1.3 Нормативно-правове регулювання непрямого оподаткування в Україні

Законодавство України, яким врегульовано відносини в сфері справляння непрямих податків складається з Податкового кодексу України, Митного кодексу України (у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України); чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України та інших законів з питань непрямого оподаткування.

Податкове законодавство України, в тому числі в частині використання непрямих податків, ґрунтується на таких основоположних принципах [19]:

• загальності оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені чинним законодавством податки та збори, платником яких вона є;

• рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

• невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

• презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

• фіскальної достатності - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

• соціальної справедливості - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

• економічності оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

• нейтральності оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

• стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

• рівномірності та зручності сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

• єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Податковий кодекс України, прийнятий у грудні 2010 року, вступив в дію з початку 2011 року. Він є основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України складається з 20 розділів. Непрямі податки регламентуються такими розділами, як:

І. Загальні положення.

ІІ. Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)

V. Податок на додану вартість.

VІ. Акцизний податок.

ХІХ. Прикінцеві положення.

ХХ. Перехідні положення.

П’ятий розділ Податкового кодексу України визначає, зокрема, платників податку на додану вартість, об’єкт оподаткування ПДВ, особливості визначення бази оподаткування та ставок ПДВ, порядок подання звітності з даного податку.

Шостий розділ Податкового кодексу України регламентує, зокрема, перелік підакцизних товарів, платників, базу та об’єкт оподаткування акцизним податком, особливості нарахування та терміни сплати акцизного податку.

Митний кодекс України прийнятий 13.03.2012 визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України.

Митний кодекс України складається з таких розділів: І. Загальні положення. ІІ. Країна походження товару. ІІІ. Митна вартість товару та методи її визначення. ІV. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності. V. Митні режими. VI. Переміщення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. Митні формальності при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту. VII. Зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення на складах органів доходів і зборів та розпорядження ними. VIII. Митне оформлення. ІХ. Митні платежі. Х. Гарантії забезпечення виконання зобов’язань перед органами доходів і зборів. ХІ. Митний контроль. ХІІ. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами. ХІІІ. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України представництвами іноземних держав, міжнародними організаціями та офіційними особами, а також дипломатичними представництвами України, що знаходяться за кордоном. ХІV. Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України. ХV. Здійснення органами доходів і зборів контролю за окремими видами діяльності підприємств. ХVІ. Митна статистика. ХVІІ. Запобігання та протидія контрабанді. ХVІІІ. Порушення митних правил та відповідальність за них. ХІХ. Провадження у справах про порушення митних правил. ХХ. Органи доходів і зборів. ХІХ. Прикінцеві та перехідні положення. [13].