32

ТЕМА 2

ФОНДОВА ФОРМА РОЗПОДІЛУ ВАРТОСТІ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ КОНКРЕТНІ ФОРМИ ЇЇ ПРОЯВУ В УКРАЇНІ

ПЛАН

Вступ

1. ФОНДОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО МІСЦЕ У ФІНАНСОВИХ РИНКАХ

2. ФОНДОВА ФОРМА РОЗПОДІЛУ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА

3. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ТА ПОЗАБЮДЖЕТНІ ФОНДИ

3.1. Державний бюджет

3.2. Позабюджетні фонди

4. ФОНДОВА ФОРМА РОЗПОДІЛУ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ НА РІВНІ МІСТА

5. МІЖНАРОЖНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД І ФОНДОВА ФОРМА РОЗПОДІЛУ СУСПІЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Висновки

Література

ВСТУП

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Саме фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов’язані з обігом цінних паперів.

Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Фінанси — це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. 3 руху коштів розпочинається і ним же завершується кругооборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

3 трансформацією вартості валового внутрішнього продукту у відповідні фонди фінансових ресурсів фінанси починають впливати на процес розширеного відтворення й працювати як складова економічного механізму. Усе це зумовлює актуальність розгляду суті й складу фінансових ресурсів, їхньої специфіки у відтворювальному процесі.

Метою роботи є дослідження фондової форми розподілу суспільного продукту.

Завданнями роботи було:

- дослідити фондовий ринок та його місце у фінансових ринках;

- розглянути фондову фору розподулу суспільного продукту;

- визначити роль державного бюджету та позабюджетних фондів у розподілі суспільного продукту.

1. Фондовий ринок та його місце у фінансових ринках

Інвестиції відіграють велику роль у розвитку й ефективному функціонуванні економіки. Для того, щоб визначити цю роль, розглянемо — валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестиція, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відбиває характер економічного розвитку країни на тому або іншому етапі. Якщо сума чистих інвестицій є негативною величиною (тобто якщо обсяг валових інвестицій менший за суму амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випущеної продукції (така ситуація характеризує державу, яка «проїдає» свій капітал). Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного зростання, тому що виробничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характеризує державу, що «тупцює на місці»). 1 нарешті, якщо сума чистих інвестицій є величиною позитивною (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що економіка перебуває в стадії розвитку, тому що забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу (така ситуація характеризує державу «з економікою, що розвивається»).

Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення прибутків. При цьому темпи зростання суми прибутків значно перевищують темпи зростання обсягу чистих інвестицій.

Розглядаючи питання виплат на облігації, необхідно з'ясувати, по-перше, характер ставки виплати, по-друге, як саме відбувається оплата і, по-третє, коли вона відбувається 1.

Ставка може бути твердою (фіксованою) або змінною (плаваючою). Фіксована купонна ставка використовується для періодичної виплати доходів у вигляді відсотків (такі облігації можуть бути достроково відкликані емітентом). Облігацію з плаваючою купонною ставкою, яка залежить від кон'юнктури на ринку облігацій, можна розглядати як облігацію зі зростаючою відсотковою ставкою, що є стабілізуючим елементом за умов інфляції. Облігації з мінікупоном — перехідна форма від купонної до безкупонної облігації: вона має порівняно невелику відсоткову ставку за купоном і мінімальну знижку (дисконт). Не виключаються й змішані форми виплати доходу: протягом певного часу (наприклад перші два-три роки) дохід виплачується за фіксованою ставкою, а потім — за плаваючою.

За українським законодавством облігації всіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках, передбачених умовами їхнього випуску, — в іноземній валюті. Незалежно від виду валюти, якою оплачується облігація, її вартість завжди виражається в гривнях. Відомі також облігації з виплатою на вибір. Вони дають емітенту право за дефіциту готівки розплатитися з покупцями облігацій не грошима, а облігаціями нового випуску. Більше того, існують облігації (вони називаються безвідсотковими), коли оплата здійснюється товарами емітента за пільговими цінами (зі знижкою). Такий порядок виплати мають, головне, цільові позики.

Терміни виплати відсотків застерігаються в умовах випуску. Наприклад, виплата на середньотермінові облігації від одного до п'яти років (так звані ноти) здійснюються один раз на півроку. У деяких випадках сума накопичених, але своєчасно не виплачених відсотків може виставлятися як вимога до емітента після настання терміну погашення облігації (йдеться про вже згадувані кумулятивні облігації, дохід на які накопичується й виплачується одночасно з погашенням). Досить поширеним способом виплати на безвідсоткові (але не бездохідні) облігації є курсова різниця: облігації реалізуються зі знижкою (проти номіналу), а погашаються за номінальною ціною. Такі облігації належать до дисконтних цінних паперів. Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінного паперу та його ринковою (продажною) ціною. 3 дисконтної облігації (до таких належать безкупонні облігації з нульовим купоном, про які вже йшлося) інвестор отримує дохід тільки один раз — під час викупу облігацій, але (за відповідного законодавства) може не сплачувати податок надохід від них. Дисконтні облігації належать до найбільш ризикованих, але привабливих, які дають надію на отримання високого доходу 2.

Усі цінні папери (незалежно від їхніх інших ознак) можна підрозділяти на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а и останнім покупцем цінних паперів такого виду.

Цінні папери можна не тільки продавати, а й дарувати або заповідати, що теж є однією з ознак їхньої класифікації.

Одні цінні папери мають вільнии обіг, інші — обмежении, а треті взагалі не обертаються на ринку. Не всі цінні папери навіть з вільним оборотом у тій чи іншій країні можна переказувати за кордон.

За терміном погашення цінні папери групуються таким чином: короткотермінові, середньотермінові, довготермінові, безтермінові. Щодо часу погашення — одні папери підлягають погашенню тільки в указании термін, а інші — будь-коли. Цінні папери з правом раннього погашення поділяються на ретроспективні (з обмеженням) і неретроспективні.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в умовлений термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску). Як бачимо, фіксуеться і вартісний, і часовии показник, що є найсутгєвішою ознакою облігації як одного з видів боргових інвестиційних паперів. Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах. Випускаються облігації таких видів 1:

а) внутрішніх республіканських і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Кожний з різновидів облігацій потребує до себе певного підходу. Наприклад, облігація з бонами на передплату дає право її власникові на першочергове одержання облігацій нових випусків, а якщо власник не хоче цього, то він має право продати бони на ринку як самостійні цінні папери; облігації з правом дострокового погашення надають це право емітенту, яким він завжди може скористатися.

Фондова біржа — організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконувати функціїдепозитарію (ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.).

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом (ст. 34).

У статуті фондової біржі визначаються:

а) її наименування і місцезнаходження;

б) найменування і місцезнаходження їїзасновників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прииняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

д) права і обов'язки членів;

е) організаційна структура;

є) компетенція і порядок створення керівних органів;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкціи, установлених фондовою біржею;

и) порядок припинення діяльності фондовоїбіржі.

Статутом можуть бути передбачені також інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі 7.

Правила фондової біржі регламентують:

а) види угод, що укладаються;

б) порядок торгівлі;

в) умови допуску цінних паперів;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовіи біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікащї;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення;

з) види послут, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

и) правила ведення розрахунків;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.