2. Проекти:

• з місцевими органами містобудування та архітектури, якщо при попередньому узгоджені ТЕО передбачено додаткове погодження;

• з органами місцевого самоврядування, що видавали технічні умови на підключення до джерел постачання чи інженерних комунікацій.

Погодження проектної документації може не проводитись, у випадках якщо у проектній документацію на реконструкцію об’єкта не передбачається змін містобудівельних умов, фасадів будинків, умов транспортних зв’язків, інженерного забезпечення, вимог щодо охорони навколишнього середовища, а також не порушуються вимоги чинних нормативних документів з проектування.

ТЕО інвестицій та інша проектна документація на проектування нових промислових підприємств при виборі майданчика для будівництва підлягає погодженню з територіальною проектною організацією.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання, яке не пов’язане з видобутком корисних копалин, допускається за погодженням з відповідним територіальним геологічним підприємством та органами гірничого контролю.

Погодження проектних рішень органами державного нагляду і інженерними службами здійснюються як правило в одній інстанції зазначеного органу у термін до 10 днів, а в органах містобудування та архітектури -у термін до 15 днів.

Проектна документація (ТЕО інвестицій, П, ГП) до їх затвердження підлягає обов’язковій державній експертизі.

Інвестори, які здійснюють будівництво за рахунок власних коштів, самостійно визначають порядок проходження експертизи відповідних інвестиційних проектів, але при цьому обов’язковій державній експертизі підлягає рівень додержання вимог щодо безпеки життя і здоров’я населення, охорони навколишнього середовища та енергозбереження.

Відповідно до зауважень експертизи проектувальник повинен вносити зміни, пов’язані з порушенням нормативних вимог та ті, по яких замовник і автор проекту не мають обґрунтованих заперечень.

Затвердження проектної документації інвестором (замовником) є фактом прийняття під його повну відповідальність рішень, передбачених у документації.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур, об’єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію проводяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні заходи, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбанні за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосуванням) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці і довкілля, що чинні на території України. Прийняття в експлуатацію нових або реконструйованих виробничих об’єктів поводиться за участю представників професійних спілок.

2.3 Загальні норми та вимоги до складання генерального плану об'єктів промислового призначення.

У генеральному плані підприємства повинно бути відображене взаємне розміщення будівель і споруд у поєднанні зі схемою виробництва та місцевими умовами.

В процесі вибору площадки для будівництва підприємства враховуються можливості розміщення на них виробничих та допоміжних об'єктів, внутрішніх та зовнішніх інженерних мереж і комунікацій, засобів внутрішньоплощадкового та зовнішнього транспорту, реалізації заходів щодо благоустрою та облаштування території, організації охорони підприємства, тощо. Важливе місце в цьому процесі займають вимоги щодо розмірів санітарно-захисних зон та оцінки впливу проектованої діяльності на оточуюче середовище.

Проект генерального плану складається з: пояснювальної записки з обґрунтуванням вибору схеми генерального плану, видів та засобів міжцехового транспорту, на основі яких приймаються проектні рішення; рішень з вертикального та горизонтального планування і даних інженерно-геологічних пошуків; креслень до пояснювальної записки з ситуаційним планом розміщення підприємства, з позначеними на ньому зовнішніми комунікаціями та мережами і селітебною територією.

На генеральному плані підприємства повинні бути позначені проектні, існуючі, реконструйовані будівлі та споруди і ті що підлягають до знесення, а також внутрішньо площадковий транспорт, дороги усіх видів, об'єкти , які входять до числа пускових комплексів, схеми благоустрою та озеленення території, і зведений план інженерних мереж.

Побутові та адміністративно-господарські приміщення рекомендується розміщати в окремо розташованих будівлях.

Виробництва (підприємства), які мають джерела викидів в атмосферу шкідливих та неприємно пахучих речовин, підвищених рівнів виробничого шуму та вібрацій, ультразвуку, електромагнітних хвиль, іонізуючих випромінювань, статичної електрики необхідно віддаляти від селітебної території санітарно-захисними зонами відповідно до розташовування їх з підвітряної сторони для вітрів домінуючого напрямку відносно до житлової забудови та підприємств, які потребують особливої чистоти атмосферного повітря.

Призначення санітарно-захисної зони полягає у тому, щоби в межах її границь відбувалося розсіювання (дисипація) виробничих шкідливостей та небезпек до рівня допустимих значень для відповідних об'єктів захисту (селітебних територій, тощо).

Тому у залежності від інтенсивності впливів потенціальних небезпек об'єкта проектування на оточуюче середовище в ДБН встановлені відповідні розміри санітарно-захисних зон. За певних умов вони можуть бути зкоректовані як у сторону зменшення так і збільшення.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) або будь-яка її частина не можуть розглядатися як резерв території підприємства та бути використана для розширення промислової площадки. В її межах можуть бути розміщені підприємства або їх окремі будівлі та споруди з виробництвами меншого класу шкідливості, ніж виробництво, для якого встановлена санітарно-захисна зона. Також допускається розміщення будівель управління, науково-дослідних лабораторій та інших об'єктів допоміжного призначення. Через територію санітарно-захисних зон можуть проходити місцеві і транзитні комунікації, ЛЕП, нафтогазопроводи та інше.

Не допускається розміщення на території санітарно-захисних зон лікувально-профілактичних і оздоровчих установ загального призначення, спортивних споруд, парків, шкіл, дитячих установ, тощо.

Території санітарно-захисних зон повинні бути облаштовані та озеленені відповідно до проекту благоустрою, який розробляється одночасно з проектом будівництва чи реконструкції підприємства. При проектуванні благоустрою санітарно-захисних зон потрібно зберігати існуючі зелені насадження.

Зі сторони селітебної території належить передбачити смугу дерево-кущових насаджень, шириною не менше 50 м, а при ширині СЗЗ до 100 м – не менше 20 м. Зелені насадження санітарно-захисної зони сприяють систематичному обміну повітря у приземному шарі, перешкоджають проникненню забрудненого повітря на житлові території, очищають повітря від виробничих викидів та пилу і знижують рівень шуму.

В межах санітарно-захисних зон зелені насадження повинні максимально знижувати шкідливість приземного потоку повітря, який спрямований до житлового району; дерева та кущі повинні бути з добре розвинутою листяною кроною.

З врахуванням перерахованих вимог в проекті повинен підбиратися відповідний асортимент достатньо газостійких порід дерев, які відповідають природно-кліматичним умовам району (клен, тополя, американський ясень, жовта акація та інше).

Одним із головних принципів раціонального рішення генерального плану підприємства є чіткий поділ території на ділянки (зони) з групуванням в них виробництв і служб, які мають споріднені технологічні процеси, функціональне призначення, санітарні та протипожежні характеристики і т.п..

Зонування дає можливість раціонально організовувати забудову, сприяє покращенню санітарно-гігієнічних умов на підприємстві, зменшити загальні будівельні та експлуатаційні витрати.

Відведення поверхневої води з земельних ділянок, на яких розміщені технологічні установки, слід здійснювати закритою системою водовідведення, з решти ділянок – відкритою.

Будівлі і споруди з обладнанням, яке створює динамічне навантаження та вібрації на ґрунт потрібно розташовувати окремо від будівель і споруд з точними виробництвами та висотними спорудами (колони, труби та інше) на відстанях , які визначаються певними розрахунками.

Будівлі і споруди слід розташовувати відносно домінуючого напрямку вітру з врахуванням забезпечення умов найбільш сприятливого природного освітлення та провітрювання площадки, запобігання сніговим або пісковим заносам.

Відстань від прохідних до входу у побутові приміщення головних цехів не повинна перевищувати 800 м; при більших відстанях необхідно передбачити функціонування внутрішньо площадкового пасажирського транспорту.

Перед прохідними, побутовими приміщеннями, їдальнями та адміністративними будівлями повинні бути передбачені площадки з розрахунку не менше 0,15 м² на одного працюючого у найбільшій зміні.

Побутові приміщення слід розташовувати таким чином, щоб працівники не проходили через виробничі приміщення з шкідливими виділеннями, якщо вони в цих приміщеннях не працюють.

Допоміжні приміщення (побутові, їдальні, здоровпункти, контори, конструкторські бюро, тощо) проектуються , як правило, прибудованими або вбудованими у виробничі будівлі.

Промислові майданчики розмірами більше 5 га повинні мати не менше двох заїздів.

Ширину воріт автомобільних заїздів слід приймати відповідно до максимальної ширини використовуваних автомобілів плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м, а ширина воріт залізничних в'їздів – не менше 4,9 м.

Заїзди до будівель повинні з'єднуватись з проїздами або дорогами під прямим кутом.

Відкриття та закриття воріт для заїзду транспорту на територію підприємства повинно бути механізованим.

Для забезпечення переміщення людей в межах території підприємства повинні бути облаштовані тротуари з твердим покриттям достатньої ширини, але не менше 1,5 м.

Місця роботи, руху транспорту, завантажувально-розвантажувальні площадки повинні бути забезпечені штучним освітленням відповідно до вимог СНиП ІІ.4-79 (ДБН В.2.5-28-2006).

Санітарні віддалі між будівлями і спорудами, які освітлюються через віконні прорізі повинні бути не менше найбільшої висоти до верху (карниза) протистоячих будівель і споруд.

Висотні споруди (труби, вежі, колони і т.п.) повинні бути розташовані від стіни будівлі зі світовими прорізами на відстані не менше ширини висотної споруди.

Інженерно-технічні комунікації у залежності від способу їх прокладки можуть бути підземними, наземними чи надземними.

Підземні мережі, як правило (за винятком зливної каналізації), слід прокладати поза межами проїзної частини автомобільних доріг.

У напівпровідних каналах та колекторах допускається прокладка газопроводів середнього тиску з тиском газу до 0,6 МПа сумісно з іншими трубопроводами та кабелями зв’язку при умові облаштування в них вентиляцій та освітлення.

Не допускається сумісна прокладка в загальному каналі або колекторі газопроводів з кабелями силовими та освітлення, теплопроводів та трубопроводів протипожежного водопостачання і силових кабелів з трубопроводами легкоспалахуючих та горючих рідин і зріджених газів.

Наземні мережі не допускається розміщати в межах смуги, яка відведена для підземних мереж в траншеях та непрохідних каналах.

Надземні трубопроводи для легко спалахуючих та горючих рідин належить прокладати на відстанях не менше 3 м від стін будівель з прорізами. Якщо стіни будівлі не мають прорізів, ця відстань може бути зменшена до 0,5 м.

Розміщення інженерних мереж у вертикальній площині визначається технологічними та монтажними вимогами, а також геологічними та гідрогеологічними умовами (при підземній прокладці).

Відстань (в м) при підземній прокладці повинна бути не менше: між трубопроводами або електрокабелями та автодорогою від верха проїзної частини до верха труби (чи її футляра) або кабелю – 1; між трубопроводами і кабелями , а також між силовими кабелями і кабелями зв’язку – 0,5; між трубопроводами різного призначення – 0,2; між газопроводами та підземними залізничними коліями (рахуючи від підошви рейки) – 1,8.

Мінімальна висота прокладки надземних трубопроводів на високих опорах (в м) повинна бути:

• у непроїжджій частині території, в місцях проходження людей – 2,2;

• в місцях перетину з автодорогами – 5;

• в місцях перетину з коліями не електризованої залізниці – 5,6;

• в місцях перетину з електрифікованою залізничною колією та трамвайною колією – 7,1.

Найменші відстані в горизонтальному напрямку від підземних мереж до будівель і споруд наведені у таблиці 1.

Таблиця 1 - Найменші відстані від мереж до будівель і споруд.

Робочий тиск, МПа	фундаментів будівель і споруд	Тиск газу у газопроводі (Ма)	Найменша відстань (в м) від підземних мереж до	осі трамвайних колій	автодороги		фундаментів опор повітряних ліній електропередач напругою
					бортового каменя	зовнішньої бровки кювета або підошви насипу
							до 1 кВ освітлення	від 1 кВ до 35 кВ	більше і зовнішнього 35 кВ
Низький (до 0,05)	2	1	3,8	2,8	1,5	1	1	5	10
Середній (до 0,3)	4	1	4,8	2,8	1,5	1	1	5	10
Високий: (більше 0,3 до 0,6) (більше 0,6 до 1,2)	7 10	1 1	7,1 10,8	3,8 3,8	2,5 2,5	1 1	1 1	5 5	5 5

Проектування благоустрою та озеленення промислових площадок передбачає влаштування тротуарів, велосипедних доріжок, огороджень, площадок для відпочинку, спортивних занять тощо.

Перед адміністративними приміщеннями, лабораторіями, виробничими та допоміжними та іншими будівлями, які потребують захисту від шкідливого впливу пилу, газів і шуму, необхідно створювати смуги зелених насаджень шириною на менше 5 м.

Виробничі об’єкти, які потребують захисту від шуму потрібно огороджувати посадками з густою листовою короною з використанням хвойних порід. Площа ділянок для озеленення повинна складати не менше 15% площі підприємства, а при густині забудови більше 50% - не менше 10%. Огородження промплощадок необхідно проектувати у відповідності до вимог СН 441-72 та архітектурно-планувальних рішень.

При проектуванні складського господарства необхідно широко застосовувати комплексну механізацію усього процесу робіт з навантаження та розвантаження у поєднанні з можливостями транспортних засобів та високим ступенем організації складського господарства.

Складські приміщення не залежно від ступеня забруднення в них повітря повинні мати природною, механічну або змішану вентиляцію. З метою забезпечення вибухопожежонебезпечності в проекті необхідно передбачити виконання наступних вимог:

• технологічне обладнання, трубопроводи, зливоналивні пристрої та інше обладнання, експлуатація якого пов’язана з прийням та переміщенням рідин, парів, газів сипучих речовин, здатних до генерації зарядів статичної електрики, повинно бути захищене від її проявів;

• склади з високими стелажами повинні бути обладнані автоматичними системами пожежогасіння.

Не допускається робота автонавантажувачів з двигунами внутрішнього згорання на складах з пожежонебезпечними матеріалами, а також заїзд локомотивів усіх типів в приміщення складів, які відносяться до категорії А і Б і тепловозів в приміщення складів категорії В.

Склади, які обладнані стелажами, повинні обслуговуватись авто і електронавантажувачами з висотою штабелювання до 4,5 м при ширині проходу між стелажами 2-2,5 м.

Склади з хімічними речовинами повинні бути одноповерховими з штучною та природною вентиляцією, бетонними підлогами та мати перекриття, які легко скидаються.

Транспортування та штабелювання бочок, бідонів, піддонів з кислотами та іншими агресивними рідинами повинно здійснюватись акумуляторними електронавантажувачами у вибухозахисному виконанні.

Допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств проектуються у відповідності до вимог СНиП ІІ-92-76 та окремих галузевих нормативних документів.