15. Характеристики розпушених гірських порід

Розпушуваність – властивість гірських порід у розпушеному стані займати більший об’єм ніж у масиві. Ця властивість характеризується коефіцієнтом розпушуваності, який показує, у скільки разів об’єм підірваної породи більший ніж початковий її об’єм у масиві. Розпушуваність породи залежить від її міцності, в’язкості, тріщинуватості та інших факторів. Практикою гірничорудних і геологорозвідувальних підприємств установлено, що, чим більша міцність гірських порід, тим вищий коефіцієнт розпушуваності R0.

Коефіцієнт розпушення

Відношення об’єму гірської породи у розпушеному (насипному) вигляді до її об’єму у масиві. Розрізняють К.р.г.п. у вільному насипанні, після відбивання у затисненому середовищі (в рудних блоках), після ущільнення (гравітаційного, вібраційного) та у рухомому потоці подрібненої маси.

Значення коефіцієнта розпушення для даного блоку гірської породи знаходять дослідним шляхом. Для цього за даними маркшейдерської зйомки блоку визначають об’єм блоку в масиві (до вибуху) і об’єм висаджених порід блоку (після вибуху) і, розділивши друге на перше, одержують шукане значення коефіцієнта.

Коеф. розпушення деяких порід:

пісок 1,05–1,2, ; вугілля буре 1,02–1,4, ; скельні породи 1,4–2,5.

Гранулометри́чний склад— кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності. Визначається для гірських порід, корисних копалин, ґрунтів інших матеріалів.

У геології, гірн. справі, збагаченні корисних копалин, ґрунтознавстві, технології буд. матеріалів і інш. галузях техніки застосовують різні класифікації і шкали класів (фракцій) крупності. Класи звичайно позначають в мм.

21. Оцінюючі критерії мыцності

Розрізняють міцність гірських порід:

• теоретичну — обчислену на основі обліку сил міжатомного зчеплення (вона відповідає приблизно 1/6 модуля поздовжньої пружності);

• статичну — властивість гірських порід сприймати короткочасні навантаження, прикладені з постійною швидкістю;

• динамічну — властивість гірських порід сприймати, не руйнуючись, динамічне навантаження;

• тривалу — міцність гірських порід, що знаходиться тривалий час під навантаженням; зменшення міцності породи в результаті збільшення тривалості дії навантаження характеризується коефіцієнтом розслаблення, що дорівнює відношенню миттєвої межі міцності на стиснення до певного значення тривалої міцності гірських порід (для глини цей коеф. дорівнює 1,5, для пісковика — 1,8, бетону — 1,7);

• залишкову — рівень несучої здатності зруйнованої гірської породи, що дорівнює мінім. напруженням при даній величині деформації, які порода витримує без подальшого деформування і руйнування;

• електричну — визначається значеннями напруги пробою;

• контактну міцність гірських порід — властивість приповерхневого шару гірських порід протистояти руйнуванню при місцевих контактних діяннях. Остання використовується як критерій руйнівної здатності порід різцями та шарошковим інструментом.

Показниками, що характеризують міцність гірських порід для різних випадків, є:

• границі міцності порід на стиснення σ_ст,

• розтягнення σ_р,

• зсув θ_зс,

• вигин θ_виг, а також

• текучості σ_т,

• повзучості σ_п та ін.