Тема 1. Поняття система та джерела римського приватного права

Право – одне із найбільших надбань Римської імперії. Завдяки римському праву народи багатьох держав світу мають нагоду не лише ознайомитись з культурною спадщиною минулого та перейнятися атмосферою тогочасних суспільних відносин, але й взяти на озброєння найкращі здобутки юриспруденції Римської держави.

Витоки римського права сягають своїм корінням невеликої італійської рабовласницької общини. Завдяки активній войовничій політиці община швидко перетворилася у могутню державу, яка охоплювала територію на трьох континентах – Європи, Азії та Африки.

Під поняттям римське право, розуміють систему загальнообов‘язкових, формально визначених правил поведінки, виражених у нормах, принципах та інститутах, встановлених римською державою для регулювання відносин що складалися в рабовласницькому суспільстві. Даний правовий порядок пройшов тривалий шлях розвитку, що охоплює часові межі від заснування міста Рим в 753р. до н.е. і до смерті імператора Юстиніана в 565 р. н.е. Протягом 12 століть право вдосконалювалося, доповнювалося новими положеннями (нормами, інститутутами, принципами), зазнавало позитивних змін в наслідок яких перетворилося на систему, придатну для регулювання різноманітних правовідносин, що виникають у розвиненому рабовласницькому суспільстві з розвиненим товарним оборотом.

Переважна більшість норм римського права призначені для врегулювання відносин, що виникають між окремими особами - власниками майна та для захисту їх порушених прав. Згодом відповідні положення виокремилися в підсистему, яка отримала назву приватного права.

Складовими елементами приватного права були правила нормоутворення, порядок формування та діяльності органів судочинства, форми судового захисту, способи регулювання відносин з іноземцями, норми визначення та зміни правосуб‘єктності осіб, положення про речові права, способи регулювання шлюбно-сімейних відносин, регулювання зобов‘язальних правовідносин та спадкування. В результаті тривалої роботи римські юристи розробили різноманітні способи захисту та регулювання індивідуальних інтересів, виробили переважну більшість відомих нам правових норм та інститутів, створили розгалужену термінологію для чіткого визначення явищ івираження правовідносин. Завдяки використанню універсальних принципів, що базуються на рівності і взаємному визнанні суб‘єктів обороту, простоті юридичної техніки та досягненню відносно високого рівня астракції правових положень римське приватне право виявилось придатним для використання в різних суспільних умовах на різних етапах розвитку товарно-грошових відносин.

Предметом вивчення курсу є римське приватне право, яке є правовою системою, що склалася в римській державі і використовувалась для регулювання відносин між приватними особами методом юридичної рівності сторін.

Визначальними ознаками римського права є:

а) римське право є виміром свободи та справедливості відповідно до досягнутого рівня соціального розвитку та правової культури у суспільстві;

б) вольовий характер права римської держави опосередковує спрямування поведінки суб‘єктів правовідносин у різних сферах суспільного життя;

в) формальна визначеність римського права полягає у його чіткості та однозначності правових приписів засобом їх об‘єктивізації у нормативно-правових актах та інших джерелах права;

г) загальнообов‘язковий характер римського права виражається в тому, що правила поведінки, встановлені в правових нормах, є обов‘язковими для всіх без винятку суб‘єктів права незалежно від їх волі;

ґ) системність римського права полягає в тому, що воно є певним чином упорядкованою та узгодженою, на основі відповідних принципів, сукупністю взаємозалежних і взаємодіючих норм та інститутів.