39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.

Т еорія економіки пропозиції 70-80 рр. 20 століття включає ефективні заходи проти стагфляції, які націлені на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості. Головний підхід – зниження податкового тиску на економіку. Необхідно відмовитися від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, з/п, дивіденди.

Крива Лаффера.

Оскільки зниження податків веде до зниження доходів бюджету, необхідно: 1.знизити соціальні програми; 2.скоротити апарат державного управління; 3.відмовитися від малоефективних державних витрат (від субсидій збитковим підприємствам)Теорія раціональних очікувань стала поширеною також в умовах стагфляції. Ця теорія спирається на логіки класиків: економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економіці, в тому числі в економічній політиці.

Саморегулююча роль економічних суб'єктів може бути реалізована через ринковий механізм, тобто без втручання держави.

40. Дискреційна фіскальна політика.

Дискреційна фіскальна політика – система заходів, що передбачає цілеспрямовані зміни в рівні державних видатків і податків. Дані заходи приймаються на підставі державних рішень.

Вплив держ. закупок на ВВП

∆ВВП=ВВП₂-ВВП₁; ∆ВВП=∆ДЗ^.М_в;

Державні закупки є інструментом прямої дії. Другий інструмент – чисті податки. Вони змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Якщо держава змінює чисті податки, вона впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання. Збільшення споживчих витрат буде збільшувати ВВП і навпаки. Збільшення чистих податків буде зменшувати ВВП і навпаки.

; П - податки, М_п – мультиплікатор податків.

;

4 1. Автоматична фіскальна політика.

Практика свідчить, що чисті податки можуть змінюватись автоматично, без спеціальних державних рішень, оскільки більшість податків залежить від доходу. Чутливість податків до змін у ВВП залежить від системи оподаткування. При прогресивній системі податки збільшуються швидше, ніж дохід. За пропорційною системою податки змінюються прямо пропорційно.

Чисті податки, які автоматично (без державних рішень) змінюються в залежності від зміни ВВП називаються автоматичними чистими податками. Вони виконують в економіці стабілізаційну функцію, а тому їх називають вмонтованими стабілізаторами.

Автоматична фіскальна політика – така політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.

; t – гранична податкова ставка.

; t показує на скільки грошових одиниць змінюється величина автоматичних податкових вилучень зі зміною доходу на 1 грошову одиницю.

42. Фіскальна політика і державний бюджет.

Вплив фіскальної політики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальною політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність - з одного боку, державний бюджет визначає можливості фіскальної політики, з іншого – фіскальна політика впливає на стан державного бюджету. Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету. Отже, фіскальна політика виконує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну і бюджетну. Стан державного бюджету залежить не тільки від дискреційних заходів фіскальної політики, але й від циклічних коливань. Так, під час спаду виробництва стан державного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується бюджетний дефіцит. Під час піднесення економіки виникають протилежні наслідки. Бюджетний дефіцит (DEF) – це перевищення видатків бюджету над його доходами. Види державного дефіциту:Циклічний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань.Структурний дефіцит бюджету – це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків). Існує три джерела дефіцитного фінансування: 1. Внутрішні позички. Уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг. 2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми. 3. Грошово-кредитна емісія. Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд.