3. Відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць

Визначення поняття “курсова різниця” наведено в п. 4 П(С)БО 21.

Курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Отже, причина виникнення кур­сової різниці, полягає у зміні валютного курсу. Разом з тим навіть у разі зміни валютного курсу курсові різниці в бухобліку виникатимуть не завжди.

В бухгалтерському обліку курсові різниці визна­чають тільки за монетарними статтями в іноземній валюті. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про активи й зобов’язання, які буде отримано або сплачено у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (п. 4 П(С)БО 21). Інакше кажучи, монетарними можна назвати “грошові” статті балансу – безпосередньо статті про наявні в підприємства грошові кошти в інвалюті і статті про валютну заборгованість, яку необ­хідно погасити грошовими валютними коштами.

Наприклад: підприємству на валютний рахунок надійшла виручка в інвалюті; або, після відвантаження товару зарубіжному покупцю, виникла грошова валютна заборгованість покуп­ця перед підприємством з оплати такого товару (дебіторська грошова заборго­ваність в інвалюті); або, навпаки, після отримання товару підприємство стало боржником і має заборгованість в інвалюті перед зарубіжним постачальником (кредиторська грошова заборгованість в інвалюті) – усі ці статті є монетарними і за ними в бухгалтерському обліку розраховуватимуть курсові різниці.

Усі інші статті балансу вважаються немонетарними і курсові різниці щодо них не визначають.

Наприклад, курсові різниці не визначатимуться щодо бартерних ЗЕД договорів, щодо товарної заборгованості: дебіторської (яка виникла після перерахування передоплати в інвалюті зарубіжному постачаль­нику) або кредиторської (що виникла після отримання передоплати в інвалюті) тощо.

Розраховують курсові різниці в бухгалтерському обліку відповідно до п. 8 П(С)БО 21. Згідно з цим пунктом, курсові різниці за монетарними стат­тями в іноземній валюті визначають:

– на дату здійснення розрахунків (1);

– на дату балансу (за монетарними статтями, що значаться на кінець квар­талу) (2).

Як бачимо, П(С)Б0 21 виділяє два випадки, в яких розраховують курсові різниці. Якщо в підприємства є валюта або заборгованість в інвалюті, то курсові різниці за такими монетарними статтями визначають щоквартально (на дату складання фінансової звітності, тобто на останній день звітного квар­талу), а також на момент здійснення розрахунків (вибуття валюти або, наприклад, погашення грошової заборгованості – отримання/перерахування оплати в інвалюті).

Відображення курсових різниць в обліку залежить від того, з якими опе­раціями вони пов’язані і до якого виду діяльності фактично належать. Тому курсові різниці, що виникають, умовно можна поділити на:

– операційні – виникають за валютними операціями, пов’язаними з опера­ційною діяльністю (відображають з використанням субрахунків 714 “Дохід від операційної курсової різниці”, 945 “Втрати від операційної курсової різниці”);

– неопераційні – виникають за валютними операціями, пов’язаними з інвестиційною або фінансовою діяльністю (відображають з використанням суб­рахунків 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”, 974 “Втрати від неопераційних курсових різниць”).

Оскільки курсові різниці розраховують за курсом НБУ, що діє на відпо­відну дату, то:

– у разі зростання курсу НБУ виникає позитивна курсова різниця, що включається до доходів (Дт 312, 362... – Кт 714, 744);

– у разі зниження курсу НБУ виникає від’ємна курсова різниця, що списується на витрати (Дт 945, 974 – Кт 312, 632...).

Курсові різниці, що виникають під час операцій із іноземною валютою, підлягають оподаткуванню.

Згідно зі п.п. 153.1.3 Податкового кодексу України визначають курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховують у складі доходів платника податку, а збиток (від’ємне значення курсових різниць) – у складі витрат платника податку.