КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УАНМ

КАФЕДРА ТЕХНОЛОГІЇ ЛІКІВ,

ОРГАНІЗАЦІЇ І ЕКОНОМІКИ ФАРМАЦІЇ

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ №6

3 курс VI семестр фармацевтичного факультету

МОДУЛЬ 1:

«ОРГАНІЗАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ»

Змістовий модуль 3

Регулювання обігу та контроль якості лікарських засобів

Тема 7: Організація системи контролю якості ліків та фармацевтичних товарів

Тривалість лекції 2 акад. год.

Київ 20__

Лекція 6

Тема 7: організація системи контролю якості ліків та фармацевтичних товарів

План

1. Забезпечення якості лікарських засобів як міжнародна проблема. Державна політика щодо боротьби з обігом незареєстрованих, фальсифікованих, субстандартних препаратів. Законодавча база, організаційна структура, рівні управління державної системи контролю якості в Україні. Порядок реєстрації ліків в Україні. Державний реєстр лікарських засобів та виробів медичного призначення (ВМП).

2. Основні функції Державної служби України з лікарських засобів.

3. Організація контролю якості ліків та фармацевтичних товарів на регіональному рівні. Функції територіальних державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів та контрольно-аналітичних лабораторій.

4. Державна система акредитації і атестації лабораторій.

5. Поняття «Аналітично-нормативна документація», «Сертифікат якості виробника», «Сертифікат лабораторного аналізу (висновок щодо якості)». Зміст та призначення сертифікатів, порядок їх зберігання.

6. Організація інспектування підприємств та закладів фармацевтичної галузі. Контроль якості лікарських засобів на хіміко-фармацевтичному підприємстві. Завдання і функції ВТК. Контроль якості лікарських субстанцій.

7. Організація вхідного контролю якості ліків та фармацевтичних товарів на аптечних складах (базах), оптових фірмах, у аптечних закладах (фармацевтичних фірмах). Методика проведення, документальне оформлення результатів вхідного контролю. Права та обов’язки «уповноваженої особи».

8. Завдання внутрішньоаптечного контролю якості ліків. Організація внутрішньоаптечного контролю. Попереджувальні заходи, що проводяться у аптеці для запобігання браку при виготовленні ліків. Гарантування та оцінка якості лікарських засобів. Форми внутрішньоаптечного контролю якості лікарських препаратів. Особливі вимоги до контролю якості ін’єкційних розчинів та лікарських форм для немовлят. Облік результатів внутрішньоаптечного контролю ліків.

1. Забезпечення якості лікарських засобів як міжнародна проблема. Державна політика щодо боротьби з обігом незареєстрованих, фальсифікованих, субстандартних препаратів. Законодавча база, організаційна структура, рівні управління державної системи контролю якості в Україні. Порядок реєстрації ліків в Україні. Державний реєстр лікарських засобів та виробів медичного призначення (ВМП).

Лікарські засіби є специфічним продуктом, тому їх якість визначається як багатофакторне поняття, тобто це придатність ЛЗ до призначеного використання та відповідність усім вимогам національної реєстрації, їх здатність спричиняти передбачений терапевтичний або профілактичний ефект після застосування однакових дозованих форм. Такий ефект можливий в умовах, коли застосований ЛЗ відповідає препарату, що пройшов державну процедуру реєстрації. У свою чергу це забезпечується дотриманням виробником ЛЗ норм і стандартів технологічного процесу та відповідності препарату вимогам аналітично-нормативних документів (АНД).

Практика пiдробки запропонованих для продажу товарiв iснує з незпам’ятних часiв. На сьогоднi збут фальсифiкованих промислових виробів розцвiтає у багатьох країнах, особливо там де недостатньо активно здiйснюється правоохорона дiяльнiсть i мiри регулювання ринку, слабо захищена iнтелектуальна власнiть, i зокрема права, що надаються патентами i торговими марками. Особливо часто підробляються дорогi лiки.

Згідно Закону України «Про лікарські засоби»:

фальсифікований лікарський засіб — лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Рiзновидностi фальсифiкованих лiкiв:

— без вмiсту дiючих речовин (на вiдмiну вказiвки на етикетцi);

— з вмiстом речивини, яка не вiдповiдає вказiвцi на етикетцi;

— вмiст дiючої речовини, що вказана на етикетцi в менших кiлькостях;

— з вмiстом дiючої речовини, яка за складом i кiлькiсним вмiстом, що вказана на етикетцi, но виготовлена не тим виробником, який вказаний на етикетцi.

Виготовленням пiдробок займаються: 1) великi пiдприємства, обладнаннi за останнiм словом технiки, 2) дрiбнi пiдприємства в абсолютно непридатних умовах для виробництва. В результатi їх дiяльностi фальсифiкованi лiки надходять в законно iснуючу мережу фармацевтичного постачання багатьох країн, де змiшуються iз звичайними легальними зареєстрованими ліками. Крiм цього, вони розповсюджуються на нерегульованих ринках ліків (чорному i сiрому - вулична торгiвля - аптека на лужайцi), якi iснують в країнах, що розвиваються.

Шкода, що наноситься пацiєнтам фальсифiкованими ліками, - це:

— ризик для здоров’я i життя,

— вiдсутнiсть лiкувального ефекту (при вживаннi препаратiв пiдробок, що не мiстять дiючих речовин).

Фальсифiковані ліки наносять шкоду репутацiї того виробника, продукцiя якого пiдробляється, не кажучи вже про матерiальнi витрати. Справжнiй масштаб розповсюдження фальсфiкованих лiкiв в свiтi не встановлений i про нього можна судити непрямим чином. За деякими даними доля фальсифiкованих патентованих лiкарських препаратiв на свiтовому ринку вiдповiдає середньому показнику у вiдношеннi iнших товарiв, тобто бiля 5%. Разом з тим, є пiдстава думати, що для фармацевтичної продукцiї в цiлому ця цифра може бути вище. Медикаменти дуже звабливi для фальсифiкаторiв у зв’язку з вiдносною простотою виготовлення i зручнiстю транспортування з метою контрабанди. Якщо врахувати, що свiтовий фармацевтичний ринок оцiнюється в 350 млрд дол., очевидно, що рiчний обiг торгiвлi контрабандними медикаментами теж вираховується мiлiардами.

В 1995р. в секретарiатi ВООЗ була створена база даних фальсифiкованих препаратiв. За перiод з 1982р. по 1997р. у ВООЗ поступили вiдомостi 750 випадкiв пiдробок лiкарських препаратiв у 28 країнах. Бiля 25% випадкiв приходиться на iндустрiальнi країни, приблизно 65% - на країни, що розвиваються; точна локалiзацiя iнших 10% випадкiв не встановлена. Тiльки в 1989-1996рр. в рiзних країнах свiту було конфiсковано бiльше 1 млрд. таблеток i бiльше 100 тис. ампул пiдробних медикаментiв. Найчастiше всього фальсифiкованi лікі виявляються в мережах розподiлення: аптеках, оптових базах, лiкарнях i т. п. Виявляють їх фармацевтичнi iнспектори, працiвники митної служби, представники фармацевтичної промисловостi (служба безпеки виробника), аптечнi працiвники i медичний персонал.

З метою виявлення найбiльшi результати дає зовнiшнiй огляд дозованих форм i їх упаковки.

Признаками можливої фальсифiкацiї є:

— помилки в текстi етикеток, в першу чергу в назвi препарату i в назвi виробника, а також у вiдтвореннi торгового знаку (емблеми),

— вiдмiннiсть формату етикетки або форми пакування вiд таких в оригiнальному продукту,

— низька якiсть друку.

Фальсифiкацiї пiддаються препарати - представники всiх фармакотерапевтичних груп, причому асортимент пiдробок напряму залежить вiд економiчного розвитку держав. В країнах, що розвиваються, з великим вiдривом - антибiотики, потімм - антипаразитарнi, засоби для лiкуваання респіраторних i шлунково-кишкових захворювань. В iндустрiальних регiонах свiту найчастiше фальсифiкують кортикостероїди та iншi гормональнi препарати, якi використовуються для немедичного застосування з метою, наприклад, нарощування мускулатури. Майже половина вiд загальної кiлькостi фальсифiкованих препаратiв – це лiкарські форми таблетки, капсули i iн’єкцiйнi препарати. В останнiй час з’являються фальсифiковані субстанцiї. Це може серйозно ускладнити контроль якостi лiцензованих готових препаратiв, що виробляються в країнах з недотриманням GMP i тому існує недостатнiй контроль за якiстю вихiдних матерiалiв.

Законодавча база, організаційна структура, рівні управління державної системи контролю якості в Україні.

Забезпечення населення якісними та безпечними лікарськими засобами є одним із основних завдань МОЗ. Однак, на фармацевтичному ринку України спостерігається не зовсім благополучна ситуації щодо якості лікарських засобів.

Загальний обсяг ринку лікарських засобів України в 2011р. становив 23 млрд грн. за 1,21 млрд упаковок, що на 17% вище минулорічного показника. При цьому частка вітчизняних лікарських засобів становить 28,24% у грошовому та 64,9% в натуральному вираженні. Ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами в Україні мають 6558 суб’єктів господарювання, а загальна кількість місць реалізації ліків — 22 503. При цьому протягом останнього року відзначають тенденцію до зменшення кількості аптечних кіосків (у 2010р. їх налічувалося 3596, а в 2011р. — 2130), а кількість аптек збільшилася із 13 134 до 14 349.

Протягом минулого року Держлікслужбою України надано 412 приписів про заборону реалізації (торгівлі), зберігання та застосування неякісних, незареєстрованих та фальсифікованих лікарських засобів, із них:

— 156 приписів щодо 107 серій 113 найменувань неякісних ліків;

— 34 приписи щодо 34 серій 16 найменувань фальсифікованих ліків;

— 221 припис щодо 272 найменувань незареєстрованих ліків.

Відповідно до приписів було утилізовано або повернуто постачальнику близько 3,5 млн упаковок неякісних, фальсифікованих, незареєстрованих препаратів на суму 35 млн грн. У 2011р. найчастіше вилучали з обігу через невідповідність вимогам законодавства продукцію виробництва Індії, при цьому продукція вітчизняних виробників за кількістю виданих приписів посіла 8-ме місце.

В останні роки значного поширення в міжнародному масштабі набула торгівля фальсифікованими лікарськими засобами. На території України також виявлено неодинокі випадки появи в реалізації фальсифікованих препаратів. Тому, своєчасне виявлення та оперативне вилучення з обігу неякісних та фальсифікованих ліків є актуальною проблемою.

Контроль якості лікарських засобів і виробів медичного призначення (ВМП) в Україні здійснюється на підставі основних принципів належної виробничої (GMP) і лабораторної (GLP) практики. Цей контроль здійснюється на етапах створення лікарських засобів, їх реєстрації, проходження клінічних випробувань, виробництва, оптової і роздрібної реалізації. Кожний крок в цьому ланцюгу регулюють ті чи інші нормативні документи.

Державний контроль якостi лiкарських засобiв регламентується Законом України «Про лiкарськi засоби» роздiл 4:

Р о з д і л IV ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ Стаття 13. Поняття та завдання державного контролю якості лікарських засобів

Державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Державний контроль якості лікарських засобів здійснюється органами виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством України.

Стаття 14. Орган державного контролю за якістю лікарських засобів та умовами їх виробництва

Контроль за якістю лікарських засобів та умовами їх виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, відповідно до закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, очолює керівник, який за посадою є Головним державним інспектором України з контролю якості лікарських засобів. Заступники керівника за посадою є відповідно заступниками Головного державного інспектора України з контролю якості лікарських засобів.

Контроль за якістю лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюється головними державними інспекторами з контролю якості лікарських засобів на відповідній території та їх заступниками.

Інші спеціалісти центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів, на яких покладено здійснення державного контролю за якістю лікарських засобів, є за посадою державними інспекторами з контролю якості лікарських засобів.

Стаття 15. Повноваження посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів

Державні інспектори з контролю якості лікарських засобів мають право:

― перевіряти додержання вимог законодавства щодо якості лікарських засобів, у тому числі правил здійснення належних практик (виробничої, дистриб’юторської, зберігання, аптечної) на всіх етапах обігу, зокрема під час їх виробництва, зберігання, транспортування та реалізації суб’єктами господарської діяльності, утилізації та знищення;

― безперешкодно проводити огляд будь-яких виробничих, складських, торговельних приміщень суб'єктів господарської діяльності (з урахуванням встановленого режиму роботи) за наявності рішення про перевірку;

― одержувати від суб'єктів господарської діяльності необхідні відомості про додержання вимог стандартів, технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про забезпечення якості лікарського засобу під час виробництва, транспортування, зберігання та реалізації;

― відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості. Вартість відібраних зразків та проведення контролю їх якості включається до виробничих витрат суб'єктів, у яких ці зразки відібрано. Порядок відбору зразків лікарських засобів (260-2010-п) визначається Кабінетом Міністрів України;

― давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів, а також про усунення порушень під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

― передавати матеріали перевірок, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування;

― накладати штрафи на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності у разі порушення ними стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів під час виробництва, зберігання, транспортування та реалізації лікарських засобів;

― складати протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

― приймати в установленому порядку рішення про вилучення з обігу та заборону (зупинення) виробництва, реалізації та застосування лікарських засобів, що не відповідають вимогам, визначеним нормативно-правовими актами та нормативними документами, а також тих, що ввозяться на територію України або вивозяться з території України з порушенням установленого законодавством порядку;

― забороняти зберігання, реалізацію та використання лікарських засобів, якість яких не відповідає встановленим вимогам;

― погоджувати у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, паспорти аптечних закладів (структурних підрозділів), здійснювати галузеву атестацію лабораторій з контролю якості лікарських засобів, проводити атестацію провізорів і фармацевтів.

Законні вимоги посадових осіб, які здійснюють державний контроль якості лікарських засобів, є обов'язковими для виконання.

Державні інспектори з контролю якості лікарських засобів 1) несуть відповідальність за розголошення інформації, яка стала їм відома внаслідок виконання службових обов'язків і охороняється відповідно до законодавства; 2) вони перебувають під захистом закону; 3) втручання в їх дії та перешкоджання виконанню їх службових обов'язків тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України; 4) їх життя та здоров'я підлягають обов'язковому державному страхуванню на випадок каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання ними службових обов'язків.

Порядок реєстрації ліків в Україні. Державний реєстр лікарських засобів та виробів медичного призначення (ВМП).

По-перше, прийняття в Україні Настанови з GMP безумовно наближає Україну до міжнародного ринку, по-друге, система реєстрації лікарських засобів в Україні в порівнянні с країнами СНД найбільш розвинута і гармонізована з міжнародними вимогамидо реєстрації фармацевтичних продуктів для людини, по-третє, в Україні вже визнаний принцип першочерговості реєстраційного дос’є (виробнича документація вторинна і за правилами GMP складається на підставі дос’є і відовідає йому).

Відповідно до Наказу МОЗ України №426 від 26.08.2005 р. «Про затвердження порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін у реєстраційні матеріали на протязі дії реєстраційного посвідчення», встановлені нові вимоги до документів, які подаються для реєстрації і перереєстрації готових лікарських засобів, для внесення змін в реєстраційне дос’є на готові лікарські форми, а також до документів, що стосуються реєстрації активної субстанції.

Цей Порядок розроблений у відповідності з Законом України «Про лікарські засоби», Постановою КМУ №376 від 26.05.2005 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)» з врахуванням положень Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 2001\83\ЄС від 6.11.2001 р., 2004\24\ЄС від 31.03.2004 р. і Постанови Комісії ЄС №1085\2003 від 3.06.2003р.

Порядок розповсюджується на діючи речовини (субстанції), готові лікарські засоби (за виключенням іммунобіологічних препаратів, препаратів крові і плазми крові людини, лікарських домішок до харчових продуктів), а також на віднесені МОЗ України до лікарських засобів, зокрема : лікарські косметичні засоби, дезінфекційні і діагностичні засоби.

Лікарській засіб можна застосовувати на протязі 5 років з дня його державної реєстрації, на протязі цього часу заявник несе відповідальність за якість зареєстрованого лікарського засобу і повинен сповіщати реєструючий орган МОЗ України про всі зміни, які передбачається внести у реєстраційні документи.

Не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, що виготовляються в аптеках за рецептами лікарів (магістральними формулами) і за вимогами лікувально-профілактичних закладів (за офіцінальними формулами) із дозволених до застосування діючих і допоміжних речовин.

Державну реєстрацію (перереєстрацію) здійснює МОЗ України на підставі експертизи лікувального засобу у Державному Фармакологічному Центрі.

Державний реєстр лікарських засобів України - нормативний документ, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.