8.2. Типи організаційних структур ніс

Формування інноваційної політики зумовлено різкою активізацією інноваційних процесів в промислово розвинених країнах, а також їх зростаючим впливом на зростання національних економік, конкуренцію новизни і якості на світовому ринку. Це означає, що сучасні світові тенденції пов'язані з переходом до нового типу економічного розвитку, заснованого на безперервній зміні та оновленні виробничої бази, технологій, товарів і послуг, а інновації перетворюються на його головний вектор.

Спираючись на досвід еволюції НІС в країнах з ринковою економікою, а також враховуючи радянсько-український досвід науково-технічного прогресу і розглядаючи обидва ці досвіди в контексті інформаційної епохи, можна виділити три типи організаційних структур національних інноваційних систем, що розрізняються механізмами їх організації (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Типи організаційних структур національних інноваційних систем

Типи НІС	Механізми організації НІС
Ринково-мережна	Класичний ринковий
Адміністративно-командна	Централізовано-ієрархічний
Змішано-мережна	Посткласичний: ринково-мережний, державно-приватний

Адміністративно-командна інноваційна система є сукупність організацій, що діють централізовано-ієрархічно з метою розвитку інноваційних процесів в країні. Але як тільки такі організації опиняються в центрі уваги, суттю системи стають командно-адміністративні методи, властиві організаціям як ієрархічним структурам. Затвердження цих методів швидко призводить до підміни цілей: основною метою стає самозбереження цих організацій та підвищення їх статусу, а інновації - лише засобом досягнення цієї мети. Все це добре знайоме за радянських часів.

Ринково-мережна інноваційна система являє собою насамперед інституціоналізовану сукупність мотивів, правил, стратегій (МПС) діяльності, спрямованих на розвиток інновацій. А реалізуються ці МПС, звичайно, людьми, об'єднаними в цільові організації. Але організації виступають при цьому не як вихідний факт ("спочатку створимо організацію"), а як інструмент, за допомогою якого здійснюються відповідні МПС.

Тому спочатку слід визначити, легітимно інституціоналізувати мережну систему МПС і одночасно сприяти появі та розвитку мережі відповідних організацій. Істотним також є те, що це має бути не ієрархічна, а мережна структура МПС та організацій, яка відповідає вимогам ринкової конкуренції нових продуктів і технологій та протистоїть претензіям будь-яких організацій на домінування в інноваційній системі.

У змішано-мережній системі беруть участь не тільки приватні організації, як у ринково-мережній системі, а й державні організації, які за своєю природою тяжіють до домінування. Тому принципово важливо, щоб у змішано-мережній системі їх взаємодія з приватними організаціями була партнерською, паритетною.

Таким чином, змішано-мережна інноваційна система є мережа МПС діяльності та партнерських (паритетних) взаємодій приватних, спільних і державних організацій, які створюють і можливо ширше поширюють технологічні та продуктові інновації.

Мотивація інноваційних дій і взаємодій індивідів і організацій визначається такими механізмами, як норми винагороди новатора (винахідника, розробника), внутрішні та зовнішні інвестиції, законодавче регулювання ліквідності венчурних інвестицій, державне замовлення і бюджетна субсидія, податкове стимулювання ініціаторів нововведень, правила міжнародного та українського ринку, включаючи неправові практики і норми останнього.

Проаналізувавши основні визначення, ознаки, типи НІС, можна зробити наступні висновки:

- НІС - це сукупність господарюючих суб'єктів, що взаємодіють в процесі створення і реалізації інноваційної продукції (послуг);

- існує ряд ознак, які характеризують перехід економіки до інноваційної;

- в сучасному світі переважає вже не ліберальна ринкова економіка, а така, в якій бере активну участь, часом енергійно втручається, держава;

- відповідно й інноваційні системи виявляються ефективними у тій мірі, в якій вони стають гібридними, змішано-мережними.