8.1 Види комунікацій

Комунікації класифікують:

• За місцем виникнення:

а) між організацією і зовнішнім середовищем (з потенційними споживачами зв'язуються за допомогою реклами; у сфері відношення з громадськістю для підтримки «іміджу» організації за допомогою радіо і телебачення);

б) обмін інформацією усередині організації.

• За виглядом комунікацій:

а) формальні комунікації – це спосіб передачі офіційної інформації, яка відноситься до діяльності даної організації;

б) неформальні комунікації – це канал поширення чуток.

• За напрямом передачі інформації:

а) вертикальні комунікації – між рівнями і підрозділами;

б) горизонтальні комунікації – це комунікації між різними відділами (підрозділами).

• За формою спілкування:

а) міжособові комунікації – керівник та підлеглий, керівник та робоча група (відділ, цех);

б) рівноправні комунікації (керівник – керівник, комунікації між підлеглими).

Комунікаційний процес в організації – процес обміну інформацією між двома та більш співробітниками з метою розв'язання певної проблеми.

Основна мета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації (повідомлень), що є предметом обміну.

Основні елементи комунікаційного процесу: відправник, повідомлення, канал, одержувач.

Відправник інформації – особа, що генерує ідею або відбирає інформацію та передає її.

Повідомлення – це інформація, закодована за допомогою символів.

Канал – технічний або природний засіб передачі інформації.

Одержувач – особа, якій призначається інформація, і яка інтерпретує (декодує, розшифровує) її.

Каналами передавання інформації можуть бути: усна мова; письмові повідомлення; електронні засоби зв’язку; візуальні способи зв'язку; жести і манери поведінки.

Найбільш поширені письмові способи зв'язку, тобто інформація, що передають за допомогою документа.

Організація комунікацій за допомогою документів полягає в створенні умов, які забезпечують пошук, передачу, використання і зберігання документів. Ця сфера діяльності називається діловодством.