49. Право загального землекористування

Право постійного користування зем. ділянкою – право володіння і користування ділянкою, яка знаходиться у держ./комун. власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК).

Історія: був закріплений радянською правовою доктриною. Давав можливість користувачам лише фізично володіти землями протягом необмеженого строку, використовуючи ділянки лише за їх цільовим призначенням, а держ. в будь-який час могла вилучити у постійного землекористувача надану ділянку для держ./гр-дських потреб.

Особливості: 1) нема обов’язку у постійних землекористувачів переоформлятись на оренду/власність; 2) спец. S (підприємства, установи та орг. держ/комун. власності; гр-дські орг. інвалідів Укр., їх підприємства, установи, орг.; релігійні орг. Укр. лише для будівництва і обслуговування культових та ін. будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; ПАТ залізничного транспорту загального користування; фіз./юр. приватного права, які набули право постійного землекористування до 01.01.2002 р. і не переоформили його на право власності/оренди); 3) спец. О (лише ділянки, що надаються з усіх категорій земель, які перебувають у держ./комун. власності. Проблема - значна частина цих земель за ст. 83, 84 ЗК не може передаватися у приватну власність, бо задовольняє важливі соц.-економ., еко, наукові, оздоровчі та ін. публ. інтереси); 4) виключає можливість користувачів здійснювати розпорядження землями; 5) є безстроковим; 6) права і обов’язки постійних землекористувачів визначені законом і не підлягають договірному регулюванню; 7) постійні землекористувачі сплачують зем. податок; 8) специфіка виникнення цього права - ділянки передаються в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права.

Доцільність існування: 1) Андрейцев – доцільно реформувати цей інститут шляхом встановлення можливості договірного врегулювання прав і обов’язків постійних землекористувачів і землевласників, в частині, не врегульованій законом; 2) Кулинич – доцільно зберегти право постійного користування лише для держ./комун. юр. осіб, бо вони самі по собі є О права держ./коумн. власності, а отже в разі потреби у використанні відповідних земель для ін. цілей власник може задовольнити їх не лише шляхом вилучення земель, а й шляхом ліквідації/реорганізації юр. особи; 3) Мірошниченко – доцільно відмовитись від права постійного користування шляхом його трансформації у право власності. Причому пропозиція відмовитися стосується і випадків використання земель органами ДВ і МС, бо ці S в силу своєї природи не повинні бути самостійними учасниками обороту, а використовувані ними землі слід вважати держ./коммун. власністю без надання окремого речового титулу на користування ними.

. Право загального землекористування: юр. можливості здійснення.

Право загального землекористування - комплексний інститутом, що регулює однорідні сусп. відносини з приводу вільного безоплатного використання земель і їх природних властивостей для забезпечення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних потреб та інтересів людини.

Прав. регул.: 1) право загального землекористування прямо не передбачено зем. закон-ством. ЗК містить лише вказівки на існування такого права, визначаючи у ст. 83 перелік земель загального користування, що належать на праві власності територіальним громадам і не можуть бути передані у приватну власність; 2) дане право прямо випливає зі ст. 13 КУ, за якою кожен гр-нин має право користуватись природними О права власності Укр. народу відповідно до закону; 3) ст. 38 ЗУ «Про охорону НПС» каже, шо гр-нам гарантується право загального користання природними ресурсами для задоволення життєво необхідних потреб безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів.

Особливості: 1) природне суб’єктивне право; 2) оскільки земля є просторовим базисом розміщення ін. природних ресурсів, це право є базовим для ін. видів права загального природокористування; 3) О - всі землі Укр., крім обмежень, встановлених законом. Здійснення загального землекористування на всіх землях лісового, водного, природно-заповідного фонду є необхідною умовою реалізації гр-нами права загального використання ресурсів, що на них розміщені, а на землях промисловості, зв’язку, енергетики, оборони та ін. спец. призначення Оами права загального користування можуть виступати лише чітко визначені ділянки, що використовуються без дотримання спец. процедур; 4) S - всі гр-ни Укр., іноземці та о.б.г.; 5) подвійний правовий режим використання - можуть бути закріплені за певними комун. службами, передані в постійне користування/оренду S господарювання, але це не позбавляє гр-н права здійснювати загальне землекористування ними для задоволення своїх потреб.

Можливості здійснення: 1) безоплатно; 2) без спец. дозволу; 3) без закріплення ділянки за конкретною особою на окремому правовому титулі; 4) мета використання - забезпечення пізнавальних, естетичних, освітніх, наукових, рекреаційних, оздоровчих, туристичних, комунікативних потреб та інтересів (не передбачає використання землі як економ. ресурсу [засобу виробництва]); 5) права і обов’язки S – загальні.