2.2. Графологічна модель потенціалу підприємства

У 1998 році в наукових працях І. М. Рєпіної [ вперше запропоновано графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий автором «Квадрат потенціалу». Такий метод дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв’язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень.

У ширшому змісті графічна модель потенціалу підприємства, котра призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма представляє всі напрямки діяльності підприємства, тим самим розкриває діалектику його потенціалу.

Рис. 2.1.  Графоаналітична модель потенціалу підприємства

Метод дозволяє системно встановити кількісні та якісні зв’язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на основі цього своєчасно обґрунтувати та реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Він має декілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень.

Узагальнюючи наявний досвід сучасних науковців з проблематики діагностики, необхідно підкреслити, що діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональ­ними блоками (рис. 2.2).

Перший функціональний блок підприємства це «Виробництво, розподіл та збут (дистрибуція) продук­ції» де необхідно проаналізувати наступні показники:

1) темпи зростання виручки від реалізації;

2) фондовіддача;

3) фондоозброєність;

4) продуктивність праці;

5) рентабельність виробництва.

Рис. 2. 3. Розподіл основних видів діяльності підприємства для оцінки його потенціалу

Другий функціональний блок підприємства – «Менеджмент підприємства» – необхідно проаналізувати:

1) віковий склад персоналу;

2) рівень освіти;

3) ділові якості менеджерів;

4) продуктивність праці;

5) середньомісячна оплата праці.

Наступний, третій функціональний блок підприємства – «Маркетингова діяльність підприємства» – передбачає дослідження:

1) частки ринку підприємства;

2) ціну за одиницю продукції;

3) витрати на рекламу;

4) асортимент продукції підприємства.

Останній, четвертий функціональний блок підприємства – «Фінанси підприємства» – потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою:

1) рентабельності власного капіталу підприємства;

2) рентабельності активів підприємства;

3) коефіцієнту абсолютної ліквідності;

4) коефіцієнту оборотності активів;

5) прибуток на одного працюючого на підприємстві.

Перелік представлених вище показників повинен задовольняти наступні вимоги:

аналіз та оцінка виробничо – господарської діяльності підприємства;

адекватність та збалансованість показників;

достовірність і змога прогнозування показників діяльності підприємства;

моніторинг діяльності підприємства.

В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб’єк­тивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі між підприємствами.

Отже, алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу» [РЕПІНА]:

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці ( ), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників ( =1, 2, 3, ..., ), а у стовпцях – назви підприємств, що розглядаються ( = 1,2,3, ..., ).

Показатели	Предприятия
	1	2	…	n
1	a11	a12	…	a1n
2	a22	a22	…	a2n
…	…	…	…	…
m	a22		…

де - номер показника;

- назва підприємтсва.

2. По кожному показнику визначається оптимальне значення при урахуванні коефіцієнта чутливості ( ) і здійснюється ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.

3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць ( ), отриманих у ході ранжування, за формулою:

(2. 1)

де - сума місць, отриманих в ході ранжування;

- коефіцієнт чутливості.

4. Трансформуємо отриману в ході ранжування суму місць (Р_j) у дов­жину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 2.4).

Рис. 2. 4.  Квадрат потенціалу підприємства

Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів ( ), які застосовані в розглянутій системі показників, та чотири вектори ( ), що створюють його.

Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства ( , где = 1, 2, 3, 4), знаходимо за допомогою формули:

(2. 2) 

де - довжина вектора;

- функціональні блоки, по якими розподілені показники ;

- кількість досліджуємих підприємств;

- сума місць, отриманих в ході ранжування.

5. Визначивши довжину всіх векторів, створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки:

1) форма квадрата потенціалу може бути двох типів.

Перший тип має правильну форму квадрата – і якщо в результаті аналізу ми будемо мати фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності.

Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинутий більше за другий («проблемний» вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його потенціал потребує негайних перетворень, що дозволить покращити збалансованість елементів потенціалу.

2) потенціали підприємств можуть бути прокласифіковані за розміром як великі, середні та малі.

Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70 – 100;

середній – у межах 30 – 70;

малий – до 30 умовних одиниць.

3) зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів;

4) другий та третій вектори квадрата потенціалу («Менеджмент підприємства» і «Маркетингова діяльність підприємства») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства;

5) четвертий вектор – «Фінанси підприємства» – є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Необхідність комплексного врахування сукупності найбільш суттєвих взаємозв’язків між об’єктивними і суб’єктивними елементами потенціалу підприємства, служить основою для результативності використання фінансово-економічного потенціалу підприємства.