювати створення нових універсальних міжнародних структур управління.

Ø  Прогрес в інформаційних технологіях створює нові способи взаємодії на основі Інтернет-технологій - між громадянами та їх обраними представниками, між кандидатами і виборцями і серед самих громадян під час обговоренні політичних проблем.

Ø  Інформаційні процеси приведуть до корінних змін у політичній сфері державного управління, що, у свою чергу, відіб'ється і на питаннях визначення національних пріоритетів, цілей і цінностей.

Ø  США залишаться в авангарді інформаційної революції. Північноамериканська економіка і суспільство добре підготовлені до викликів інформаційної революції, оскільки мають добре розвинені інфраструктури і людський капітал, сильну економіку і суспільство, які легко адаптуються до різних змін, розвинене правове поле, що захищає інтелектуальну власність.

Ø  Інформаційна революція в Європі, за прогнозами RAND, буде розвиватися повільніше і трохи іншим шляхом: європейцям, з одного боку, властива велика економічна і соціальна активність, з іншого боку, ринок Європи сильніше регламентований, а в цілому європейці менш схильні до ризиків, що уповільнює процес «творчого руйнування». Прагнення не відстати від США, як вважають в RAND, внесе напругу в європейські економіки, суспільства і держави, що відстають і переможені з'являться і в межах Європи. Це, у свою чергу, може через якийсь час створити зростаюче напруження і в НАТО.

Ø  Стрімкий розвиток інформаційних технологій в країнах АТР приведе до його швидкого залученню до глобалізованого світу.

Ø  Країни АТР - Японія, Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Малайзія, Таїланд і Філіппіни і особливо Китай - стануть головними виробниками високотехнологічних продуктів на світовій арені, поставляючи до 70-80% усього світового виробництва високотехнологічних матеріалів, компонентів і виробів.

Ø  Головним гравцем на ринку високих технологій не тільки в Азії, але і в світі може стати Китай, який в останні роки вже став основним виробником високотехнологічної продукції для азіатських країн і в ряді випадків успішно конкурує на ринках США і Європи. У цієї країни є резерв висококласних фахівців в галузі високих технологій, що працюють у західних компаніях і одержують технічна освіта за кордоном, і вона на відміну від Європи не обтяжена інерцією і успадкованої інфраструктурою.

Ø  Китай, як очікують експерти, обжене Індію, незважаючи на те що вона вже має в своєму розпорядженні велику кількість фахівців в галузі інформаційних технологій, освічених, що говорять англійською і що мають тісні зв'язки з американськими компаніями із Силіконової долини. Якщо ж Японія не зможе трансформувати свою економіку, то вакуум, який виникне в Азії, буде заповнений Китаєм, і тоді Китай стане рівним США конкурентом не тільки в цьому регіоні, але й у світі.

Ø  Разом з тим країни, що зволікають з переходом до інноваційного розвитку, можуть становити серйозну загрозу для світової безпеки, адже інформаційні технології дозволяють не тільки об'єднатися і організуватися, а й завдати потужного удару по розвинених високотехнологічних країнах. При цьому будь-які геополітичні події на зразок нової «холодної війни» і військових конфліктів навіть на регіональному рівні можуть негативно вплинути не тільки на учасників конфліктів, а й на світ в цілому.

Ø  Посилення технологічної спрямованості НТП (високі темпи технічного розвитку);

Ø  Зростання обсягу наукових знань;

Ø  Комплексний, системний характер (проникає у всі елементи суспільного виробництва: матеріально-технічну базу, процес організації виробництва, процес підготовки кадрів і організацію управління);

Ø  Найвища швидкість розвитку