2.1.2 Синхронна цифрова ієрархія - sdh

Вказані недоліки PDH та бажання їх ліквідувати привели до розробки в США ще однієї ієрархії – ієрархії синхронної оптичної мережи SONET, а в

Європі аналогічної синхронної цифрової ієрархії SDH, які повинні були використовуватись на волоконно-оптичних лініях зв‘язку (ВОЛЗ). Метою розробки була ієрархія, яка дозволяла :

• вводити/виводити вхідні потоки без необхідності проводити складан- ня/розкладання (а значить мати можливість визначати положення кожного вхідного потоку, який складає загальний потік);

• систематизувати ієрархічний ряд швидкостей передачі та продовжити його за межі ряду PDH;

• розробити стандартні інтерфейси для полегшення стиковки обладння.

Для досягнення поставлених цілей американськими фахівцями

першочергово передбачалось:

• по перше, використовувати синхронну, а не плезіохронну схему передачі з побайтним (а не побітним ) чергуванням при мультиплексуванні;

• по друге, покласти в основу ієрархії SONET первинну швидкість пере дачі ОС1 = 50,688 Мбіт/с, засновану на використанні стандартного періоду повторення фрейму (циклу) 125 мкс, який приймає вигляд двовимірної матриці формату 3х264 байта (264х3х8х8000 = 50688000 біт/с), так як вона дозволяє продовжити американську гілку PDH ієрархій, тобто

1,5 – 6 – 45 Мбіт/с, останній рівень якої, шляхом додавання необхідних

заголовків, міг би бути перетворений в перший рівень нової ієрархії ОС;

• по третє, включити до ієрархії достатню кількість (початково 48) рівнів ОС1 – ОСn ( в даний час вона включає значно більше рівнів) і прийняти кратність наступних рівнів ієрархії, яка дорівнює номеру рівня, тобто:

ОС3 = 3хОС1 = 3х50,688 = 152,064 Мбіт/с;

• по четверте, використовувати відому на той час технологію інкапсуляції даних, запропонувавши технологію віртуальних контейнерів, їх упаковки і транспортування, яка дає можливість загружати та переносити в них фрейми PDH ієрархії зі швидкостями 1,5 – 6 – 45 Мбіт/с;

• по п‘яте, орієнтувати ієрархію на використання оптичних (а не електричних ) середовищ передачі сигналу.

В 1984 – 86 роках, розглянувши ряд альтернатив, комітет Т1 (США) запропонував використовувати сигнал зі швидкістю передачі 50,688 Мбіт/с., як основний синхронний транспортний сигнал STS – 1. Але, враховуючи невдачу практичного запровадження кросс-мультиплексування існуючих PDH ієрархій, розробники технології SONET не могли не враховувати необхідність полегшити процедуру взаємодії європейської та американської PDH ієрархій і не зважати на стандарти ССІТТ на цифрову ієрархію, яка включає діапазони швидкостей 1,5 – 140 Мбіт/с, а також аналогічні європейські розробки, названої SDH ієрархією, або технологією SDH. В останній, як основний формат синхронного сигналу, був прийнятий

синхронний транспортний модуль STM – 1, який має швидкість передачі

155,52 Мбіт/с та дозволяє інкапсуліровати всі фрейми європейської PDH ієрархії, в тому числі фрейм Е4 (140 Мбіт/с).

В результаті комітетом SONET було прийняте рішення – відмовитись

від впровадження ще однієї відокремленої ієрархії (тобто SONET) і розробити на її основі синхронну цифрову ієрархію SONET/ SDH, перший рівень якої ОС1 приймався рівним 51,84 Мбіт/с, що дозволило шляхом розробки розвиненої схеми мультиплексування і кросс-мультиплексування, запропонувати уніфікований набір віртуальних контейнерів, який дозволяє помістити в їх оболонки всі формати фреймів стандартних рівнів американської та європейської PDH ієрархій.

Тепер синхронний транспортний модуль STM – 1(155,52 Мбіт/с), запропонований для європейської версії SDH, з одного боку, співпадав з новою швидкістю SONET ОС3 (51,84х3 = 155,52), а з другого – дозволяв включити в схему мультиплексування максимальну швидкість європейської PDH ієрархії –140 Мбіт/с.