II. Завдання для самостійної роботи

1. Прочитайте коротке пояснення інструкції, виділіть і запишіть екологічні групи кімнатних рослин, форму і зміст етикетки.

2. Визначіть назву виданої вам кімнатної рослини, користуючись книгами Приходько С. Н., Михайловская М. В. Цветы в квартирс. — К.: Урожай, 1989; Тавлинова Г. К. Цветьі в комнате и на балконе. — Л.: Агропромиздат, 1985; Мамчур Ф. І., Гладун Я. Е. Лікарські росли­ни на присадибній ділянці. — К.: Урожай, 1985; Смик Г. К. У природі й на городі. — К.: Урожай, 1990. До якої екологічної групи вона належить? Складіть етикетку.

3. За шкільною програмою і підручником «Біологія. 6 клас» визначте, в яких темах може бути використана ця кімнатна рослина. Розробіть методику використання її на уроках.

III. Позааудиторна робота

1. Проаналізуйте зміст й ілюстративний матеріал підручника «Біологія» з мстою виявлення використання кімнатних рослин. Складіть список кімнатних рослин, які використовуються за програмою, за формою:

Назва рослини	Екологічна група	Морфологічний опис	Тема урюку, на якому вона може бути використана

2. Вивчіть загальні питання методики викладання розділу «Тварини» і коротке пояснення до заняття 23. IV. Література: 3, 18, 21, 26, 50.

§ 3. Тварини

Розділ «Тварини» є логічним продовженням розділу «Рослини...», тому знання, вміння і навички, здобуті учнями під час вивчення рослин, розвиваються, доповнюються і поглиблюються. Згідно з принципом послідовності, програма курсу шкільної біології подає вивчення тварин у певному порядку. Останній відбиває рівень їхньої організації: спочатку розглядаються нижчі форми, а потім форми з усе більш і більш високою організацією. Така побудова курсу відбиває процес історичного розвитку тваринного світу (схема 3).

Зміст цього розділу подано системою знань про будову, життя тварин різних рівней організації: від одноклітинного до ссавців. На основі знань про будову і функції розкриваються взаємовідносини тварин з довкіллям, закономірності індивідуального та історичного розвитку, роль тварин у природі та господарській діяльності людини, раціональне використання і охорона тварин. Зміст розділу «Тварини» мас комплексний характер, тому що в ньому розкриваються категорії спеціальних (зоологічних) понять — морфологічні, анатомічні, фізіологічні, екологічні, систематичні, зоогеографічні, палеонтологічні, філогенетичні, санітарно-гігієнічні. Крім того, зміст розділу «Тварини» передбачає розвиток тих загальнобіологічних понять, формування яких розпочалося під час вивчення розділу «Рослини»: клітинна будова організмів, єдність форм і функцій, обмін речовин і енергії, індивідуальний розвиток організмів, а також історичний розвиток організмів. Таким чином, розділ «Тварини» передбачає формування не тільки нових, але й розвиток уже здобутих знань.

Навчально-виховні завдання розділу «Тварини» багато в чому подібні до завдань з попереднього розділу. Знайомлячи учнів з царством тварин, учитель озброює їх системою знань про закономірності життя-тварин, їхньою різноманітністю, складними взаємовідносинами з довкіллям. Зміст і побудова розділу поглиблюють знання школярів про історичний розвиток органічного світу.

Упродовж вивчення зоології учні дізнаються про те, що життєві процеси у тварин (харчування, дихання, виділення тощо) пов'язані з функціональною діяльністю певних систем органів. Цьому сприяє і формування такого поняття, як обмін речовин і енергії. Школярі вивчають поведінку тварин, в основі якої лежать безумовні та умовні рефлекси. Під час вивчення будови і функцій живих організмів особливо важливим є розуміння цілостності тваринного організму та його взаємозв'язку з довкіллям.

Вивчення тварин дає вчителям великий матеріал для екологічного виховання учнів. Формуючи екологічні знання, вчитель повинен відпрацьовувати одну з центральних ідей моралі людини — людина повинна ставитися до природи розумно, дбайливо, турбуючись про її відтворення з метою збереження життя, бо вона не може жити поза природою. Школярі мусять приймати активну участь в суспільно-корисній роботі з охорони тварин і відтворення природних ресурсів. Розв'язуючи завдання екологічного виховання, вчитель повинен здійснювати й економічне виховання школярів: звертати увагу на рентабельність тих заходів, які реалізуються в країні в тваринництві, птахівництві, рибництві та інших галузях сільського господарства.

Знайомство учнів з розвитком зоологічної науки, з внеском учених-зоологів у практику народного господарства дозволяє розв'язувати завдання санітарно-гігієнічного, трудового, морального виховання школярів. Вивчення конкретних зоологічних об'єктів дає змогу показати, яким важливим для здоров'я людини є дотримання правил санітарії під час спілкування з тваринами, знання профілактики щодо небезпечних для здоров'я тварин.

Із метою естетичного виховання школярів має бути продовжена робота з розвитку в учнів здатності сприймати і відчувати красу тварин, яка проявляється у формі тіла, забарвленні, рухах, звуках тощо.

Вивчення тваринного світу, спілкування з його представниками у школі і в природних умовах позитивно впливає на формування таких людських якостей, як доброта, увага, бажання захистити слабкого, виробляє спостережливість, самостійність, відповідальність.

Процес вивчення тварин сприяє розвитку загальнонавчальних і спеціальних умінь. Учні навчаються спостерігати за тваринами, ставити з ними найпростіші досліди, готувати зоологічні макропрепарати і розглядати їх під мікроскопом, виготовляти зоологічні колекції, доглядати за тваринами. При цьому необхідно, щоб уся ця робота мала творчий характер і сприяла розвитку логічного мислення.

Упродовж вивчення розділу «Тварини» використовуються ті ж групи .методів (словесних, наочних, практичних), що й під час вивчення рослин. На уроках застосовуються пояснення, бесіда, розповідь, доведення, опис, спостереження, експеримент, робота з підручником, демонстрування натуральних об'єктів, навчальних фільмів тощо. Усі ці методи і прийоми залежно від того, які ситуації створює вчитель на уроці, можуть мати як ілюстративно-репродуктивний, так і пошуково-дослідницький характер. Однак при їхній організації необхідно враховувати специфіку зоологічних об'єктів. Вони рухливі й тому потрібно навчитися спостерігати їх такими; багато з них неможливо перемістити за умови шкільного кабінету; деякі небезпечні для здоров'я людини і тому треба дотримуватись профілактичних заходів. У зв'язку з цим застосування методів і методичних прийомів під час вивчення тварин вимагає від учителя відповідних професійних знань і вмінь з урахуванням специфіки цього розділу.

Вдосконалення методів навчання потрібно проводити у напрямі підвищення активності учнів, прищеплювання їм навичок самостійної праці. Можливості для самостійної роботи великі. Перш за все студенти мусять знати, що самостійна робота — це активна пізнавальна діяльність усіх учнів класу, яка виконується за безпосередньої участі вчителя, але за його завданням і в спеціально відведений для цього час, результати самостійних розумових і фізичних дій школярів подаються у зовнішньо контрольованих учителем формах (малюнок, модель, порівняльна таблиця, письмова відповідь на запитання тощо).

Наявність в усіх учнів такого «продукту» виконання завдання дуже важлива для контролю, без чого неможливо керувати самостійною роботою класного колективу.

Самостійна діяльність учнів можлива за використання всіх методів. Під час вивчення тварин можна проводити різноманітні самостійні роботи — з натуральними об'єктами і образотворчими засобами наочності, з підручником та іншою літературою, з аудіовізуальними засобами. Докладні рекомендації, особливості змісту і методики проведення цих робіт можна знайти у книгах: Е. Л. Бруновт, А. Е. Бо-гоявленская, Е. Т. Бровкина и др. Самостоятельнне работьі учашихся по биологии.

Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1984; С. С. Молис, С. А. Молис. Активньїе формьі и методи обучения био­логии. Животньїе: Книга для учителя. — М.: Просвещение, 1986; Спра-вочник-определитсль земноводних и пресмыкающихся фауны Украины. — К.: Генеза, 1998.

Вивчення зоологічних об'єктів має бути цілеспрямованим, з розв'язанням певного завдання: визначити ті чи інші характерні особливості будови у зв'язку з функціями, які виконуються, способом життя, поведінкою тварин у зв'язку з довкіллям.

Спостереження можуть бути короткочасними, які укладаються у межі уроку і реалізуються під час виконання лабораторної роботи. Тривалі спостереження найчастіше проводяться у куточку живої природи, безпосередньо у природі, вимагають ведення щоденника спостережень і проводяться у позаурочний час.

Досліди з зоологічними об'єктами проводяться з мстою знаходження відповіді на те чи інше запитання. Такс проведення вимагає певних умов і мусить супроводжуватися контролем. Доведення досліду до кінця вимагає від учнів наполегливості в роботі, ініціативи і творчості. Необхідні відомості про зміст і методику проведення дослідів з тваринами майбутні вчителі біології можуть запозичити з книги: А. В. Бинас и др. Биологический зкеперимент в школе. — М.: Просвещение, 1990.

Навчально-виховний процес із зоології в школі реалізується через урок, екскурсії, позаурочну діяльність учнів та інші організаційні форми навчання.

Уроки упродовж вивчення розділу «Тварини» різноманітні за змістом, типами і видами. Тут широко застосовуються уроки тих типів і видів, що й під час вивчення рослин. Проте, зважаючи на деяку специфічність змісту, слід відзначити особливість лабораторних робіт: учні вперше працюють з чучелами, скелетами, вологими препарата­ми, а також проводять спостереження за живими об'єктами: дощовими черв'яками, рибами, птахами, ссавцями. Звичайно, важко забезпечити кожну робочу групу учнів натуральними об'єктами, тому вчителю необхідно організувати групові форми роботи для проведення повноцінних лабораторних робіт.

Під час вивчення тварин треба проводити екскурсії, тому що вони забезпечують цілеспрямовані спостереження за природних умов. Тематику екскурсій визначено шкільною програмою. На її основі складається календарний план проведення екскурсій на початку навчального року. Це дозволяє передчасно забезпечити його виконання. Відсутність такого плану призводить до того, що через нестачу часу екскурсії спочатку відкладаються, а потім і зовсім не проводяться.

У цьому розділі учні отримують позаурочні, (літні) завдання. Літні завдання, як правило, мають випереджаючий характер і служать доброю опорою під час вивчення багатьох питань на уроках. Таким чином, методика викладання розділу «Тварини» грунтується на особливостях змісту певного розділу. На основі знань змісту здійснюється весь навчально-виховний процес, відбираються форми, методи і засоби навчання.