24. Пенсійні правовідносини: поняття та особливості.

Правовідносини — це врегульовані нормами права суспільні зв'язки між суб'єктами права, які є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Пенсійні правовідносини є одним із видів суспільних відносин і особливою формою здійснення права на пенсію. Вони складають найбільшу групу правовідносин щодо пенсійного забезпечення.

Пенсійні правовідносини – це правовідносини, що виникають з приводу надання окремим категоріям громадян у визначених законом випадках, пенсійного забезпечення відповідними державними та недержавними органами за рахунок спеціально створених для цього цільових(страхових) фондів.

Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючи права – обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Особливості:

1) пенсійні правовідносини можуть існувати лише при наявності норм пенсійного законодавства.

2) Підставою для виникнення цього виду правовідносин обов'язково служить юридичний склад (сукупність юридичних фактів)

3 ) Пенсійні правовідносини мають тривалий характер, тобто не обмежені в часі.

Наприклад пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.

Хоча з цього правила існують винятки, наприклад правовідносини з пенсійного забезпечення неповнолітніх дітей у зв'язку із втратою їхнього годувальника продовжуються до досягнення ними 18 – літнього віку, а якщо вони вчаться ( є студентами, курсантами, слухачами, стажерами), то до закінчення навчальних закладів, але не більше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

4) Пенсійні правовідносини мають вольовий характер, в якому відбивається як воля держави, так і воля самих учасників пенсійних правовідносин.

5) Пенсійні правовідносини – майнові правовідносини, оскільки виникають з приводу надання непрацездатним, літнім та іншим особам, які передбачені законодавством, матеріального забезпечення у вигляді грошових коштів шляхом перерозподілу суспільних спеціалізованих фондів.

6) Застосування принципу диференціації розмірів пенсій. Диференціація відбувається залежно від виду, сфери та характеру трудової діяльності, тривалості трудового, страхового стажу, розміру заробітку, суми внесків до Накопичуваного фонду й недержавних пенсійних фондів та інших факторів.

7) Пенсійні відносини охороняються державою

8) У пенсійних правовідносинах відсутні засади взаємності. Обов'язок органу, що здійснює пенсійне забезпечення, і відповідне суб'єктивне право пенсіонера не зумовлені певною дією пенсіонера у відповідь на дію органу. Пенсіонеру надане право вимагати певного виду пенсійного забезпечення за наявності встановлених законом підстав, а на відповідний орган покладено обов'язок надати його в суворій відповідності до норм пенсійного права, оскільки пенсія зазвичай призначається за трудову діяльність.

9) Пенсійні правовідносини характеризуються тим, що їх суб'єкти мають певні взаємні права і на них покладаються відповідні обов'язки. Правовідносини з пенсійного забезпечення двосторонні: праву одного суб'єкту відповідає обов'язок іншого.

Наприклад орган, що здійснює пенсійне забезпечення повинен у встановлені строки призначити пенсію, а пенсіонер має право вимагати своєчасного її призначення. Одночасно пенсіонер повинен сповістити районне(міське) управління соціального захисту про різні обставини, які тягнуть за собою зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а управління вправі вимагати своєчасного надання цих даних.