- •1. Історико-правові етапи становлення соціального захисту
- •2. Концепції соціального захисту
- •4. Поняття «соціальний захист» і його співвідношення з поняттям «соціальне забезпечення»
- •5. Конституційне право особи на соціальний захист
- •6. Предмет і метод права соціального захисту
- •7. Поняття «права соціального захисту» як галузі права, науки, навчальної дисципліни та системи законодавства
- •8. Функції права соціального захисту.
- •9. Організаційно-правові форми соціального захисту в Україні.
- •10. Види соціального захисту.
- •11. Поняття та класифікація принципів права соціального захисту.
- •12. Зміст галузевих принципів права соціального захисту
- •13. Система права соціального захисту
- •14. Поняття та особливості джерел права соціального захисту
- •15. Класифікація джерел права соціального захисту
- •16. Міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана вру, як джерело права соціального захисту
- •17 Поняття, критерії класифікації та особливості правовідносин у сфері соціального захисту
- •18 Поняття суб’єктів права соціального захисту. Їх особливості.
- •19. Класифікація суб’єктів права соціального захисту.
- •22. Пенсійний фонд України як суб’єкт права соціального захисту.
- •24. Пенсійні правовідносини: поняття та особливості.
- •25. Соціально-процедурні правовідносини.
- •26. Соціально-процесуальні правовідносини.
- •27. Поняття стажу у праві соціального захисту
- •28. Соціальний захист осіб які були в зоні ато.
- •29. Соціальний захист внутрішньо переміщених осіб
- •30. Поняття, система та класифікація державних соціальних стандартів.
- •31. Основні державні соціальні гарантії та порядок їх встановлення.
- •32. Сфера застосування державних соціальних стандартів
- •33. Прожитковий мінімум як базовий соціальний стандарт
- •34. Загальна характеристика зодсс на випадок безробіття та його принципи.
- •35. Суб'єкти соціального стахування на випадок безробіття. Особи, які не підлягають страхуванню.
- •36. Поняття безробітного та його правовий статус
- •37. Особи, які не можуть бути визнані безробітніми —не актуальне (норма виключена).
- •Допомога по безробіттю та умови її призначення.
- •Умови надання допомоги по частковому безробіттю.
- •Припинення, відкладення, скорочення тривалості виплат при страхуванні від безробіття.
- •Поняття та суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
- •43. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг у здсс у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
- •44. Допомога по тимчасовій непрацездатності. Порядок засвідчення тимчасової непрацездатності.
- •45. Допомога по вагітності і пологах у здсс у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.
- •46. Поняття та суб'єкти здсс від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
- •47. Поняття нещасного випадку та професійного захворюваня.
- •48. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •49. Обов’язки роботодавців та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
- •50.Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •51.Порядок встановлення ступеня втрати працездатності потерпілим на виробництві.
- •52.Види страхових виплат при страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання.
- •53.Пенсійна система України: загальні положення та етапи проведення пенсійної реформи.
- •54.Поняття та види пенсій у законодавстві України
- •1) Пенсія за віком;
- •3) Пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
- •55. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного
- •56. Суб’єкти солідарної системи загальнообов’язкового державного
- •57. Пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького
- •58. Особливості пенсій суддів.
- •59. Особливості пенсійного забезпечення наукових та науково-технічних працівників.
- •60. Особливості пенсії за віком.
- •61. Пенсія по інвалідності
- •62. Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
- •63.Недержавне пенсійне забезпечення . Поняття і особливості
- •64. Пенсія у разі втрати годувальника
- •66.Порядок нарахування , призначення та виплата пенсій у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування
- •67. Пенсії у накопичувальній системі державного пенсійного страхування.
- •68. Пенсії у сфері недержавного пенсійного забезпечення.
- •70. Класифікація соціальних допомог.
- •71. Державні соціальні допомоги сім’ям з дітьми.
- •72. Соціальні допомоги малозабезпеченим сім’ям. Поняття та особливості.
- •79. Види соціальних послуг
- •80. Прядок надання соціальних послуг
- •81. Соціальне обслуговування: поняття та види
- •82. Соціальне обслуговування дітей
- •83. Соціальна адаптація та реабілітація інвалідів
- •84. Право особи на соціальні пільги
- •85. Поняття та особливості соціальних пільг.
- •86. Класифікація соціальних пільг.
- •87. Соціальний захист осіб похилого віку.
- •88. Соціальний захист дітей війни.
- •89. Соціальний захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
- •90. Соціальний захист біженців.
1. Історико-правові етапи становлення соціального захисту
В етимологічному розумінні соціальне забезпечення означає "надання достатніх матеріальних засобів для життя будь-кому з боку суспільства".
У давні часи ініціатива у введенні певних видів соціальної допомоги часто виходила від князів. В Україні першим свідчення цього є укладення в 911 і 945 pp. київськими князями Олегом та Ігорем договорів з греками "Про порятунок полонених", відповідно до яких передбачались зобов'язання сторін про викуп полонених русичів та греків і повернення їх на батьківщину.
Князь Володимир у 996 р. видав Устав, яким доручав духовенству й церковним структурам здійснювати опікування й нагляд за лікарнями, лазнями, притулками для одиноких. Князь Володимир вжив багато благодійницьких заходів: заснував училища для навчання убогих людей, богодільні, запровадив народні свята, на яких влаштовувалося "годування" убогих, сиріт, вдів, бездомних, роздавалася щедра милостиня. Князь Ярослав Володимирович заснував сирітське училище, де опікував і утримував 300 юнаків."Руська Правда" князя Ярослава була першим слов'янським законом, в якому закріплювалося подібне до соціальної програми.
За Петра І було закладено основи державної системи соціального забезпечення в Росії. Ним було доручено Священному Синодові та державним адміністраціям приступити до "облаштування лікарень, богоділень, сирітських притулків, будинків для опіки незаконно народжених немовлят, для людей, що марно вештаються, та їм подібних".
Катерина II видала Маніфест про заснування виховних будинків для сиріт (1763 р.), а у 1775р. встановила державну систему опіки "для всіх цивільних верств", яка охоплювала народні школи, сирітські будинки, аптеки, шпиталі, будинки для уражених невиліковними хворобами, для божевільних, виправлення аморальних. Значно розширилося розуміння соціальних справ, по суті було закладено підвалини соціальної політики. Для цих справ виділялися кошти, надавалися права містам, поселенням і приватним особам створювати такі заклади, особисто жертвувати нужденним.
У Росії в 1903 р. був прийнятий Закон про винагороду робітників, що потерпіли внаслідок нещасних випадків. Але по суті цей закон встановлював не право робітників на матеріальне забезпечення у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, а особливу відповідальність роботодавців, яка базувалася на цивільно-правових засадах. Роботодавець звільнювався від відповідальності за наявності умислу потерпілого або його грубої необережності. Однак компенсація, що призначалася у зв'язку з каліцтвом, називалася пенсією. Цей закон не передбачав пенсійного забезпечення у старості, внаслідок інвалідності (від загального захворювання), втрати годувальника.
У 1912 р. у Росії було прийнято цілий пакет законів: "Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві", "Про забезпечення робітників на випадок хвороби", "Про затвердження Ради у справах страхування робітників", "Про затвердження закладів у справах страхування робітників". Таким чином була започаткована нова форма соціального забезпечення — державне соціальне страхування.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції розпочався етап радянської системи соціального забезпечення. Вже на шостий день — 13 листопада 1917 р. Рада народних комісарів опублікувала "Урядове повідомлення про соціальне страхування" і приступила до видання декретів про повне соціальне страхування "найманих працівників, а також міської і сільської бідноти". За період з 1917 до 1922 pp. у Росії було видано понад 100 декретів і розпоряджень у питаннях соціального забезпечення, відкрито близько 1500 установ з охорони материнства і дитинства.
31 жовтня 1918 р. Рада народних комісарів Росії затвердила Положення про соціальне забезпечення трудящих. Положення передбачало такі види матеріального забезпечення: допомоги по тимчасовій непрацездатності, по безробіттю, по вагітності і пологах, у зв'язку з народженням дитини, на поховання, пенсії по інвалідності, медичну допомогу, протезування.
З 1921 р. державне соц. забезпечення робітників і службовців стало здійснюватися через соціальне страхування за рахунок внесків підприємств.
Потягом першої пол. XX ст. системи Держ.соц.забезпечення були впроваджені у всіх цивілізованих державах світу (Франція, Німеччина Швейцарія).
Якщо на початку XX ст. суб'єктами СЗ в основному були тільки трудящі та члени їхніх сімей, то наприкінці століття ці системи у розвинутих країнах охоплювали вже все населення. Поступово відбувається розширення соціального забезпечення і включення його у більш широкі системи соціального захисту.