Лекція 5. Організація бухгалтерського обліку безготівкового обігу

1 Організація бухгалтерського обліку грошових коштів на поточних рахунках в банках.

2. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з купівлі, продажу та обміну іноземної валюти.

3. Відображення в бухгалтерському обліку курсових різниць.

4. Облік депозитів у іноземній валюті.

^{5. Організація бухгалтерського обліку кредитів у іноземній валюті.}

1 Організація бухгалтерського обліку грошових коштів на поточних рахунках в банках.

Поточні рахунки відкриваються підприємствами в установах банків, відповідно до Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті. Для відкриття поточних рахунків головний бухгалтер підприємства готує і подає до банку такий пакет документів:

- заяву на відкриття рахунка встановленого зразка, яку підписує керівник та головний бухгалтер;

- копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально ;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

- картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових до­кументів, завірену нотаріально або вищою організацією в устано­вленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підпризмства;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

- копію довідки про внесення підприємства до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що видав довідку. .

Організація вибору носіїв облікової інформації регулюється постановою Правління Національного банку України «Про за­твердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Відповідно до зазначеного нормативного документа основними платіжними документами, через які здійснюється зарахування або списання грошових коштів з рахунків, виступають:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- платіжна вимога;

- розрахунковий чек;

- акредитив.

Найпоширенішим із перелічених платіжних документів у ви­користанні щодо підприємств є платіжне доручення, що являє собою розрахунковий документ з письмовим дорученням платника обслуговуючому банку при списанні зі свого рахунка зазначеної суми коштів перерахування їх на рахунок одержувача.

Платіжне доручення готується на підставі супровідних доку­ментів (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товарно-транс­портних накладних, трудових угод, договорів на виконання робіт, акти виконання робіт, тендерна документація, договори про за­купівлю тощо) працівником бухгалтерії і вважається оформленим за умов заповнення всіх реквізитів та наявності на першому примірнику підписів відповідальних осіб (осіб, що мають право першого підпису) та відбитка печатки. Платіжне доручення дійсне протя­гом 10 днів.

Загальну схему руху грошових коштів на рахунках підприємстаа подано на рис.5.1.

Рисунок 5.1

2. Відображення в обліку операцій з купівлі, продажу та обміну іноземної валюти

Для відображення іноземної валюти в бухгалтерському обліку застосовують курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни, установлений НБУ на дату здійснення операції (див. п. 5 П(С)Б0 21).

Припустимо, що підприємство отримує виручку за експортовані раніше товари. Дотримуючись п. 5 П(С)БО 21, воно повинне одержану в іноземній валюті суму помножити на курс НБУ, що діє на дату надходження валют­них коштів. Отриману суму в гривневому еквіваленті зараховують на баланс підприємства. Так відбувається первісне визнання операції в іноземній валюті.

Кошти в іноземній валюті, що перебувають на рахунках у банку, обліко­вують на двох субрахунках:

– 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”;

– 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”.

Готівкова іноземна валюта обліковується на субрахунку 302 “Каса в іноземній валюті”.

Зважаючи на те, що підприємство купує іноземну валюту через уповноважений банк на МВРУ за комерційним курсом, її вартість, як правило, відрізняється від вартості, розрахованої за курсом НБУ на цю саму дату.

Якщо курс НБУ на дату зарахування придбаної валюти вищий за курс, за яким її придбано, позитивну різницю, що утворилася, визнають доходом. Вона відображається на субрахунку 719 “Інші доходи від операційної діяльності” або 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”, а потім списується на субрахунок 791 або 793 відповідно залежно від виду діяльності, для якого придбано валюту.

Якщо ж комерційний курс перевищує курс НБУ, така різниця входить до складу витрат підприємства і після відображення на субрахунку 949 “Інші витрати операційної діяльності” або 977 “Інші витрати звичайної діяльності” також списується на субрахунок 791 або 793 відповідно.

Комісійна винагорода, утримана банком, та сума збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій з придбання іноземної валюти, у бухгалтерському обліку включаються до складу адміністративних витрат та відображаються на рахунку 92.

Операції із купівлі, продажу та обміну іноземної валюти підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.п. 153.1.4. Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від’ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату виконання операції, якщо вона відбулась після дати звітного балансу.

У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду входить позитивна або від’ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким купують іноземну валюту, та курсом, за яким визначають її балансову вартість.

До витрат належать також витрати на сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов’язкових платежів, пов’язаних з придбанням іноземної валюти.

Термін “балансова вартість іноземної валюти” означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу.

Термін “вартість іноземної валюти на дату здійснення операції” означає вартість іноземної валюти, встановлену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Сума отриманої виручки від продажу іноземної валюти в бухгалтерсь­кому обліку відображається на субрахунку 711 “Дохід від реалізації іноземної валюти”. Зауважимо, що за кредитом цього субрахунка повинна відображатися повна сума виручки, в яку входить утримана банком комісійна винагорода.

Балансова вартість реалізованої іноземної валюти (визначена за курсом НБУ на дату продажу) відображається на субрахунку 942 “Собівартість реалізо­ваної іноземної валюти”.

Сума комісійної винагороди банку входить до складу адміністративних витрат (рахунок 92).