ЗМІСТ

Вступ

Розділ I. Неологізми як засіб увиразнення мови творів письменників та поетів

1.1 Поняття пасивної лексики в українській мові

1.2 Стилістичні функції неологізмів в українській художній літературі

Розділ II. Фунгкціональні особливості неологізмів у творчості Ліни Костенко

2.1 Види та функції неологізмів у творах Ліни Костенко

2.2 Неологізми як показник ідіостилю Ліни Костенко

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Мова – специфічне суспільне явище, має свій зміст і форму і в своєму виникненні та розвитку нерозривно пов’язане з матеріальним і духовним життям народу.

Лексична система, як і система мови в цілому, весь час розвивається за своїми внутрішніми законами, а також під більшим або меншим впливом позалінгвістичних факторів, тобто суспільно-історичних умов життя народу – творця і носія мови. Характерною особливістю словникового складу української мови, як і будь-якої іншої, є його безперервний розвиток, а тому словниковий склад мови характеризується дією двох процесів – появою нових слів (для називання нових понять, що з’являються в житті суспільства) і виходом з ужитку слів, що позначають старі явища і реалії. Це зумовлює наявність двох шарів лексики – активного і пасивного.

До активної лексики сучасної української літературної мови належать звичайні, без помітної новизни або застарілості сучасні слова.

До пасивної лексики сучасної української літературної мови належать слова, які рідко вживаються її носіями в повсякденному спілкуванні. [19,63]

Пасивну лексику теж можна поділити на дві групи. До першої з них належать застарілі слова – історизми та архаїзми, які вже вийшли або виходять із звичайного вжитку в літературній мові внаслідок того, що відпадає або вже відпала потреба користуватися ними при називанні предметів, явищ, подій сучасної дійсності або при висловлюванні певних думок з тієї чи іншої галузі діяльності, почуттів тощо. Їх використовують у художньому мовленні для відтворення колориту епохи, події якої стали предметом зображення, або як образний засіб.

До другої групи належать нові слова – неологізми, які недавно виникли і ще не стали загальновживаними або активно ще не використовуються в мові. Хоча вони й не набирають загальновживаного, але там, де вони з’явилися, виклад думки стає образним, експресивним.

Темою наукової роботи є “Неологізми у поетичній творчості Ліни Костенко”. Джерелом дослідження є

Це питання в літературі мало досліджене. Знаходимо лише поодинокі праці, присвячені питанню використання пасивної лексики в художніх творах.

Про стилістичне використання пасивної лексики в художньому стилі знаходимо в посібниках зі стилістики сучасної української мови. Академік І. К. Білодід детально аналізує всі стилістичні функції, які виконують історизми, архаїзми та неологізми в художньому творі. [53,61-70].

Цим питанням присвячені і окремі розділи праць І. Г. Чередниченка, А. П. Коваль, О. Д. Пономарева. Але вивчення функціонування пасивної лексики у творчості Ліни Костенко ще не було предметом наукового дослідження. Виявлення лінгвістичних і стилістичних особливостей лексики творів Ліни Костенко є надзвичайно актуальним, оскільки вірші цієї поетеси текстуально вивчаються у середній школі.

Отже, актуальність обраної теми роботи зумовлюється відсутністю ґрунтовних досліджень з цієї проблеми, важливістю пасивної лексики, як засобу увиразнення художнього мовлення.

Об’єкт дослідження – художнє мовлення.

Предмет – особливості функціонування пасивної лексики, зокрема неологізмів, як художньо-виражального засобу, стилеутворювального елементу.

Ознайомлення з існуючою літературою з теми дослідження дозволило сформулювати мету. Мета – системне дослідження пасивної лексики та особливостей її функціонування в ідіостилі Ліни Костенко.

Досягнення сформульованої мети здійснено шляхом розв’язання таких завдань:

1) з’ясування стану дослідження пасивної лексики в сучасній лінгвостилістиці;

2) уточнення термінологічних понять;

3) виявлення і систематизація основних семантичних типів неологізмів у віршах Л. Костенко;

4) встановлення ролі неологізмів у створенні ідеостилю письменниці;

Методи дослідження. Методика наукової роботи має комплексний характер. Серед загальнопізнавальних методів використовувалися вивчення і аналіз наукової літератури, спостереження і опис, аналіз і синтез, індукція та дедукція. З-поміж лінгвістичних – компонентний, семасіологічний, описовий, елементи статистичного аналізу.

Наукова новизна полягає у різнобічному вивченні пасивної лексики, одночасному поєднанні описового семасіологічного і компонентного підходів. Віднайдені неологізми розглядаються як компоненти творення ідіостилю поетеси, що здійснюються в українському мовознавстві.

Розділ I. Неологізми як засіб увиразнення мови творів письменників та поетів

1.1 Поняття про неологізми

Неологізми (гр. neos "новий", logos "слово") - нові слова, словосполучення, фразеологізми, що з'являються в мові [15, 234]. Виникнення неологізмів спричинене потребою давати назви новим предметам, явищам, поняттям, які постають унаслідок безперервного розвитку економіки, науки, культури, в результаті розширення й поглиблення зв'язків з іншими народами та державами. Особливо активно поповнюються новими словами сучасні науково-технічні термінологічні системи: біоніка, біонавт, гідропоніка;генотип, летилан (антимікробна речовина), інтерферон, океанолог тощо. Це лексичні неологізми, що виконують номінативну функцію. До них належать також слова, утворені від лексем, які існували в мові раніше: ракета - ракетник, ракетоносець, ракетоносій, ракетодром; комп'ютер - комп'ютеризація, комп'ютеризувати, комп'ютерний, комп'ютерник; вітер - вітрівка; крос - кросівки й ін.

Отже, неологізмами називаються нові слова й звороти, що весь час входять в літературну мову, і зв'язані саме з поточним моментом життя даного народу. В усіх сучасних розвинених мовах такі слова з'являються постійно, повсякчас. Це зумовлюється потребами сучасної світової цивілізації.

Фактори, які спричиняють утворення неологізмів, можна поділити на такі групи:

1) позамовний – потреба дати назви тим новим явищам і поняттям, які з’являються у процесі невпинного розвитку людського суспільства:дисплей, принтер, йогурт, гіпсокартон, клонування;

2) інтралінгвальний – потреба заміни попередніх найменувань новими, зумовлена різними чинниками – тенденцією до мовної економії, уніфікації номінативних моделей, виразнішого, точнішого найменування, експресивно-стилістичного оновлення, причинами соціально-політичного, пуристичного, евфемістичного характеру та інше, напр.: компакт замістькомпакт-диск, теракт замість терористичний акт, літак замістьаероплан, мобільник замість мобільний телефон.

Нові слова залишаються неологізмами лише до того часу, поки в них відчувається їх свіжість і новизна. Взагалі важко визначити, коли саме те або інше слово перестає сприйматися як нове і стає загальновживаним. Поки предмет, явище, дія, якість є ще новим для людини, то й слово, що його означає, вважається новим. Як тільки предмет, явище входить у побут людини, то й саме слово, що його означає, перестає бути неологізмом. Наприклад, такі слова, як плеєр, ноутбук, смартфон, і багато інших, ще недавно були неологізмами. Тепер же, коли плеєр, ноутбук, смартфон та інші винаходи широко ввійшли в наш побут, слова, що їх означають, перестали бути неологізмами.

Трапляються випадки, коли новостворене слово ніби переназиває, "перехрещує" речі та явища, вже відомі. І найчастіше це буває саме в художній літературі. Як-от і в цьому випадку: "юбкоборцем" Шевченко, вслід за Герценом, називає митрополита Григорія, на смерть якого й відгукується. Свого часу войовничий церковник протестував проти малюнка жіночого плаття з візерунками у вигляді хрестиків. Тобто, неологізм дає своєрідну характеристику відомій особі (митрополит петербурзький і новгородський) і виступає в тій-таки ролі, що й ужиті з сатиричною метою церковнослов'янізми.

Здебільшого неологізми так і виникають: уведене кимось слово або підхоплюється іншими і набуває чи то якогось спеціального, чи й загальнонаціонального поширення; або, навпаки, лишається відомими тільки незначному колу осіб чи зафіксованим у цьому тексті [9, 13].

У процесі розвитку суспільства виникають нові поняття, які потрібно називати. Крім того, людина дедалі глибше пізнає навколишній світ, відкриває нові явища, котрі теж потребують називання. Порівняно недавно (з огляду на багатовікове життя мови) з'явилися такі слова, як метрополітен, телевізор, телебачення, космодром, місяцехід, алгол, біоніка, генотип, гідропоніка, екранізатор, ергономіка, океанавт. Крім слів для називання нових понять, лексичні новотвори з'являються внаслідок переусвідомлення застарілих назв, необхідності заміни їх точнішими, зрозумілішими, такими, що більше відповідають фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови. Свого часу в українській мові існувало слово самольот, але воно порівняно швидко вийшло з ужитку, бо суперечило фонетичним нормам; його замінило слово літак. З тих самих причин вийшло з мови поширене колись посьолок («Шум акацій... Посьолок і гони... Ми на гору йдемо через гать...» - В. Сосюра). Тепер для позначення населеного пункту цього типу використовується слово селище. Поряд з лексичними неологізмами з'являється чимало неологізмів семантичних: слова, що вже існують у мові, набувають нових значень. Ще одна причина появи неологізмів - бажання предметові, явищу, що вже існує в мові й має назву, дати іншу назву, образнішу, таку, що більше відповідає світосприйманню того чи іншого автора [15, 236]:

...Із-під хмар-снігурівСніговіється даль-хитавиця.Та ще приспана сила снігів,Та над серцем зоря-вечірниця(М. Вінграновський).

Неологізми виникають у мові безперервно, охоплюючи всі сторони діяльності людини і відбиваючи зміни, що відбуваються в житті суспільства. Вони з'являються в мові з різних причин і різними способами. Коли з'являються в житті нові предмети і явища, з'являються і відповідні їм слова - неологізми. Розвивається пізнання людиною оточуючої її дійсності і з'являються нові поняття, які відображають раніш не пізнані явища, властивості, якості, процеси, - з'являються і нові слова [16, 89].

На час своєї появи кожне слово (як і фразеологізм) є неологізмом, тобто словом, з яким пов'язується відчуття чогось нового - нового значення чи (зрідка) нової форми. І таке відчуття залишається, доки слово не стає загальновживаним. Наприклад, свого часу неологізмами були слова колгосп, колгоспник, трактор, тракторист, комбайнер тощо. Тепер же ці слова стали звичайними.

Неологізми з'являються також і як нові назви старих понять, які давно вже існували в житті даного народу і для яких здавна існують слова - назви. Це обумовлюється різними причинами: витисненням одного синоніма іншим, запозиченням, літературними смаками тощо. Неологізми виникають у мові весь час і не лише в галузі суспільно-політичної лексики. Це й нові терміни з науки, літератури, мистецтва: алгоритм, вірусологія, гідробіоніка, дельфінологія, спелеологія; це й виробничо-технічна лексика, пов'язана з розвитком народного господарства: гідроелектростанція, електронно-обчислювальна машина, атомохід, ультразвуковий верстат, електродоїння, механік-водій; лексика, пов'язана з новими досягненнями в розвитку військової справи та військовостратегічної науки: ракетна зброя, ракетоносець, нейтронна бомба; слова, що називають нові поняття, які виникають у галузі культурно-побутового обслуговування: кросівки, відеомагнітофон. Порівняно нове явище у лексичному розвитку мов - абревіатури. Позитивною рисою цього виду лексики є те, що та сама кількість інформації передається набагато меншою кількістю знаків, ніж у текстах без абревіації. Наприклад, замість «Українське державне об'єднання для продажу сільськогосподарської техніки, запасних частин, мінеральних добрив та інших матеріально-технічних засобів, організації ремонту й використання машин» уживаємо Укрсічгосптехніка, замість «Запис актів громадянського стану» - Загс. Але абревіатурами не слід зловживати. Треба дотримуватися норм, які впорядковують використання складноскорочених слів у різних стилях мовлення. Надуживання абревіатурами робить мовлення штучним, незграбним, а то й незрозумілим: «Є в цьому виданні й репортажі. Один з них, наприклад, зветься «На точці АХР» і починається такі «Вересень - важкий місяць для авіації ПАНX Хмельницького авіапідприємства. Там працює екіпаж АН-2 у складі КВС» (газ.) [15, 92].

Оскільки неологізми є категорією історичною, їхня належність до пасивної лексики не вічна. Вони сприймаються як нові слова доти, поки називані ними поняття не стануть загальновживаними. Коли поняття стають такими, слова вже не сприймаються як неологізми. Поява й існування неологізмів виправдана лише тоді, коли є потреба у виконанні певної спілкувально-називної або художньо-зображальної функції. Коли такої потреби немає, новотвір зайвий і позбавлений перспективи закріпитися в лексичному складі мови. Не прищеплюються в мові ті неологізми, що не відповідають її лексичній системі, граматичній будові або фонетичним закономірностям. Приміром, штучно створені і занесені в деякі словники неологізми гружчик, грузовик, золушка, новомісяччя, щелкунчик у мовній практиці витіснені більш удалими відповідниками вантажник, вантажівка, попелюшка, молодик (новий місяць), лускунчик. Індивідуальні авторські неологізми творяться тими самими способами, що й загальномовні. їхня життєвість та ефективність визначається вмінням письменника застосувати відмінні від усталених поєднання коренів чи основ слів із суфіксами чи префіксами, означень з означуваними, зі смаком і доречно вставити в новий контекст застаріле слово.

Крім лексичних новотворів для називання нових понять, неологізми з'являються й через те, що виникає потреба замінити вже наявну назву точнішою, зрозумілішою, такою, що більше відповідає фонетичним, лексичним, словотвірним та іншим нормам мови. Скажімо, основною назвою солодкого продукту харчування, виготовлюваного з особливих сортів буряків або тростини, в українській мові є цукор. Але низка хімічних термінів утворювалася (всупереч вимогам, що ставляться до термінологічної лексики) від розмовного синоніма сахар: сахарат, сахароза, сахаризація. Згодом словотворче гніздо було вирівняне, ці терміни замінено неологізмами, похідними від основного слова: цукрат, цукроза, цукрування; прикметник цукровий розширив свою семантику, витіснивши сахарний з термінологічних словосполучень цукрова кістка, цукрова хвороба, цукровий діабет.

Поряд із лексичними неологізмами з'являється чимало неологізмів семантичних, тобто слова, що здавна існують у мові, набувають нових значень.

Унаслідок двох згаданих причин з'являються неологізми, які виконують номінативну функцію і в перспективі мають стати надбанням усіх носіїв мови. Нові слова виникають і тоді, коли той чи той автор хоче дати якомусь предметові або явищу нову, образнішу, емоційнішу назву, яка краще відтворює його бачення світу:

Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом в своєму зорехмарному ряду. Завіяло, заговорило снігом у полі, попід садом і в саду. (М. Вінграновський)

Неологізми бувають загальнонародні й індивідуально-авторські (оказіоналізми).

Загальномовними називають такі нові слова, які, по-перше, досить швидко стають надбанням усіх або обмеженого за якоюсь ознакою (професійною, соціальною, територіальною) кола носіїв мови, і, по-друге, виконують переважно номінативну, тобто називну, функцію. Так, наприклад, створені М.Старицьким лексеми байдужість, мрія, майбутнє, незагойний, нестяма, страдниця, чарівливий, І.Верхратським звіт, І.Франком чинник [19, 229], Т.Шевченкомвисокочолий, І.Нечуєм-Левицьким світогляд, самосвідомість, Л.Українкою провесна, промінь міцно прижилися у нашій мові, навіть увійшли до активного словника [21, 504], хоча наприкінці ХІХ ст. вони сприймалися як неологізми, а дехто навіть презирливо називав їх «кованими словами». Тепер вони стали звичними, загальновживаними словами, без них не можна обійтися.

Щодо сьогодення, то варто зауважити, що сучасні мови розвиваються на великій швидкості, тому з’явилося поняття “вибух неологізмів”. Так, наприклад, сьогодні можна назвати вже загальновживаними такі вчорашні неологізми, як ваучер, гамбургер, бомж, комп’ютеризація, брокер, бартер, відеосалон, холдинг, рекетир та ін. Кількість неологізмів тільки в періодиці (вона переважно і є матеріалом для їх фіксації) у розвинених мовах досягає протягом року десятків тисяч (не всі, звичайно, лишаються у мові). Переважна більшість неологізмів (до 90%) – це терміни [42, 377].

Отже, без неологізмів був би немислимий розвиток мови. Вони, проте, із зміною суспільних умов, розвитком науки й техніки, можуть перейти в історизми, як це свого часу сталося зі словами на зразок комнезам, колгосп, радгосп, трудодень, партгрупорг, стахановець, патефон, грамофон тощо.

Індивідуально-авторськими називаються такі нові слова, які створюються письменниками, і, як правило, не стають загальновживаними, так і залишаючись у тому чи іншому творі письменника. Вживання індивідуально-авторських неологізмів, по-перше, виконує не стільки номінативну, скільки оціночно-виражальну функцію. Митець створює їх не для того, щоб дати їм загальний ужиток, ввести їх до загальновживаної мови, в загальний словник, а для того, щоб читач відчував у процесі сприйняття самого художнього твору, як перед ним народжується нове слово. Неологізм повинен завжди бути “несподіваними”, сприйматися як певний винахід саме даного митця, привернути увагу до своєрідності своєї форми і змісту, дати зрозуміти читачеві, що ці слова не відтворюються в мові, а творчо створюються в ній. Як тільки починають авторський неологізм повторювати, вводити до загального словника, він втрачає колорит незвичності і новизни, тобто той стилістичний ефект, на який розраховував митець.

Отже, митець розраховує на неологізм як на слово, що створюється на очах у читача й лише для даного контексту.