13. Що таке географічні культури та з якою метою вони створюються?

Географічні культури - дослідні штучні насадження, закладені посівним (садивним) матеріалом інорайонного походження. їх закладають на основі географічного принципу (беруть до уваги район заготівлі насіння), враховуючи продуктивність як популяцій, так і окремих особин даної популяції. За даними П.І.Молоткова та ін. (1989), на території України закладено понад 40 географічних та едафічних культур і плантацій на площі 230 га, в яких представлені близько 1300 потомств популяцій дуба, модрини, сосни, ясена та інших порід різного походження.

Швидкорослість та біологічна стійкість екотипів проявляються лише у відповідних лісорослинних умовах. При цьому різні едафотипи та кліматипи досить легко адаптуються до сприятливих едафо-кліматичних умов і набагато важче - до несприятливих. Однак втрата у якості та продуктивності в разі використання невідповідного за походженням садивного матеріалу неминуча в обох випадках і особливо істотна - в другому.

Географічні культури закладають в однорідних умовах, а якщо є можливість - то і на одній площі, використовуючи при цьому насіння певної породи, зібране в різних лісонасінних районах. Вивчення росту і приживлювання культур, створених із насіння з різних районів, а також їхньої стійкості до шкідників та хвороб, несприятливих погодних умов тощо дають змогу шляхом порівняння результатів визначити межі можливого переміщення насіння, уточнити рекомендації з лісонасінного районування основних лісоутворювальних порід з урахуванням геоморфологічних та ґрунтово-кліматичних особливостей окремих районів, генетичного потенціалу використовуваного насіння.

Приживлюваність, продуктивність та біологічна стійкість лісових культур тісно пов’язані з географічним походженням насіння. З віддаленням місця зростання їх від материнських деревостанів на північ, північний схід, схід, південний схід і південь стійкість усіх порід істотно знижується аж до загибелі деяких непристосованих до нових умов екотипів. Стійкість екотипів з північних районів, перенесених на південь України, теж відчутно знижується. У насадженнях слаборослих екотипів, на відміну від сильнорослих, спостерігається велика варіабельність у таксаційних показниках окремих особин.

Для підвищення якості лісових насаджень неминуче потрібно впорядкувати використання насіння лісових порід з урахуванням їх походження. Визначення районів заготівлі насіння основних лісоутворювальних порід особливо важливе з приводу організації великих лісонасінних комплексів для збирання та переробки насіння.

14. Яка мета формування плнб та які компоненти в неї входять?

У межах насінної бази лісових підприємств формується по­стійна лісонасінна база (ПЛНБ) основних лісоутворювальних порід на генетико-селекційній основі. Таку базу організують з урахуванням забезпечення потреб одного або кількох лісонасінних районів у генетично цінному насінні основних лісоутворювальних порід та порід-інтродуцентів, а також для створення в потрібному обсязі резервного фонду насіння.

До складу постійної лісонасінної бази входять: 1) плюсові насадження (насінні заказники та генетичні резервати); 2) лісонасінні плантації (ЛНП), створені з клонів або родин плюсових та елітних дерев; 3) постійні лісонасінні ділянки (ПЛНД), спеціально сформовані у високопродуктивних для даних лісорослинних умов природних насадженнях, а також у лісових культурах, створених із насіння відомого походження; 4) плюсові дерева, що використовуються для заготівлі цінного насіння та отримання матеріалу для прищеплювання. Створюючи ПЛНБ, використовують також інші селекційні об’єкти, зокрема елітні дерева, маточні плантації, архіви клонів, дослідні культури плюсових дерев, географічні та популяційно-екологічні культури.

Головними об’єктами ПЛНБ є клонові лісонасінні плантації першого і другого поколінь, а також постійні лісонасінні ділянки, закладені з насіння плюсових дерев і насаджень.

Створюючи ПЛНБ, слід брати до уваги те, що концентрація лісонасінних об’єктів поліпшує організацію робіт з їх формування та експлуатації.

Під час закладання лісонасінних об’єктів слід звернути особливу увагу на біологічно стійкі та господарсько цінні форми лісових порід (наприклад, рання та пізня форми дуба; смолопродуктивні, посухо- та солевитривалі, стійкі до техногенного забруднення форми тощо).

Списання об’єктів ПЛНБ здійснює атестаційна комісія, матеріали на списання затверджує державна зональна лісонасіннєва інспекція.