Лекція 12. Організація обліку витрат, вибуття та використання запасів на виготовлення готової продукції.

1. Організація обліку витрат.

2. Організація обліку вибуття запасів.

3. Методи списання запасів в бухгалтерському обліку.

4. Формування собівартості продукції.

5. Бухгалтерський облік та оподаткування використання запасів для виготовлення готової продукції.

1. Організація обліку витрат.

Підприємства здійснюючи свою діяльність, виробляють готову продукцію, виконують роботи, а також надають платні послуги. Зазначені види діяльності знаходять відображення в обліку за напрямом «Облік витрат».

Організація обліку витрат визначається ви­дами виробничої діяльності чи діяльності з надання платних по­слуг і охоплює такі напрями:

- визначення нормативної бази;

- класифікація витрат;

- розробка робочої номенклатури статей калькулювання;

- організація облікових номенклатур за напрямом «Облік витрат»;

- організація носіїв облікової інформації;

- організація калькулювання готової продукції, робіт та послуг.

Облік витрат регулюється Методичними рекомендаціями щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Для забезпечення чіткого, якісного та достовірного збору, фіксації, накопичення та опрацювання облікових даних щодо витрат підприємства головний бухгалтер та начальник планово-виробничого відділу мають розробити Положення з плануван­ня, обліку та калькулювання конкретних видів готової продукції та послуг, що їх надає підприємство відповідного профілю.

У Положенні потрібно висвітлити:

- загальну частину, визначивши чинну нормативну базу — за­конодавчі та інші нормативні акти, що застосовується в Положенні;

- склад і класифікацію витрат на виготовлення готової продукції та надання конкретного виду послуг;

- порядок планування собівартості готової продукції та відповідної послуги, зазна­чивши відповідальних осіб, які беруть участь у визначенні пла­нової собівартості; систему показників, використовуваних для розрахунку;

- порядок визначення планових витрат за статтями;

- бухгалтерський облік витрат, порядок визначення фактичної вартості готової продукції та наданих послуг.

Для відображен­ня витрат цехів, майстерень, підсобних господарств пропонується така номенклатура:

1) матеріали, сировина, купівельні напівфабрикати;

2) заробітна плата виробничих робітників;

3) відрахування на соціальні заходи безпосередніх виконавців;

4) затрати минулих років, що відносяться до собівартості про­дукції звітного періоду;

5) інші прямі витрати;

6) заробітна плата працівників апарату управління та обслуго­вуючого персоналу;

7) відрахування на соціальні заходи працівників апарату упра­вління та обслуговуючого персоналу;

8) витрати на оренду приміщень;

9) витрати на опалення, освітлення, водопостачання виробни­чих приміщень;

10) інші непрямі загальновиробничі витрати.

Склад калькуляційних статей щодо надання послуг, доцільно використовувати концептуальні засади Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати». Відповідно до нього виробнича собі­вартість продукції (робіт, послуг) охоплює:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Організація носіїв облікової охоплює пакет первинних документів та реєстрів (рис.11.1).

Рис. 12.1. Рух облікової інформації з обліку витрат

Організація калькулювання продукції послуг, робіт передбачає вибір методу калькулювання. У вітчизняній практиці основними методами калькулювання є позамовленневий та попроцесний. Сутність позамовленнєвого методу полягає у веденні обліку витрат за кожним замовленням чи партії продукції, а не за окреми­ми підрозділами і звітними періодами. Попроцесний метод визначає таку процедуру, коли всі витрати збираються за окремими підрозді­лами та процесами.

Визначаючи мету зазначених методів, зауважимо, що вона в них однакова — отримання інформації про собівартість одиниці продук­ції для ціноутворення, контролю витрат і визначення прибутку.

Досить відомим на практиці є нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості, який характеризується тим, що за кож­ним виробом на підставі чинних норм і кошторисів видатків складає­ться попередня калькуляція нормативної собівартості. Облік згідно з цим методом побудований за принципом норм і відхилень, а саме: всі витрати поділяються на нормативні і за відхиленнями.

Порівняно новим для вітчизняної практики є метод «директкостинг», сутність якого полягає в акумуляції щодо собівартості об­сягу прямих витрат і віднесені накладних витрат безпосередньо на рахунок реалізації. Обчислюючи собівартість для визначення ціни продажу і прогнозування подальшого виробництва даного продук­ту, накладні витрати додаються до скороченої собівартості в межах існуючого ліміту за встановленими нормами.

Особливістю калькулювання послуг, робіт, продукції підприємств є обов'язкове складання планових калькуляцій. За­значеній процедурі передує встановлення максимально чітких обсягів планових витрат на підставі фактичних витрат минулого періоду, фактичної вартості на момент складання калькуляції не­обхідних трудових, матеріальних та інших ресурсів, а також за­планованого обсягу робіт.