4. Норми проектування та будівництва підприємств, будівель і споруд в нафтогазовій галузі.

Однією з особливостей проектування підприємств нафтогазової галузі є широке застосування блочно-комплектного виконання будівництва об`єктів, коли на робочу площадку будівлі або споруди поставляються у виді одного блока або його частин.

Такій спосіб будівництва має істотні переваги перед традиційними методами особливо в умовах розташування об`єктів проектування (будівництва) у складних природно-географічних (кліматичних) умовах (високогір`я, акваторії та інш.).

Будівлі і споруди у блочно-комплектному виконанні, та розміщення в них обладнання слід проектувати у відповідності до норм технічного проектування.

Генеральний план підприємств, будівель і споруд нафтогазової галузі розробляється у відповідності з розділами ДБН (СНиП) з проектування генеральних планів промислових підприємств, складів нафти та нафтопродуктів, магістральних трубопроводів, а також санітарними нормами проектування промислових підприємств, «Інструкцією з будівельного проектування підприємств, будівель та споруд нафтової та газової промисловості».

Категорія виробництва за вибуховою, вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається за нормами технічного проектування або за спеціальним галузевим переліком виробництв. При визначенні розмірів площадки під будівництво підприємств, будівель та споруд нафтогазової галузі потрібно дотримуватись норм відводу земель для нафтових та газових свердловин, магістральних трубопроводів, електричних мереж напругою 0,4 – 500 кВ, автомобільних доріг.

Площадки для будівництва підприємств з видобування природного газу (головні споруди, установки комплексної та попередньої підготовки газу, дожимні газокомпресорні станції і т. п.) слід розміщати, як правило, на території газового та газоконденсатного родовища.

Площадки підприємств з видобування нафти та нафтового газу необхідно розміщувати на територіях нафтового родовища і центрального пункт збору, підготовки та транспорту нафти, газу і води.

Площадки для будівництва, а також відстані між будівлями та спорудами підприємств транспорту нафти і газу, нафтоперекачуючих насосних станцій, центральних пунктів збору, підготовки нафти, газу і води нафтових родовищ, слід розміщати на відстанях від сусідніх підприємств, передбачених СН 433 – 79 [6] з врахуванням можливості кооперування у будівництві і експлуатації інженерних мереж та доріг.

Труборемонтні бази, майстерні, лабораторії, будівлі громадського харчування та інші об`єкти допоміжного призначення потрібно розміщувати за межами контура родовищ нафти і газу.

При розміщенні площадок підприємств з видобування нафти та газу на прибережних ділянках планувальні відмітки площадок підприємств необхідно приймати на 0,5 м віще розрахункового найвищого рівня води з врахуванням підпору та нахилу водотоку з ймовірністю перевищення:

одного разу у 25 років – для споруд, пов`язаних з видобуванням нафти чи газу;

одного разу у 50 років – для дожимних компресорних та насосних станцій, головних споруд, підземних сховищ газу, установок підготовки нафти і газу, електропідстанцій;

одного разу у 100 років – для газоконденсатних і газорозподільних станцій магістральних газопроводів та нафтоперекачуючих насосних магістральних нафтопроводів.

Для розміщення на прибережних ділянках нафтоперекачуючих насосних станцій магістральних нафтопроводів, у складі яких є резервуарний парк, зі сторони водойми потрібно передбачити земляний вал або земляну ємність, яка б була в змозі забезпечити збір нафти у випадку її аварійного розлиття у кількості, що дорівнює половині об`єму найбільшого резервуару. Крім того слід передбачити обвалування навколо груп наземних резервуарів у відповідності до ДБН з проектування складів нафти та нафтопродуктів.

Газокомпресорні станції магістральних газопроводів, а також нафтоперекачуючі насосні станції магістральних нафтопроводів, як правило, слід розміщувати з однієї сторони магістрального трубопроводу. Газорозподільні станції магістрального газопроводу належить розміщувати в районі найбільшого газоспоживання.

На площадках підприємств слід проектувати відкриту систему водовідведення. На земельних ділянках, які не зайняті будівлями та спорудами доцільно зберігати природній рельєф та передбачати вертикальне планування тільки при необхідності відводу поверхневих вод та прокладання інженерних мереж.

Зовнішні, внутрішні площадкові інженерні мережі і комунікації слід проектувати як єдину систему, що розташовується у спеціально відведених технічних смугах.

Спосіб прокладання інженерних мереж слід вибирати на основі даних техніко-економічних розрахунків.

В одній траншеї допускається прокладати газопроводи, нафтопроводи, інгібіторопроводи і технологічні водопроводи. Відстані між ними та технологічними трубопроводами приймаються виходячи з умов їх монтажу і обслуговування.

Відстані від будівель та споруд підземних сховищ природного газу з виробництвами категорій А і Б слід приймати рівними:

200 м – до житлових та громадських будівель;

100 м – до границі суміжного підприємства;

80 м – до будівлі пожежного депо;

50 м – до будівлі пожежного поста.

Відстані від гирла однієї чи куща нафтових або газових свердловин повинні бути не менше:

60 м – до будівель і споруд підземного сховища газу;

300 м – до житлових будівель;

500 м – до громадських будівель;

100 м – до будівель і споруд промислових і сільськогосподарських підприємств.

Відстані від нафтових свердловин, які обладнані станками-качалками або заглибленими насосами, до житлових будівель чи окремо розташованих будівель і споруд різних сільськогосподарських та промислових підприємств можна зменшувати на 50%.

Відстані від будівель і споруд підприємств з видобування нафти і природного газу з виробництвами категорій А і Б слід приймати:

300 м – до житлових будівель;

500 м – до громадських будівель.

Відстані від труби факелу для спалювання газу до будівель та споруд з виробництвами усіх категорій (у тому числі свердловин), а також до магістральних газонафтопроводів слід приймати не менше 60 м, а до газокомпресорних станцій магістральних газопроводів не менше 100 м.

Мінімальні відстані між спорудами системи очистки стічних вод, складів, наметів, відкритих площадок для розміщення обладнання, до допоміжних та виробничих споруд слід приймати у відповідності до СН 433 – 79.

Для транспорту нафти, нафтопродуктів і природного газу на підприємствах нафтогазової галузі необхідно передбачати, як правило, трубопровідний транспорт.

Під`їздні автомобільні дороги до будівель і споруд установок комплексної та попередньої підготовки газу, газокомпресорних та газорозподільних станцій магістральних газопроводів, нафтоперекачувальних насосних станцій магістральних нафтопроводів, ремонтних майстерень та виробничих будівель слід проектувати з покриттями перехідного типу, які забезпечують проїзд техніки для пожежогасіння у будь-яку пору року.

Дороги до свердловин, замірних та сепараційних установок і споруд нафтових та газових родовищ слід проектувати з покриттям нижчих типів.

Мости автомобільних доріг нафтових та газових родовищ повинні проектуватись з негорючих конструкцій.

Для приміщень нафтових насосних, газокомпресорних станцій та інших подібних приміщень з виробництвами категорій А і Б слід проектувати одинарне скління вікон.

Зовнішні площадки для розміщення технічного обладнання з постійним обслуговуванням потрібно будувати з бетонним покриттям. При періодичному обслуговуванні технологічного обладнання газових родовищ та підземних сховищ природного газу покриття площадок для розташування обладнання допускається проектувати з гравію або щебеню. Вказані площадки повинні бути на 15 см вищі планувальної відмітки землі, а їх нахили для забезпечення відводу дощової води – не нижче 0,003. При можливості розливу горючих рідин потрібно мати бетонний борт висотою не нижче 15 см.

Допоміжні приміщення для працівників, зайнятих видобуванням нафти і газу, необхідно розміщувати в окремих будівлях або у будівлях з невибухонебезпечними виробництвами. У будівлях з вибухонебезпечними виробництвами допоміжні приміщення розраховуються тільки на працюючих у даній будівлі.

При проектуванні будівель і споруд нафтових і газових родовищ, які розташовані у віддалених та важкодоступних районах, приміщення для персоналу вахт або для тимчасового перебування інших працівників слід передбачати інвентарні пересувні, контейнерні та блочно-розбірні будівлі з облегшених металевих конструкцій.

Для центральних пунктів збору нафти, газу і води, баз виробничого обслуговування, експлуатаційного буріння та заводнення нафтових пластів повинні проектуватися централізовані системи водопостачання (виробничого, господарсько-питного та протипожежного). Для цих об`єктів рекомендується використовувати систему зворотнього водопостачання.

Водопостачання для підтримання пластового тиску нафтових пластів, а також заводнення пластів, слід проектувати у відповідності до норм технічного проектування нафтових родовищ.

На підприємствах транспорту нафти та нафтопродуктів допускається об’єднання систем протипожежного та господарсько-питного водопостачання.

При використанні підземних вод для цілей водопостачання число водозабірних свердловин приймається виходячи з умови розрахункової витрати води плюс одна водозабірна свердловина. Границі другого поясу санітарної охорони водозаборів підземних вод встановлюються виходячи із санітарних та гідрогеологічних умов на основі відповідного розрахунку.

На підприємствах транспорту і підземного зберігання природного газу слід проектувати об`єднаний виробничий, господарсько-питний та протипожежний водопровід, якщо якість води відповідає вимогам ГОСТ 2874 – 82. У разі неможливості виконання цієї вимоги господарсько-питний трубопровід проектується окремо.

Для підприємств пов`язаних з видобуванням нафти потрібно передбачити каналізацію для відведення пластових вод і виробничих стоків, які утворюються в процесі функціювання насосних станцій та інших допоміжних об`єктів, дощових стоків забруднених нафтопродуктами та механічними домішками з обвалованих площадок технологічного обладнання та резервуарних парків, свердловин, групових замірних установок, тощо. Допускається об’єднання виробничої, побутової та дощової каналізації.

Системи каналізації та очисні споруди слід проектувати для центральних пунктів збору нафти і газу, та товарних парків нафти.

Очищені стічні води нафтових родовищ слід використовувати для заводнення пластів. При неможливості їх використання слід ліквідувати відповідним способом, узгодженим з органами, які здійснюють функції державного нагляду в галузі охорони довкілля.

Побутова каналізація повинна передбачатися коли чисельність експлуатаційного персоналу перевищує 25 чоловік у зміну. Окремо проектується мережа каналізації для відведення пластових вод у випадках, коли вони можуть бути джерелом отримання супутніх цінних компонентів.

Каналізаційні мережі нафтових родовищ повинні бути виконані із негорючих матеріалів. У разі присутності у стічних водах агресивних компонентів потрібно проектувати захист труб та споруд від корозії. На каналізаційних мережах стічних вод, які забруднені нафтою, для упередження розповсюдження вогню потрібно передбачити гідравлічні затвори висотою не менше 0,25 м.

Очищення пластових вод необхідно здійснювати закритою схемою із блочних та блочно-комплектних автоматизованих установок заводського виготовлення.

У разі необхідності очищення допускається здійснювати у резервуарах-відстійниках, нафтовловлювачах, ставках-відстійниках. У складі системи очисних споруд слід передбачити камери або колодязі для прийняття забруднених вод, які вивозяться автоцистернами з приймальних ємностей біля нафтових свердловин, сепараційних замірних установок та інших споруд.

Ставки додаткового відстоювання проектуються з двох або більше паралельно працюючих секцій, огороджених земляними дамбами. Секції повинні складатися з двох відділень.

Розрахункова тривалість відстоювання стічної води від 6 годин до 2 діб в залежності від її складу. Висота шару води 2 – 3 м; швидкість руху стічної води 4 – 8 мм/с.

Для захисту ґрунтових вод від забруднення, а території від обводнення, слід передбачити влаштування протифільтраційного екрану.

Осад, що утворюється на очисних спорудах, слід відводити у мулонакопичувачі, або на гідроциклони для його ущільнення та водовідділення. Мулову воду необхідно повертати на очисні споруди.

Мулонакопичувачі слід проектувати у виді обвалованих земельних ємностей, поділених на секції. Подача осаду в мулонакопичувачі повинна здійснюватись напірними трубопроводами з розподілом між секціями з допомогою гнучких шлангів або лотків. Воду, яка відділяється від осаду, слід відводити зверху через переливні колодязі.

Для збору нафти, яка може бути розлита при проведенні ремонтних та інших робіт, та збору забруднених нафтою дощових вод навколо гирла нафтових свердловин мають бути передбачені бетонні площадки з нахилом до приямків, які повинні перекриватися решітками з прорізами шириною 20 мм. Від приямків площадок повинні прокладатися трубопроводи до приймальних колодязів (з гідрозатворами), з яких забруднені стічні води вивозяться автоцистернами до місць зливу. Ємність приймальних колодязів проектується не менше 4 – 5 м³. Вона повинна мати покрівлю, яка може зніматися. Ємність повинна бути розташованою від бетонної площадки не ближче 10 м.

При проектуванні підприємств транспорту нафти і нафтопродуктів потрібно передбачити виробничо-дощову, побутову та спеціальну каналізації. Остання потрібна для відведення вод, забруднених етильованим бензином. При витраті вод, забруднених етильованим бензином до 10 м³/добу їх можна відводити у спеціальні збірники з наступним вивозом їх на відповідні очисні споруди.

Для будівель і споруд підприємств газової промисловості можуть передбачатися системи каналізації:

- виробничих стічних вод від охолодження та ущільнення підшипників технологічних насосів та повітряних компресорів, продувки котельних та зворотних систем водопостачання, конденсату водяної пари забрудненого технічними продуктами, відпрацьованих технологічних розчинів, регенераційних вод водозм`якчувальих установок, промивних вод технічних апаратів та товарних резервів;

- дощових вод з технологічних площадок і обвалованих площадок резервуарних парків;

- стоків, які скидаються при бурінні і ремонті газових свердловин;

- побутових стічних вод.

Очисні споруди і система каналізації проектуються для установок комплексної підготовки газу, газових споруд, комплексних станцій, промислових баз.

Для будівель і споруд підприємств транспорту газу, як правило, передбачаються системи каналізації:

побутова, виробнича для відведення стоків від миття автомобільного транспорту, виробнича для відведення вод від продування системи зворотнього водопостачання та котельних. Дощові води з площадок технологічного устаткування будівель і споруд підприємств транспорту та зберігання природного газу повинні відводитись у виробничу каналізацію. Стічні води з відкритого технологічного устаткування, які містять летючі, токсичні або вибухонебезпечні речовини, а також промивні води від технологічних апаратів повинні скидатися у виробничу каналізацію з розривом струменю.

Виробнича каналізація від миття автомашин проектується з замкнутим циклом без скиду стічних вод.

Стічні води, які містять метанол, чи діетиленгліколь слід закачувати у підземні горизонти (пласти) або їх знешкоджувати.

Очищені виробничі і побутові стічні води можна закачувати у підземні пласти при наявності погоджень з органами державного нагляду.

Електропостачання газокомпресорних станцій магістральних газопроводів та нафтоперекачувальних насосних станцій, а також підприємств з видобування природного газу, слід здійснювати на напрузі 35 – 220 кВ від двох наземних джерел живлення не менше ніж по двох ланцюгах двохланцюгової лінії електропередачі (мережі).

Для газокомпресорних станцій з газотурбінним приводом та підприємств з видобування природного газу з електроприймачем І категорії при одному зовнішньому джерелі електроенергії слід передбачити власну електростанцію з автоматичним пуском робочих агрегатів, а при її відсутності потрібно мати один аварійний дизель-генератор з автоматичним пуском з потужністю достатньою для безперервної роботи компресорів.

На трасах повітряних ліній напругою 6 – 10 кВ, які живлять електрообладнання виробничих об`єктів нафтових і газових родовищ, потрібно передбачити наявність «анкерних воріт» для забезпечення транспортування бурових станків з довжиною прольоту повітряних ліній не більше 1,5км.

До однієї лінії можливе підключення не більше 12 свердловин. Для забезпечення електропостачання нафтового родовища в мережах напругою 6 – 10 кВ слід застосовувати кільцевий та секційний спосіб (метод) з використанням зовнішніх шаф та двома повітряними вводами.

У виробничих приміщеннях газокомпресорних цехів та нафтоперекачувальних насосних станцій, а також у приміщеннях електростанцій, щитових, приміщеннях контрольно-вимірювальних приладів та диспетчерських потрібно передбачити аварійне освітлення, яке живитиметься від незалежного або аварійного джерела електроенергії.

Склади та зовнішні установки з обладнанням слід освітлювати переважно прожекторами, які монтуються на щоглах.