Речові докази володіють доказовою цінністю у таких випадках:

а) якщо служать доказами як об’єкти безпосереднього судового пізнання (наприклад, під час розгляду справи суд оглядає надані сторонами речі і переконується в їх недоброякісності);

б) якщо вони мають значення доказового факту (наприклад, знаходження певної речі у відповідача підтверджує факт правопорушення);

в) якщо вони є об’єктами експертного дослідження.

Так, наприклад, у справах, що виникають з авторських прав, речовими доказами можуть виступати твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники, у тому числі комп’ютерні програми і бази даних.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на запитання, задані судом (ст. 66 ЦПК).

При вирішенні питання про призначення судової експертизи суди повинні керуватися статтями 143 - 150 ЦПК, Законом України від 25.02.1994 р. «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, та враховувати роз’яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», з урахуванням особливостей правового регулювання захисту.

Проведення експертизи в суді повинно здійснюватися з додержанням правил, передбачених ЦПК. При цьому суд виконує такі дії:

• з’ясовує обставини, що мають значення для надання експертного висновку;

• пропонує учасникам судового розгляду письмово подати запитання, які вони бажають порушити перед експертами;

• оголошує ці запитання, а також запитання, запропоновані судом;

• заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих запитань;

• у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює запитання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу (постанову) про її призначення;

• оголошує в судовому засіданні ухвалу (постанову) про призначення експертизи і вручає її експертові;

• після проведення експертом досліджень, складання й оголошення експертного висновку приєднує його до справи;

• допитує експерта з метою роз’яснення й доповнення ним висновку.

Судам слід мати на увазі, що визначення способу проведення експертизи є компетенцією експерта (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з’ясувати:

• чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

• чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

• компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

• достатність поданих експертові об’єктів дослідження;

• повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

• узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

• обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

Як показує аналіз судової практики, найбільш розповсюдженими видами експертиз у цивільному судочинстві є судово-психіатрична, судово-медична, судово-генетична (судово-біологічна), судово-бухгалтерська, судово-товарознавча, будівельно-технічна, автотехнічна та ін.

Судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Ознаками такої поведінки можуть бути невмотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а також при укладенні цивільно-правової угоди.

Судово-психіатрична експертиза обов’язково призначається:

• для визначення психічного стану особи в справах про визнання громадян недієздатними (ст. 239 ЦПК);

• у справах про поновлення громадянина в дієздатності (п. 4 ст. 241 ЦПК).

Судово-психіатрична експертиза в судовому засіданні може мати характер амбулаторного обстеження, якщо питання про її проведення виникло під час судового слідства.

Коли під час дослідження в судовому засіданні висновку судово-психіатричної експертизи з’ясується, що для визначення психічного стану підсудного є необхідним тривале спостереження за ним в умовах стаціонару, суд за мотивованою пропозицією експерта може вирішити питання про поміщення підсудного у відповідний медичний заклад.

За наявності сумнівів у здатності потерпілого, свідка, цивільного позивача чи відповідача в кримінальних справах, позивача, відповідача чи свідка в цивільних справах правильно сприймати події, адекватно на них реагувати та вірно відтворювати їх у своїх показаннях суд може викликати в судове засідання експерта-психіатра для участі в допиті цієї особи. Призначення судово-психіатричної експертизи щодо таких осіб з поміщенням до медичного стаціонару допускається лише за їх згодою (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).

Судово-психіатрична експертиза може бути застосована у справах про визнання правочинів недійсними. Так, для визначення наявності такого стану особи, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) на момент укладення правочину, суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов’язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦК суд відповідно до ст. 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов’язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Для вирішення питань, пов’язаних з психічними властивостями і особливостями особи, або питань, що стосуються впливу на психіку різноманітних умов і пов’язаних з цим станів людини в момент розглядуваної події, або питань, пов’язаних з особливостями протікання психічних процесів у даної особи, може бути призначена судово-психологічна експертиза.

Вказана експертиза має місце у справах про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки (наприклад, ДТП), і має за мету виявлення психологічних особливостей особи, втягнутої в сферу управління технікою. Тут бажано проведення судово-психологічної експертизи для вирішення таких питань:

1. Якою є реакція даної особи на перешкоду, що раптово виникає?

2. Як відбились ті чи інші об’єктивні умови на ступені уваги досліджуваного, на швидкості і точності його реакції?

3. Який вплив могли справити індивідуально-психологічні особливості даної особи на її дії у незвичній обстановці, що склалася?

4. Як могла вплинути втома на поведінку особи в обстановці, що склалася?

5. Яким є можливий вплив тих або інших негативних емоцій (душевних переживань), що виникли у досліджуваної особи до події, на характер її дій?

Судово-медична експертиза призначається у випадках, коли для вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні знання в галузі медицини.

Так, встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв’язку з виконанням працівником трудових обов’язків (у тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Судово-генетична (судово-біологічна) експертиза може бути призначена у справах про визнання батьківства, материнства.

Суд визнає материнство, якщо походження дитини від певної жінки підтверджено відповідними доказами, у тому числі висновками експертизи (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Головними завданнями судово-бухгалтерської експертизи є встановлення: 1) документальної обґрунтованості нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення, а також розміру завданої матеріальної шкоди; 2) правильності документального оформлення операцій щодо приймання, зберігання, реалізації товарно-матеріальних цінностей і руху грошових коштів; 3) відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку і звітності; 4) кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і контролю; 5) документальної обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів; 6) правильності визначення оподаткованого прибутку (доходу) підприємств різних форм власності та нарахування розмірів податків; 7) недоліків в організації бухгалтерського обліку та контролю, які сприяли або могли сприяти завданню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню.

Якщо для з’ясування питання про розмір шкоди, обставин її заподіяння є потреба провести бухгалтерську чи іншу експертизу - призначати її з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

За допомогою судово-товарознавчої експертизи досліджуються товарні (споживчі) властивості виробів з метою визначення їх фактичного стану або (та) їх вартості (початкової, залишкової).

При необхідності для визначення вартості неповерненого (втраченого, пошкодженого) майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено працівникам відповідних експертних установ або іншим спеціалістам (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).

У кожному конкретному випадку обсяг досліджень залежить від специфіки справи та тих конкретних питань, які ставляться перед товарознавчою експертизою, а саме:

1. Які найменування, призначення, артикул товару (продукції, сировини, допоміжних матеріалів)? До якого виду, роду, групи, партії, марки він належить?

2. Чи відповідають маркувальні дані дійсним товарним характеристикам товару?

3. Як може бути розшифроване маркування представленого товару?

4. Чи відповідає якість виробу вимогам стандартів, технічних умов, наданим зразкам? Які порушення допущені?

5. Вимогам якого стандарту або яких технічних умов має відповідати даний товар?

6. Які дефекти є у конкретному товарі? Чи можлива його реалізація (експлуатація) за наявності виявлених дефектів?

7. Які споживчі властивості досліджуваного товару? Чи придатний він до реалізації споживачу або підлягає промисловій переробці?

8. Якими даними характеризується сировина та матеріали, що використовуються для виготовлення досліджуваної продукції і товарів?

9. Які якість і сорт товару? Чи відповідає встановлений при розбракуванні сорт товару вимогам нормативно-технічної документації або зразкам?

10. Під впливом яких чинників змінилась якість товару та виникли різного роду дефекти? Чи мають останні виробничий характер або виникли у результаті механічних або інших пошкоджень при транспортуванні, зберіганні, носінні? Який процент втрати якості товару через ознаки зносу або наявність дефектів?

11. Які кількісні дані товару (розмір, об’єм, вага тощо) та його комплектність? Чи відповідає вона вимогам технічно-нормативної документації?

12. Яка відпускна, оптова, роздрібна ціна товару (напівфабрикату, деталей, комплектів, вузлів тощо)?

13. Які умови приймання, зберігання та відпуску товару? Чи відповідають вони вимогам державного стандарту, технічних умов тощо? Який ступінь зниження якості, розміри псування або природної втрати товару?

14. Чи правильно виконані маркування, тарування та пакування товару? Чи відповідають вони нормативно-технічній документації або зразкам? Чи забезпечують пакувальні засоби збереження якості товарів?

15. Чи виготовлений товар в умовах промислового виробництва, чи кустарним способом? Яким конкретним підприємством і коли виготовлено товар? Вітчизняного чи іноземного він виробництва?

16. Які причини сприяли виникненню на товарі дефектів при його виробництві, зберіганні або транспортуванні?

17. Яка вартість товарної продукції з урахуванням втрати якості у зв’язку як з експлуатаційним зношенням, так і з пошкодженням від впливу зовнішніх факторів?

18. Якому коду відповідає товар згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?

19. Чи обґрунтовано здійснено переоцінку товару, який не користується попитом?

20. Якою є норма втрат під час зберігання даних товарів? Чи перевищена ця норма; якщо так — то наскільки?

21. Яким підприємством виготовлено даний товар? Чи виготовлено його на підприємстві, зразки продукції якого представлені?

22. 3 якого виду матеріалу виготовлено даний виріб?

Різновидом товарознавчої експертизи виступає автотоварознавча експертиза, за допомогою якої визначається ринкова вартість дорожніх транспортних засобів (ДТЗ), їх складових, а також розмір вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю ДТЗ унаслідок пошкодження останнього.

Перед автотоварознавчою експертизою можуть ставитись також питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання мають значення для цивільно-правових і адміністративно-правових відносин, пов’язаних з придбанням і експлуатацією дорожньо-транспортних засобів.

Серед основних питань, що вирішує автотоварознавча експертиза є:

1. ринкова вартість ДТЗ на дату оцінки;

2. ліквідаційна вартість ДТЗ на дату оцінки;

3. вартість матеріального збитку (шкоди), завдана власнику ДТЗ внаслідок... (зазначається подія, що призвела до матеріальної шкоди) на дату оцінки;

4. яка дата виготовлення даного ДТЗ;

5. чи можна провести ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого ДТЗ? Якщо можливо, то який обсяг, характер і вартість цих робіт на дату оцінки;

6. чи відповідає якість виконаних ремонтно-відновлюваних робіт нормативним вимогам та ін.

Судова будівельно-технічна експертиза призначається при розгляді таких цивільних справ: про визнання заповіту недійсним; визнання договору купівлі-продажу недійсним; визнання договору дарування недійсним; відшкодування матеріальної та моральної шкоди; поділ жилого будинку чи визнання права власності на частину будинку; визначення порядку користування земельною ділянкою; визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю; усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Так, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо (ч. 2 п. 18-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»)

Головними завданнями судової будівельно-технічної експертизи є:

• визначення дійсної, відновної та залишкової вартості будівель та споруд на різні періоди часу;

• визначення кошторисної вартості будівництва (нового будівництва, реконструкції, розширення, ремонту) з використанням систем ціноутворення у будівництві, що діяли у 1984 році, 1993 році,