3.2. Позабюджетні фонди

Державні цільові фонди — це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпо-рядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок їх формування і функціонування регламентується відповідними законодавчими актами 5.

В сучасних умовах розвитку незалежної України роль державних цільових фондів значно зростає. їх існування є необхідним і доцільним, оскільки сприяє здійсненню ефективного контролю за цільовим використанням коштів.

Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом:

- відокремлення із Державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення для держави;

- формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

Пенсійний фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є:

- пенсійне забезпечення населення;

- фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів;

- міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забез-печення тощо.

Джерелами утворення Пенсійного фонду України є:

- обов’язкові внески суб’єктів господарювання і громадян;

- кошти Державного бюджету України, призначені для виплати пенсій військовослужбовцям;

- добровільні внески і пожертвування;

- інші надходження.

Суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об’єднання, філії, відцілення, бюджетні, громадські та інші установи і організації, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності — перераховують в Пенсійний фонд збори на обов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32% від фактичних витрат на оплату праці.

Функціонування фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленимч народженням і похованням пов’язане з необхідністю відшкодування витрат працю-ючих громадян у випадках тимчасової непрацездатності, a також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Головним завданням фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є надання підтримки особам, які втратили роботу, a також допомога при працевлаштуванні та перекваліфікації.

4. Фондова форма розподілу суспільного продукту на рівні міста

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовуєтёься місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу — Конституція України, Бюджетний кодекс, Закони України "Про податкову систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інші нормативні акти 5.

У Законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Доходи місцевих бюджетів районних рад у містах (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами.

У дохідній частині місцевого бюджету починаючи з 1998 p. окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 p. доходи включають загальний фонд і спеціальний фонд.

Сьогодні на формування місцевих бюджетів існує два погляди. Прихильники одного з них вважають, що місцеві бюджети мають формуватися "знизу", тобто, забезпечивши потреби конкретної адміністративно-територіальної одиниці, надлишок коштів передавати до вищих бюджетів. Прихильники іншої точки зору — навпаки, стверджують, що потрібно насамперед забезпечити загальнодержавні потреби, тобто місцевим бюджетам залишати тільки забезпечення мінімальних потреб, і в разі наявності коштів — розподіляти їх між усіма відповідними адміністративно-територіальними одиницями.

Для досягнення оптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів та пропорційності між ними мають бути дотримані такі умови:

1. єдність бюджету та державного плану економічного і соціального розвитку.

2. Забезпечення кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов’язані з економічною, соціальною і екологічною ситуацією регіону.

3. Збалансованість кожного бюджету незалежно від обсягів закріплених за ним дохідних джерел.

4. Заінтересованість державних і місцевих органів влади в успішному виконанні планів загальнодержавних доходів (податкових і неподаткових) на території конкретного регіону.

5. Забезпечення рівномірності надходжень коштів і усунення будь-яких затримок через неспівпадання термінів здійснення видатків і отримання доходів.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України.

Доходи міських, районних, селищних, сільських бюджетів формуються згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.

Уперше при формуванні дохідної частини місцевих бюджетів у 2001 p. були застосовані нові підходи до їх наповнення, а саме:

— доходи місцевих бюджетів мають плануватись на формульній основі;

— обласним радам заборонено збільшувати обсяг доходів понад ті, що визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2001 рік".

Схема доходів місцевих бюджетів дається на рис. 4.1.

Puc. 4.1. Схема доходів місцевих бюджетів

У Бюджетному кодексі передбачена структура місцевих бюджетів, яка включає надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АРК, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Усі надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету

Окремі особливості доходів відповідно до рівня місцевих бюджетів подані нижче 6:

Склад доходів, що закріплюються. До доходів, що закрі.плюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов’язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян у частині, визначеній Бюджетним кодексом;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Податки і збори (обов’язкові платежі), зазначені у Бюджетному кодексі, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Органи місцевого самоврядування всіх рівнів формують позабюджетні фонди за рахунок таких джерел:

— додаткових заходів і зекономлених коштів, одержаних за рахунок здійснення організованих ними заходів для розв’язання економічних і соціальних проблем;

— доходів від продажу об’єктів міської, районної комунальної власності, від продажу населенню квартир і будинків, що належать до комунальної власності;

— доходів від цінних паперів, що придбані за рахунок міських і районних позабюджетних фондів;

— добровільних внесків і пожертвувань громадян, підприємств, об’єднань, організацій та установ;

— доходів від місцевих позик і місцевих грошово-речових лотерей;

— штрафів, які стягуються за одержання підприємствами, об’єднаннями, організаціями й установами необґрунтованого доходу у зв’язку із завищенням цін, тарифів на продукцію, роботи, послуги;

— штрафів, які можуть встановлюватися місцевими радами для фізичних і юридичних осіб;

— доходів від реалізації безхазяйного й конфіскованого майна;

— плати за реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності;

— платежів та штрафів за забруднення навколишнього природного середовища, нераціональне використання природних ресурсів, розміщення відходів та інших платежів за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, затверджених місцевими радами;

— орендної плати за землю;

— коштів соціального розвитку підприємств, об’єднань, організацій та установ, що виділяються на соціальний розвиток тих житлових .районів, де проживає відповідна кількість їхніх працівників;

— інших зборів, платежів і штрафів, що вводяться і призначаються міською і районними радами.

Кошти позабюджетних фондів акумулюються на спеціальних рахунках, які відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.