4. Облік депозитів у іноземній валюті

Підприємство інколи може покласти тимчасово вільні валютні грошові кошти на депозит. Така фінансова операція допомагає уберегти капітал від інфляційних процесів, та забезпечує вкладнику додатковий дохід.

“Вклад (депозит) – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законо­давства України та умов договору”.

За валютними депозитними операціями обліку підлягають:

– безпосередньо сума вкладу (депозиту);

– проценти, що нараховують за розміщення коштів на депозит;

– курсові різниці (що виникають через інвалютність вкладу (депозиту)).

Бухгалтерський облік вкладу (депозиту) залежить від строку вкладу і того, як його оформлено: на підставі договору або за допомогою ощадного (депозитного) сертифіката. Із урахуванням цього депозити бувають коротко­строковими або довгостроковими, а суму коштів, унесену на інвалютний депозит (основна сума депозиту), відображають на рахунках бухгалтерського обліку підприємства-вкладника (табл. 5.5.).

Таблиця 5.5.

Рахунки обліку валютних депозитів

Основна сума вкладу
депозити	рахунок	умови відображення вкладу (депозиту) на цьому рахунку
Коротко-строкові депозити	314 “Інші рахунки в банку в інозем­ній валюті”	На цьому рахунку обліковуються короткострокові депозити, депозитний договір за якими укладено на строк не більше ніж 12 місяців із дати балансу
	352 “Інші поточні фінансові інвести­ції”	На цьому рахунку обліковують короткострокові депозити (на строк не більше за 12 місяців із дати балансу), оформлені ощадними (депозитними) сертифікатами
Довго-строкові депозити	18 “Довгострокова дебіторська забор­гованість та інші необоротні акти­ви”	На цьому рахунку обліковують довгострокові депозити, депозитний договір за якими укладено на строк понад 12 місяців із дати балансу
	143 “Інвестиції непов’язаним сторонам”	На цьому рахунку обліковують довгострокові депо­зити (на строк понад 12 місяців із дати балансу), оформлені ощадними (депозитними) сертифікатами
Для обліку вкладів (депозитів) у національній та в іноземній валютах доцільно відкрити до цих рахунків окремі субрахунки. Відповідно валютні кошти на депозиті відобража­ються записом: Дт 314, 352, 18, 143 – Кт 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”.

У бухгалтерському обліку операція з внесення коштів на депозит (тобто розміщення основної суми депозиту) стосується тільки рахунка обліку розра­хунків та у складі витрат підприємства-вкладника не відображається (оскільки не відповідає визначенню бухгалтерських витрат).

Привабливості депозиту, звичайно ж, додають проценти. Особливості їх нарахування та виплати (відповідно до норм депозитного законодавства – положень ЦКУ та Положення № 516) визначаються депозитним договором за згодою сторін.

Таблиця 5.6.

Проценти на депозит

Проценти
1	2
Розмір процентів	Процентні ставки за депозитними операціями банки встановлюють самостійно. Встановлений розмір процентів вказують у договорі бан­ківського вкладу (депозиту). Якщо ж договором його не обумовлено, то банк зобов’язаний виплатити їх у розмірі облікової ставки НБУ (ч. 1 ст. 1061 ЦКУ, п. 3.4 Положення № 516)

Нарахування процентів

Проценти на вклад (депозит), якщо інше не передбачено договором, нараховуються з дня, наступного за днем надходження до банку гро­шових коштів та до дня, що передує поверненню грошових коштів або їх списанню з вкладного (депозитного) рахунка вкладника з інших підстав (ч. 4 ст. 1061 ЦКУ, п. 1.7 Положення № 516)

Виплата процентів

За депозитом в іноземній валюті банк виплачує вкладнику суму на­рахованих процентів у валюті вкладу або на умовах і в порядку, передбаченому договором відповідно до заяви вкладника, – в іно­земній або в національній валюті (п. 1.6 Положення № 516). Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, обумовлені договором. Нараховані проценти згідно з умовами договору банків­ського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок підприємства або зарахувати на поповнення вкладу (депо­зиту) (п. 3.1 Положення № 516)

Згідно з п. 20 П(С)БО 15 проценти (як плата за користування активами підприємства іншою стороною) є доходом підприємства і визнаються такими у тому звітному періоді, до якого вони належать, на підставі бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.

У бухгалтерському обліку сума нарахованих депозитних процентів входить до складу інших фінансових доходів, що відображається записом Дт 373 “Розрахунки за нарахованими доходами” – Кт 732 “Відсотки одержані”.

Депозит в інвалюті має валютні облікові особливості. Так, відкриваючи інвалютний депозит, платник податків не повинен забувати про облік курсових різниць, бухгалтерський облік яких має певну специфіку.

Особливості бухгалтерського обліку операцій з інвалютою обумовлено “валютним” П(С)БО 21. Згідно з п. 8 П(С)БО 21 у бухобліку курсові різниці визначаються за монетарними статтями (тобто “грошовими” статтями балансу – статтями про грошові кошти в інвалюті та інвалютну заборгованість, до яких належать і депозити) на такі дати:

– на дату балансу і

– на дату здійснення розрахунків.

Курсові різниці на ці дати в бухгалтерському обліку розраховують як (1) за основною сумою депозиту, так і (2) за сумою нарахованих (але ще не виплачених, які, отже, також потрапляють у зв’язку з цим у балансі до розряду монетарних статей) процентів.

У бухгалтерському обліку курсові різниці (КР), що виникають за депозитними операціями, є неопераційними і обліковуються:

– додатні КР – у складі інших доходів (Кт 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”);

– від’ємні КР – у складі інших витрат (Дт 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”).

Для наочності узагальнимо облік депозитних курсових різниць у табл. 5.7..

Таблиця 5.7.

Особливості обліку депозитних КР

Бухгалтерський облік
Основна сума депозиту	КР розраховують: – на дату балансу; – на дату розрахунків (тобто на момент повернення основної суми депозиту)
Проценти за депозитом	За процентами КР розраховують: – на дату балансу; – на дату розрахунків (тобто на момент виплати депозитних процентів)

Після закінчення строку депозитного вкладу, як передбачено договором, депозитну суму перераховують з депозитного рахунка на поточний рахунок підприємства, а також виплачують проценти.

Цю операцію відображають у бухгалтерському обліку, де повернення на поточний рахунок основної суми депозиту та отримання процентів стосува­тиметься рахунків обліку розрахунків (наприклад, Дт 312 – Кт 314, 373).

Доходи, отримані від депозитних операцій, підлягають оподаткуванню.

Депозит (вклад) – кошти, які надають фізичні чи юридичні особи в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законо­давством України, або нерезиденту на строк чи на вимогу та під процент відповідно до умов видання на першу вимогу або повернення після закінчення встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здій­снення депозитних операцій встановлюють: для банківських депозитів – Національний банк України відповідно до законодавства; для депозитів (внес­ків) до інших фінансових установ – державний орган, визначений законом (п.п. 14.1.44 ПКУ).

Звичайна процентна ставка за депозит (вклад) – процентна ставка, що встановлюється за кожним видом депозиту (вкладу) для всіх вкладників на умовах, визначених внутрішніми правилами фінансової установи, та офіційно оприлюднена на дату підписання депозитного договору(п.п. 14.1.69 ПКУ).

Датою отримання доходів платника податку від виконання кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визна­чена за правилами бухгалтерського обліку (п. 137.8 ПКУ).

Згідно з п.п.138.5.2 ПКУ, датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, зокрема субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі ство­ренням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.. 153.1.3 Податкового кодексу України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборго­ваності та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) – у складі витрат платника податку.