5.2 Організація виробничого процесу

Організація виробничого процесу полягає в раціональному поєднанні в просторі і в часі основних елементів виробництва (людей, знарядь праці та предметів праці).

Організація процесу в просторі означає:

• визначення складу підрозділів підприємства, їх спеціалізації та розташування на території підприємства;

• визначення складу і просторового розташування в межах цеху виробничих дільниць, а в межах дільниць – робочих місць;

• встановлення взаємозв’язків між підрозділами підприємства.

Організація процесу в часі означає:

• визначення режиму роботи підприємства в цілому та окремих його підрозділів;

• розроблення режиму праці та відпочинку працівників підприємства;

• встановлення нормативів (норм) часу виконання окремих елементів процесу, руху предметів праці, порядку та інтервалів часу запуску-випуску продукції;

• узгодження роботи окремих підрозділів підприємства і трудових колективів у часі.

Виробнича структура промислового підприємства (підсистема виробництва) – це склад його виробничих підрозділів, їх співвідношення та взаємозв’язки.

Головними елементами виробничої структури підприємства є: робочі місця, ділянки, цехи.

Робоче місце – зона прикладання праці, оснащена устаткуванням та іншими виробничо-технічними засобами, за допомогою яких виконавець або група виконавців виконує виробничу операцію.

Виробнича дільниця – група робочих місць, зв’язаних єдністю здійснюваної частини виробничого процесу, або здійснюючих однакові операції.

Цех – це адміністративно уособлена частина підприємства, яка виконує технологічно однорідну операцію чи однакового призначення роботу. Цех має адміністративно-технічне керівництво, самостійне планове завдання, а також закінчену бухгалтерську звітність. Однак він не є юридичною особою, не має фінансового господарства і розрахункового рахунку в банку.

Види цехів:

• основні – здійснюють переробку сировини у напівфабрикати і напівфабрикаті у готову продукції;

• підсобні – здійснюють здобич і підготовку сировини та матеріалів для основних цехів;

• допоміжні – призначені для надання різних видів послуг, виробництва енергії та енергоносіїв, запасних деталей і швидкозношуючогося обладнання, виконання ремонтів і т.ін.

• побічні – здійснюють переробку побічної продукції та відходів виробництва основних і підсобних цехів.

За кількістю рівнів виробничі структури класифікуються:

• безцехова;

• цехова;

• корпусна.

Безцехова структура зазвичай застосовується на малих підприємства і має три рівні: підприємство, дільниці, робочі місця.

Цехова структура застосовується на середніх і великих підприємствах і має чотири рівні: підприємство, цехи, дільниці, робочі місця.

Корпусна структура застосовується на великих підприємствах і має п’ять рівнів: підприємство, корпуси (виробництва, переділи), цехи, дільниці, робочі місця.

Функція організації реалізується за допомогою основних принципів організації виробничих процесів (табл. 5.1).

Таблиця 5.1 – Принципи організації виробничих процесів

Принципи	Зміст
Спеціалізація	Розподіл праці, розділення виробництва на спеціалізовані частини. У відповідності з цим принципом на підприємстві виділяються і відокремлюються цехи, ділянки, робочі місця.
Пропорційність	Забезпечення рівної пропускної здатності різних робочих місць одного процесу, пропорційне забезпечення їх інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами і т.ін.
Паралельність	Принцип що характеризує ступінь суміщення операцій у часі, тобто одночасне протікання процесу в різних частинах системи.
Ритмічність	Рівномірність виконання процесу у часі. Виконання цього принципу забезпечує випуск в рівні проміжки часу рівних кількостей продукції та дозволяє ефективно використовувати основне і допоміжне обладнання.
Безперервність	Принцип, який визначається відношенням робочого часу (Троб.) до загальної тривалості циклу (Тц): ; Кбез – коефіцієнт безперервності
Прямотоковість	Принцип, що характеризує оптимальність шляху проходження предмета праці, інформації тощо.