Фармакологія – це наук про взаємодію хімічних сполук з живими організмами.

Дослідження про:

1. Вивчення впливу речовин на біологічні системи різної складності

2. Зміни у функціонування біологічної системи, викликаними хімічними речовинами

Загальна фармокологія – загальні закономірності фармакокінетики і фармакодинаміки лікарських засобів.

Фармакокінетика – розділ фармакокінетики про всмоктуванн, розподіл в організмі, депонування, метаболізм і виведення речовин.

Фармакодинаміка – біологічні ефекти речовие, локалізація та механізм їх дії

Шляхи введеня фармакологічних препаратів в організм:

1. Ентеральні – через травний тракт

- Введення через рот

- Під язик (сублінгвально)

-Трансбукально

- В 12-палу кишку

- В пряму кишку (ректально)

2. Парентеральні – поза травним трактом

Всмоктувальна поверхня:

1. Шлунок (ацетилсаліцилова кислота, барбітурати, слабкі електроліти, алкоголь та алкогольні препарати)

2. Тонка кишка (більшість препаратів)

- Значна всмоктувальна поверхня

- Інтенсивне кровопостачання

Механізми всмоктування:

1. Пасивна дифузія – через мембрану клітин.

- Визначається градієнтом концентрації речовини

- Легко всмоктуються ліпофільні (неполярні) речовини.

2. Фільтрація – через пори мембрани (епітелія кишечника 0.4 нм5)

- Вода, деякі іони, дрібні гідрофільні молекули (сечовина)

3. Активний транспорт – беруть участь транспортні системи клітинних мембран

- Вибірковість до певних сполук

- Конкуренція двох речовин за один транспортний механізм

- Насиченність

- Транспорт проти градієнта концентрації

- Витрата енергії АТФ

- Для гідрофільни полярних молекул, неорганічних іонів, цукрів, амінокислот, піримідинів

4. Піноцитоз – інвагінація клітинної мембрани з послідуючим утворенням пухірця (заповнений рідиною з захопленими молекулами речовин), який мігрує по цитоплазмі до протилежної сторони клітини, де шляхои екзоцитозу вміст пухирця виводиться назовні.

Всмоктування в тонкому кишечнику:

1. За допомогою:

- Пасивної дифузії (лікарські речовини)

- Активний транспорт (незначна роль)

- Піноцитоз (білки, комплекс вітаміну В12 з внутрішнім фактором Касла.

2. Відбувається повільно, залежить від:

- Функціонального стану слизової оболонки кишечника

- Моторики

- рН середовища

- кількості та якісної характеристики вмісту кишечника

3. З тонкої кишки деякі речовини потрапляють у печінку, де їх частина інактивується або екскретується з жовчю.

Біодоступність – кількість незміненої речовини, яка досягла плазми крові, відносно вихідної дози препарату.

- Для аналізу визначають площу кривої, яка відображає залежніть між концентрацією речовини в плазмі крові і часом, та як цей показник прямо пропорційний кількості речовини, яка потрапила в системний кровотік - Визначають максимальну концентрацію вільної речовини в плазмі крові і час, необхідний для її досягнення.

Шляхи введення:

1. Сублінгвально (під язик)

- Загальна дія препаратів (не проходять печінковий бар’єр і не контактують з ферментами)

- Речовини з високою активністю (гормональні засоби, нітрогліцерин) – при невеликій дозі

2. В дванадцятипалу кишку – для створення в кишечнику високої конценрації сполуки

- Введення через зонд Магнія сульфат (жовчогінне)

3. В пряму кишку (per rectum)

- Значна кількість поступає в кровоток, минаючи печінку

- Речовина не піддається впливу ферментів травного тракту

- Всмоктування шляхом простої дифузії

- Речовини для місцевої дії

- !!! препарати зі структурою білків, жирів, полісахаридів – не всмоктуються!!!

Парентеральні шляхи введення:

1. Підшкірний

2. Внутрішньом’язевий

3. Внутрішньоартеріальний

- Дозволяє створити в області, яка кровопостачається даною артерією високі концентрації речовини.

- Вводять протипухлинні засоби, рентгенконтрасні препарати

4. Інтрастернальний

- При неможливсті внутрішньовенного введення

5. Внутрішньоочеревинний

- Антибіотики під час операцій

6. Інгаляційний

- для газоподібних та летих речовин

- швидкість всмоктування залежить від об’єму дихання, активної поверхні альвеол і їх проникності, розчинності речовин в крові, швидності току крові

7. Субарахноідальний (під павутинну оболонку мозку)

- Для речовин, що не проходять гематоенцефальчний бар’єр

- Субдурально (під тверду оболонку мозку)

Місцеві анестетики для отримання спинномозковаї анестезії

8. Субокципітальний (простір в області потиличної кістки

9. Внутрішньовенно

- Одноразове, дробне, крапельне введення та інфузія

- Не можна вводити нерозчинні сполуки, масляні розчини (викликають емболію), препарати з вираженою подразнюючою дією (викликають тромбоз), препарати, які викликають гемоліз

10. Інтраназально – слизова оболонка мозку

Біологічні бар’єри:

1. Стінка капілярів

- Пориста мембрана (2 нм)

- Не проходять: білки плазми і їх комплекси з препарати

- Проходять ліпофільні сполуки , гідрофільні сполук (проходять через пори стінки капілярів і попадають в інтерстиціальний простір

2. Клітинні (плазматичні) мембрани

3. Гемоенцефалічний бар’єр

- Ендотелій капілярів мозку не має пор, відсутній піноцитоз

- Гліальні елементи (астроглія), що вистилає зовнушню поверхню ендотелія (додаткова ліпідна мембрана

- Погано проходять: полярні сполуки

- Добре проходять: ліпофільні сполуки

- Шляхи : дифузія, активний транспорт

4. Плацентарний бар’єр

- Проходять: ліпофільні сполуки (дифузія)

- Погано проходять: іонізовані полярні речовини (четвертичні амонієві солі)

Депонування:

1. Екстрацелюлярні (позаклітинні) – білки плазми (альбуміни)

- Бутадіон зв’язується з білками плазми на 90%

2. Внутрішньоклітинні – (акрихін)

- За рахунок: білків, нуклеопротеїдів, фосфоліпідів

3. В сполучній тканині (полярні сполуки (четвертичні амонієві солі)

4. В кістковій тканині (тетрациклін)

5. Жирові депо – можуть затримуватись ліпофільні сполуки (реч для наркозу)

Депонування відбувається завдяки:

1. Зворотніх зв’зків

Біотрансформація види:

1. Кон’югація - біосинтетичний процес, який супроводжується приєднанням до лікарської речовини або його метаболітів ряду хім груп, або молекул ендогенних сполук.

- Метилювання (гістамін, катехоламін)

- Ацетилювання (сульфаніламіди)

- Взаємодія з глюкуроновою кислотою (морфін, оксазепам)

- Сульфатами (левоміцин, фенол)

- Глутатіоном (парацетамол)

- За участі ферментів: глюкуронілтрансферази, сульфотрансферази, трансацилази, метилтрансферази, глутатіоніл-S-трансферази

2. Метаболічна трансформація – це перетворення речовин за рахунок окислення, відновлення, гідролізу.

- Оксленню піддаються: імизин, ефедрин, аміназин, гістамін, фенацетин, кодеїн. (за рахунок мікросомальних оксидаз зміаного типу при участі НАДФ, кисню, цитохрому Р-450)

- Відновленню піддаються: хлоралгідрат, левоміцитин, нітразепам (під впливом системи нітро- і азоторедуктаз)

- Гідролізу піддаються: складні ефіри (новокаїн, атропін, ацетилхолін, дітилин, ацетилсаліилова кислота), аміди (новокаїнамід, саліциламід). Гідролізуються при участі естерзаз, карбоксилестераз, амідаз, фосфатаз

Ферменти, що беруть участь:

1. Мікросомальні ферменти печінки – метаболізують чужерідні для організма ліпофільні сполуки, перетворюючи їх на більш гідрофільні

2. Немікросомальні – (печінки, кишечника, плазми)

Шляхи виведення лыкарських речовин з організму:

1. з Сечею (іонізовані сполуки не реабсорбують з ниркових канальців)

- У лужній реакції підвищується виведення кислих сполук (кислота саліцилова, фенобарбітал)

- При кислій – пілвищується виведення основ (фенамін, імізин)

2. З жовчку

- тетрациклін, пеніцилін, колхіцин

3. Легенями

- Газоподібні і леткі

4.Слинними залозами (йодиди)

5. Потовими залозами (протилепрозний засіб дитофал)

6. Залозами шлунка (хінін, нікотин)

7. Залози кишечника (слабкі органічні кислои )

Елімініція – (видалення) забезпечується екскрецією і біотрансформацією

Параметри:

1. Константа швидкості елімінції – відображає швидкість видалення речовини з організму

Кelim = 0,693 / t1/2 .

2. Період півжиття - час, необхідний для зниження концентрації речовини в плазмі крові на 50%. t1/2 = 0,693 / Кelim = 0,693 × Vd / ClT .

3. Загальний кліренс - відображає швидкість очищення плазми крові від речовини (виражається в об”ємі в одиницю часу, при необхідності з урахуванням ваго тіла або його поверхні:

- Загальний - пов”язаний з такими параметрами як об”єм розпреділення (Vd), період півжиття (t1/2) і константою швидкості елімінації (Кelim). ClT = VD × Kelim = (VD × 0,693) / t1/2

- Нирковий - кліренс залежить від процесів фільтрації, секреції і реабсорбції. Нирковий кліренс пов”язаний також з захватом речовини гепатоцитами і його послідуючою біотрансформацією, а також з секрецією препарата в жовчні шляхи. - Печінковий