2. Суб'єкт і об'єкт управління

Система – це сукупність взаємодіючих елементів, які складають єдине ціле, і мають нові властивості, відсутні у її елементів.

Об'єкт управління – це управлінський елемент або сукупність елементів, які сприймають вплив керуючої частини системи.

Суб'єкт управління – це управлінський елемент або їх сукупність, що впливає на інші елементи.

Розглядаючи машинобудівне підприємство як складну відкриту систему, можливо виділити дві підсистеми: керуючу та керовану. Зв'язок між підсистемами управління наведені на рисунку 3.1.

До керуючої підсистеми (суб'єкт управління) відносять апарат управління, а керована підсистема (об'єкт управління) складається з виробничих підрозділів – цехів, відділів і різних служб. Склад виробничого підприємства наведено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.1 – Зв'язок між підсистемами управління

Виробниче підприємство
Підсистема управління		Підсистема виробництва
Суб'єкт управління		Об'єкт управління
Праця управлінського персоналу	Засоби організаційної техніки	Праця робітника	Засоби виробництва і праці
Предмет праці (інформація)		Предмет праці (сировина, матеріали тощо)
Результат процесу – управлінське рішення		Результат процесу – готова продукція

Рисунок 3.2 – Склад підсистеми виробничого підприємства

4 Функція Планування в сучасний період

4.1 Планування як функція менеджменту

Планування як функція менеджменту є початковим етапом реалізації плану і складається з встановлення кінцевих і проміжних цілей, задач, а також способів і ресурсів для їх досягнення.

Планування – це шляхи досягнення цілей і нового стану організації у майбутньому.

Функція планування реалізується через підфункції:

1. прогнозування – розробка спеціальних наукових досліджень з перспектив розвитку об'єкта управління;

2. моделювання – процес представлення реального об'єкта у вигляді математичної, фізичної або іншої моделі, а також його вивчення;

3. програмування – процес підготовки задач для рішення їх на ЕОМ;

Принципи планування:

• спадкоємність планів;

• соціальна орієнтація планів;

• ранжирування об'єктів планування за їх важливістю;

• адекватність планових показників;

• узгодженість планів з параметрами зовнішньою середовища;

• багатоваріантність планів;

• збалансованість планів;

• економічна обґрунтованість планів;

• забезпечення зворотного зв'язку системи планування;

• автоматизація системи планування.

Методи, які застосовуються в процесі планування: балансовий, нормативний, метод розрахунку показників, економіко-математичного моделювання, кореляційно-регресивного аналізу, експертних оцінок тощо.

Планування, в залежності від тривалості планового періоду класифікують: стратегічне (перспективне), тактичне (середньострокове) та оперативне (поточне). За своєю функціональною приналежністю можуть бути наступні види планів: виробничі, збуту, матеріально-технічного постачання, виробничої ділянки, філіалу, соціального розвитку та інші.

Логічна схема стратегічного планування наведена на рисунку 4.1.

Рисунок 4.1 – Логічна схема процесу стратегічного планування

Стратегічне планування – це розробка місії і цілей організації (підприємства) для забезпечення її ефективного руху до майбутнього.

Місія організації – основна загальна мета організації, що чітко виражає причину її існування, деталізує статус організації, забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на річних рівнях

Місія визначається як головна, загальна мета організації. Формулювання місії містить:

1. задачу організації з точки зору її діяльності;

2. не економічні взаємовідносини із зовнішнім середовищем, які позитивно впливають на розвиток товариства;

3. культуру і філософію організації.

Цілі – конкретні кінцеві стани або результат, якого прагне мати група людей (організація), працюючи разом.

Класифікація організаційних цілей:

а) за часовими масштабами (довгострокові, середньострокові, короткострокові);

б) за рівнем (загальні цілі організації, цілі підрозділів);

в) за значущістю та ін.

Цілі повинні бути:

• конкретними та вимірними;

• орієнтованими у часі;

• досяжними;

• взаємопідпримуючими.

Метод «Дерево цілей» – це графічне зображення зв'язку між цілями і способами їх досягнення, побудоване за принципами дедуктивної логіки. Цілі і зв'язки утворять систему цілей. Система цілей завжди ієрархічна, багаторівнева і має схожу на дерево структуру (рис. 4.2).

Рисунок 4.2 – Структура системи цілей

При цьому, цілі кожного, більш нижнього рівня, мають загальну ознаку: статті витрат, склад ресурсів, підвищення якості продукції, рівень обслуговування, асортимент товару та інші. Цілі одного рівня не повинні бути послідовними етапами цілі більш високого рівня.