3. 4 Охарактеризуйте вимоги до приміщень і тари, придатних для короткотермінового та довготривалого зберігання лісового насіння

Насіння деревних порід, яке призначене для висівання, зберігають у сухих пристосованих для зберігання приміщеннях або в спеціальних складах - насіннєсховищах, побудованих за типовими проектами. Насіннєсховища обладнані приладами для реєстрації температури та вологості повітря всередині приміщення, вентиляційними системами, що створюють оптимальні умови для збереження високої посівної якості насіння.

Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості порід найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини - від 0 до +5...10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильними установками.

У пристосованих для зберігання приміщеннях насіння закладають переважно для короткотермінового зберігання, тобто для використання насіння протягом поточного року або навесні наступного за збором року.

Склади або приміщення для зберігання насіння повинні бути чистими та обладнані стелажами, засіками, спеціальними гачками для підвішування мішків. Якщо насіння зберігається в ящиках, мішках чи іншій відкритій тарі, його небажано тримати на земляній цементованій або асфальтованій підлозі, оскільки насіння зволожуватиметься, а його посівна якість - знижуватиметься. У разі виявлення в складі коморних шкідників приміщення дезінфікують.

У складах заборонено зберігати некондиційне насіння та сміття, оскільки вони є джерелом інфекції.

Насіння у складах зберігають відкритим (у мішках, ящиках, засіках, насипом тощо) або закритим способом у герметично закупореній тарі (бутлях, поліетиленових балонах, поліетиленових мішках, каністрах, контейнерах тощо). Тара повинна бути сухою, міцною, чистою та продезинфікованою. Заборонено зберігати насіння в тарі з-під цукру, солі, хімічних речовин.

Для забезпечення герметичності тари покришки або пробки обтягують поліетиленовою плівкою і кілька разів щільно обв’язують шпагатом або заливають сургучем.

У приміщеннях, де не вдається утримати відносну вологість та температуру повітря на одному рівні, насіння потрібно зберігати в герметично закупореній тарі, яку щільно закривають пробкою з хлоркальцієвою трубкою. Повітря, проходячи через трубку з хлористим кальцієм, надходить у тару (наприклад, у бутель, балон, каністру) вже сухим і не спричиняє зволоження насіння. Іноді хлористий кальцій кладуть у бутель, де він поглинає виділену насінням вологу.

Для ефективного зберігання невеликих партій насіння порід, які швидко втрачають схожість (тополя, осика, верба - до одного року; береза - до двох років), використовують ексикатори з речовинами, що поглинають вологу. Для цього в ексикатор насипають СаС1₂, СаО або негашене вапно (100 г на 1000 см³ об’єму тари), на фанерну дощечку з отворами ставлять картонну коробку, в яку кладуть марлевий мішечок з насінням. Насіння тополі та верби можна зберігати 10-11 місяців при вологості 5-6%.

Для тривалого (5-8 років) зберігання насіння сосни звичайної, ялини європейської та сибірської, модрини сибірської придатні всі герметичні види тари. Однак найліпше насіння хвойних порід тримати у скляних бутлях, оскільки в цій тарі легко контролювати зміну вологості насіння в процесі зберігання, спостерігаючи за зміною кольору “кобальтового” папірця, який кладуть у бутель.

Погано зберігається насіння хвойних порід (крім кедрових сосен) в поліетиленових мішках і відкритим способом.

З досвіду відомо, що насіння хвойних (сосна, ялина, модрина) і листяних порід, вологість якого близька до вологості насіння згаданих хвойних, найліпше зберігати в герметично закритій тарі у темноті при зниженій температурі повітря та зниженій вологості насіння.

Заборонено закладати насіння на зберігання в герметично закриту тару, якщо його вологість перевищує допустимі значення. Тому перед закладанням на зберігання визначають вологість насіння (на лісонасінній інспекції або безпосередньо на підприємстві) і в разі потреби просушують його.

У процесі зберігання насіння не рідше ніж один-два рази на місяць його піддають візуальному спостереженню. У разі виявлення зміни блиску, кольору, появи плісняви всю партію насіння просушують і повторно перевіряють на посівну якість.

Особливо важливо в процесі зберігання стежити за зміною вологості насіння. Таке спостереження для насіння різних видів сосен, ялини, модрини, жимолості провадять за допомогою індикаторного папірця, просоченого хлористим кобальтом (СоСІ, + 6Н₂0), який змінює колір залежно від вологості повітря. У зневодненому стані “кобальтовий” папірець має яскраво-голубий колір.

Закладаючи насіння на зберігання у герметичну тару, на насіння кладуть індикатор. Перед цим його підсушують при температурі 60°С протягом 15 хв. до яскраво-голубого кольору. Голубий колір індикатора свідчить про те, що насіння сухе; зміна кольору до рожево­го - про потребу негайного підсушування насіння (див. п. 7.2.2).

Стан насіння, яке зберігається в металевій (непрозорій) тарі, визначають за станом контрольної проби, яку закладають у скляний бутель і зберігають в аналогічних умовах.