6.5.3 Виконання вогневих та газонебезпечних робіт

Перед початком ВР та ГНР відповідальний за їх виконання зобов’язаний провести цільовий інструктаж задіяному в роботах персоналу щодо заходів безпеки в процесі робіт, та перевірити наявність та готовність усіх технічних засобів, засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) , засобів пожежогасіння, рятувальних засобів тощо. Він також повинен забезпечити розміщення у передбачених місцях постів, бригад, технічних засобів та засобів зв’язку , перевірити зв'язок з постами та диспетчерською службою.

Робота повинна починатись та виконуватись у присутності відповідального за їх проведенням.

ВР та ГНР можуть починатися лише після виконання у повному обсязі підготовчих робіт, передбачених нарядом-допуском, планом організації робіт.

При перевищенні вмісту небезпечних речовин у повітрі робочої зони понад ГДК , або об’ємному вмісту кисню менше 20 % , роботи слід виконувати у відповідних ЗІЗ органів дихання.

У разі підвищення концентрації ГГ або парів ЛЗР понад 20 % від нижньої концентраційної границі вибуховості (НКГВ) вогневі або газонебезпечні роботи повинні бути припинені. Їх відновлення можливе лише після виявлення та усунення джерела небезпеки.

Під час виконання ВР слід постійно контролювати склад повітря робочої зони переносними газоаналізаторами із занесенням результатів до наряду-допуску з періодичністю не рідше ніж 30 хвилин.

Перестановка запірної арматури може здійснюватись за розпорядженням відповідального за виконання ВР , попередньо погодженим з диспетчером. Перед цією операцією ВР слід припинити, а учасників вивести з небезпечної зони.

У разі виконання робіт за умов відсутності прямої видимості між виконавцем і керівником (спостерігачем) повинен бути організований радіозв’язок між ними, або забезпечені інші засоби сигналізації.

Не дозволяється суміщати вогневу і газонебезпечну роботу в одній робочій зоні , а також газонебезпечну роботу без спеціального дозволу з ремонтною роботою електропроводок, електрообладнання або механічною роботою, що може призвести до іскроутворення.

При виконанні ВР у приміщеннях в яких розташоване газове технологічне обладнання до членів бригади виконавців робіт призначається черговий спостерігач за станом робочої зони, який забезпечується прямим зв’язком з відповідальним за виконання ВР.

Виконання ВР, пов’язаних з розгерметизацією обладнання на ГРС, здійснюється після повної зупинки її або за умов подачі газу споживачам по бойпасній лінії під постійним наглядом оператора ГРС.

Вирізання технологічних отворів на ГП в межах приміщень не допускається.

При проведенні ВР на газових об’єктах та їх технологічних комунікаціях необхідно забезпечувати стравлювання газу з ремонтованої дільниці до залишкового тиску 100…500 Па з подальшим його контролем протягом всього терміну виконання робіт.

ВР на фонтанній арматурі свердловин дозволяється виконувати за умови попереднього глушіння свердловини за відсутністю газопроявлень, грифонів та міжколонних тисків , закриття корінної засувки та засувок на робочих струнах і ліній глушіння.

Допускається виконувати ВР на шлейфі газової свердловини без її глушіння на відстані не менше ніж 30 м від гирла свердловини за умов її відключення, відсутності витоків газу з фонтанної арматури, грифонів та міжколонних тисків.

Певну специфіку мають заходи безпеки при проведенні ВР та ГНР в ємностях, колодязях, тунелях та каналізаційних мережах (далі підземні споруди),

Головні небезпеки і складності при виконанні робіт у цих об’єктах пов’язуються переважно з ускладненням управління роботами та забезпеченням підтримання необхідної якості повітря робочої зони. До них додаються проблеми у зв’язку з необхідністю організації штучного освітлення та застосування засобів індивідуального захисту працюючих та ін..

Роботи в підземних спорудах виконуються за нарядом-допуском і за умови керівництва роботами та обов’язкової постійної присутності керівника робіт.

Перед початком робіт в ємності, що підлягає розкриттю, огляду, або ремонту вона повинна бути відповідно підготовлена: відключена від системи трубопроводів і діючого обладнання за допомогою стандартних заглушок , або перекриттям справної запірної арматури і з наступним звільненням ємності від продукту, що в ній знаходився.

В залежності від властивостей цього продукту ємність повинна бути промита, пропарена гострою парою, продута (просушена) інертним газом або чистим повітрям.

До початку робіт і під час їх виконання у підземній споруді необхідно забезпечити природну або примусову вентиляцію.

Природна вентиляція тунелів і каналізаційних мереж забезпечується відкриванням не менше двох люків з установленням біля них спеціальних козирків, що спрямовують повітряні потоки.

Примусову вентиляцію слід застосовувати за наявності у повітрі ємності шкідливих речовин або за температурою у ньому понад 30 ⁰ С. При цьому шланг подачі чистого повітря у підземну споруду не повинен доходити до рівня підлоги на 0,2…0,25 м.

Для виконання ВР та ГНР у середині ємностей та підземних спорудах призначається бригада у складі не менше 3-х виконавців. Один із виконавців безпосередньо виконує роботу, другий (дублер-спостерігач) - підстраховує його з допомогою сигнально-рятувальних засобів, третій - відповідальний за виконання робіт стежить за протягом роботи та станом першого виконавця.

Працівник, який спускається в ємність або в підземну споруду повинен мати при собі лямочний рятувальний пояс з сигнально-рятувальною мотузкою, вільний кінець якої, довжиною не менше ніж 3 м виводиться назовні і постійно знаходиться в руках дублера. Спостерігачі повинні мати такі ж засоби захисту, як і виконавці. Рятувальні пояси та сигнально-рятувальні мотузки повинні бути належним чином випробувані.

При відсутності зв’язку між працюючим і дублером - спостерігачем повинна бути встановлена система подачі умовних сигналів.

Для захисту органів дихання працюючих в підземних спорудах та спостерігачів повинні застосовуватись шлангові або ізолюючі протигази. Застосування фільтруючих протигазів заборонено.

При роботі в шланговому протигазі з примусовою подачею повітря повинен бути окремий працівник, що спостерігає за роботою повітрядуйки.

Повітрязабірні патрубки шлангових протигазів слід розміщати з навітряного боку від небезпечного місця та укріплювати таким чином , щоби не допустити засмоктування пилу з поверхні грунту.

За відсутності примусового подавання повітря за допомогою вентилятора довжина шлангу має бути > 10 м, а у разі примусового подавання повітря - 20 м, або 40 м. Шланг не повинен мати різких перегинів та затискувань.

Перед початком робіт засоби захисту органів дихання повинні бути ретельно перевірені.

В ємностях слід працювати у відповідних засобах захисту (діелектричні рукавиці, калоші, підлокітники, діелектричні килими).

Перед кожним спуском працівника в ємність (підземну споруду) відповідальний за виконання ВР чи ГНР дізнається про його самопочуття, перевіряє його екіпіровку, уточнює переговорний код. Робочий цикл працівника в ємності (підземній споруді) не повинен перевищувати 15-20 хвилин.

В процесі роботи через 2-3 хвилини необхідно контролювати самопочуття працюючого у ємності (підземній споруді).

При відсутності відповіді та після повторного запиту негайно евакуювати працівника.

При виконанні робіт усередині ємності (підземної споруди) дублери-спостерігачі зобов’язані спускатись в ємність або підземну споруду для надання допомоги потерпілому лише в протигазі, після повідомлення про це відповідального за виконання робіт та наявності іншого дублера-спостерігача зовні. При виявленні відхилення технологічного процесу, порушення та ознаки виникнення небезпечної ситуації дублер – спостерігач повинен негайно інформувати про це керівника робіт, а в разі необхідності начальника зміни (диспетчера), службу охорони праці тощо.

При виконанні робіт по нанесенню захисного покриття на внутрішні поверхні ємностей, під час яких виділяються шкідливі і вибухопожежонебезпечні продукти, необхідно передбачити примусове виведення цих продуктів, додаткову припливно-витяжну вентиляцію тощо.

На весь період виконання робіт відкриті люки колодязів повинні бути огороджені, а в нічний час освітлені.

Освітленість робочої зони під час зварювальних робіт в ємностях повинна бути не меншою 30 лк. Освітлення повинно здійснюватись ззовні світильниками направленої дії або переносними світильниками напругою 12 В у вибухозахищеному виконанні. Переносні світильники повинні живитися від трансформатора із заземленою вторинною обмоткою, установленого поза ємністю.

Вогневі роботи на лінійній частині трубопроводів, а особливо на магістральних газопроводів, характеризуються значною трудоємністю, багатоетапністю, залученням до їх виконання різноманітної потужної техніки та обладнання, участю в процесі великої кількості виконавчого персоналу та іншими особливостями.

Крім підготовчих та завершальних робіт ВР, як правило, включають етапи: вирізку технологічних отворів та встановлення відключаючих пристроїв , зварювально-монтажні роботи та герметизацію ТП.

Вогневі роботи на лінійній частині НП і ГП можуть виконуватись у несприятливих метеорологічних та геоморфологічних умовах, що може суттєво впливати на їх перебіг та підвищувати ризик виникнення нештатних ситуацій.

Аналіз стану безпеки під час виконання вогневих робіт свідчить, що виникнення небезпечних ситуацій може бути спричиненим не тільки згаданими обставинами, а і також не повним виконанням персоналом необхідних заходів та правил безпеки або їх нехтуванням. Це часто стає головними причинами нещасних випадків, нерідко з важкими наслідками.

Ключовим моментом в убезпеченні виконання ВР на МТП є досягнення надійності відокремлення місця проведення робіт від частин трубопроводу, в яких залишається газ або нафта (нафтопродукт).

В нафтопроводах і газопроводах з діаметром до 300 мм включно допускається відключати місце ВР тимчасовими глиняними пробками, які встановлюють через вирізані технологічні отвори у верхній частині трубопроводу, або іншим способом у залежності від характеру ушкодження трубопроводу. При цьому ділянка трубопроводу між пробками повинна бути очищена від нафти чи нафтопродукту, чи інших забруднюючих речовин.

У газопроводах з діаметром понад 300 мм ця вимога (відокремлення) досягається встановленням надувних гумових куль, які можуть надійно виконувати свою функцію лише за умов збереження їх цілісності, щільного прилягання до внутрішньої поверхні труби та їх стійкості ( здатності зберігати первинне положення в трубі під впливом тиску залишкового газу у відокремлених частинах ГП).

Стійкість гумової кулі у газопроводі, головним чином, визначається співвідношенням тисків у кулі та у відокремленій частині ГП. З цією метою гумова куля накачується повітрям або інертним газом до встановленого тиску. Більш детально ці питання розглянуті у [14].

Величини допустимих тисків у гумових кулях відповідного діаметру регламентуються технічними умовами на їх виготовлення.

Перед встановленням гумової кулі необхідно провести зовнішній огляд, перевірку її герметичності та терміну придатності за датою виготовлення (гарантійний термін зберігання до 2 років).

Гумові кулі встановлюють, як правило, на відстані від 8 до 10 м в обидва боки від місця виконання ВР між технологічними отворами і місцем робіт.

Допускається встановлення гумових куль на меншій відстані передбаченій ПОВР, за умови їх захисту (азбесттканиною, асбестцеметними щитами, мокрою глиною тощо ) від потрапляння іскор та зварювального грату.

Відокремлювальні елементи (гумові кулі, глиняні пробки) за «традиційною» технологією встановлюються в трубопроводі через технологічні отвори (ТО) згідно зі схемою вирізання, передбаченою в ПОВР.

Перед вирізанням ТО вимірюється тиск в газопроводі U –подібним манометром або напороміром на запірній арматурі та на місці ВР через овір діаметром 8-10 мм просвердлений ручною дреллю в верхній частині газопроводу.

ТО повинні мати овальну форму та розташовуватись в верхній четвертині труби. Розміри отвору повинні бути в межах до 250х300 мм і не менше ніж 100х150 мм. Ширина отвору (менша вісь) не повинна перевищувати половину діаметра труби. Різниця між довжиною та шириною отвору повинна бути не менше 50 мм Отвори повинні вирізатися на відстані не менше ніж 0,5 м від поперечного зварювального шва і не менше ніж 0,2 м від повздовжнього шва. Отвори вирізуються зі скосом кромок всередину для запобігання падіння вирізаних ділянок у трубу .

Як уже відмічалося, ВР на МТП можуть виконуватись тільки за умови підтримання надлишкового тиску у ремонтованій ділянці в межах від 100 до 500 Па. При цьому потрапляння атмосферного повітря в газопровід не допускається.

Виконання зварювальних робіт може здійснюватись лише при умові ,що вміст горючих парів чи газів не перевищує гранично - допустимої концентрації повітря робочої зони.

У наслідок перепаду висот між свічками лінійних кранів та місцем робіт можливий підсос повітря через відкриті свічки та відповідні отвори на місці робіт.

При підсосі повітря через вирізаний отвір поступовим відкриттям бойпасного крану на нижній точці створюють надлишковий тиск. При цьому весь персонал повинен бути видалений з котловану.

У разі розриву газопроводу на його аварійній ділянці слід провести обстеження кінців пошкодженого ТП на довжині не менше 10 м з метою виявлення термічного впливу на труби та інших дефектів, а також для визначення місць вирізання ТО. Потрібно також звільнити пошкоджені дільниці від ізоляції, зачистити метал та просвердлити отвори для встановлення засобів контролю надлишкового тиску, а також здійснити витіснення газоповітряної суміші з порожнини МТП. Продувку відключеної ділянки ГП природним газом здійснюють тиском до 0,1 МПа з двох боків від місця розриву. Вміст кисню газоповітряної суміші після продувки не повинен бути не більше 2 % об.

Різи газопроводу та зварювально - монтажні роботи виконуються після встановлення гумових куль.

Спалахи газу під час вирізання ТО або виконання різів слід гасити повстяною кошмою, азбестовим полотном, а лінію різу по мірі просування різака – замазувати мокрою глиною. Після закінчення різання полум’я повинно бути повністю загашено.

За тиском в кулі встановлюється постійний контроль із записом кожні 30 хвилин у відомості замірів тиску в кулі( додаток до наряду - допуску).

Персонал, що здійснює контроль за станом і тиском у кулі , до виконання інших робіт не залучається.

У разі зниження тиску в кулі необхідно негайно припинити роботи, підкачати кулю, проконтролювати зміну тиску в ній. Якщо тиск знижується повільно, виконують періодичну підкачку кулі. У випадку швидкого зниження тиску дефектна куля підлягає заміні.

Для фіксації кулі в установленому місці у разі необхідності вона може бути закріплена в сітці з тонких шнурів.

У разі зниження надлишкового тиску газу в ГП нище 100Па або перевищенні 500 Па ВР повинні бути негайно припинені. Їх можна продовжувати лише після усунення причин, що призвели до іх зупинки.

Для труб з нормативною границею міцності до 537 МПа (55 кгс/мм ² ) товщиною стінки до 12 мм заварка ТО може здійснюватись уваркою латок, які за формою відповідають формі ТО. Для труб з нормативним значенням границі міцності 537 МПа і більше і товщиною стінки 12мм і більше заварку ТО рекомендується виконувати уваркою патрубків з еліптичним днищем (заглушками). Допускається використання патрубків для герметизації ТО в трубах з товщиною стінок менше 12 мм і нормативною границею міцності менше 537 МПа.

Зварні з’єднання , що виконуються у процесі ВР відносяться до категорії гарантійних зварних з’єднань (ГЗЗ).

Зварювально –монтажні роботи з виготовлення та монтажу ремонтних заготовок, а також монтаж та заварювання гарантійних стиків виконуються згідно з вимогами ВБН В.3.1-00013741-08 та відповідних СТП.

ГЗЗ повинні виконуватись під керівництвом фахівця зварювального виробництва зварювальниками, які мають кваліфікацію не нижче 6-го розряду, особисте клеймо та практичний досвід виконання зварювально-монтажних робіт на ГП не менше ніж 3 роки і атестованими згідно чинного законодавства.

Гарантійні зварні з’єднання, виконані в процесі ВР на лінійній частині МГ і технологічних комунікаціях КС, ГРС, ПСГ, ГВС тощо підлягають контролю радіографічним та ультразвуковим методами.

На кожне ГЗЗ складається акт встановленої форми, який підписується відповідальним за ВР, відповідальним за поопераційний контроль, спеціалістом неруйнівного контролю, та членами зварювально-монтажної бригади.

Після закінчення робіт з герметизаціі ТО складається акт встановленої форми.

Окрім «традиційного» способу виконання робіт ВР відомі інші які рекомендовані до застосування у відповідних умовах. Так, у [15] запропонована нова технологія проведення ВР (на етапі власне вогневих робіт) з постійним контролем тиску в гумових кулях та відокремлених частинах ГП. За цією технологією створюється можливість оперативного контролю надлишкового тиску на місці виконання робіт, що має важливе значення для безпечного проведення ВР у складних умовах, особливо в похило спрямованих ГП. Вона створює можливість підтримувати в необхідних межах тиск у гумових кулях на протязі усіх етапів виконання ВР і тим самим забезпечувати потрібний запас стійкості гумових куль в ГП. Окрім того вона є більш економічною відносно «традиційного» способу.

На рис. 6.1. зображена схема пристрою для контролю тиску, який монтується на патрубку, привареному над допоміжним отвором в ГП.

Рис. 6.1 Схема пристрою для контролю тиску

1 – циліндричний корпус; 2 – патрубок; 3 – газопровід; 4,8,10 – гумова прокладка;

5 – газовий кран; 6,11 – ніпель; 7 – штуцер; 9 – ствол; 12 – перехідник

Послідовність робіт за даним способом наступна.

1.На підготованому до проведення власне ВР в газопроводі, у верхній його частині, приблизно посередині ремонтованої ділянки, висвердлюється контрольний отвір діаметром 6-8 мм, через який вимірюють тиск, після чого його герметизують мокрою глиною.

2. Після встановлення нормованої величини надлишкового тиску (100…500 Па) на відстані 8-10 м по обидва боки від місць вирізання дефектної ділянки вирізають два допоміжні отвори діаметром 25-35 мм.

3. Навколо допоміжних отворів до ГП приварюють спеціальні патрубки діаметром 57 мм, заввишки 50…60мм. Отвори патрубків також герметизують мокрою глиною.

4. Навколо контрольного отвору в ремонтованій ділянці ГП вирізають технологічний отвір розміром, який забезпечує можливість обстеження стану внутрішньої поверхні трубопроводу і вільного проходу гумових куль в його порожнину.

5. Через допоміжний отвір просувають до ТО гнучкий дріт діаметром 2-3мм і кінець його з’єднують з трубкою гумової кулі. Після чого кулю підтягують до допоміжного отвору. Трубку кулі протягують через допоміжний отвір і з’єднують зі штуцером 13 пристрою для контролю тиску.

6. Пристрій монтують на приварений патрубок 2 і обв’язують з засобами контролю тиску в гумовій кулі та ГП, а також з компресором. Останнім створюють тиск передбачений ТУ на виготовлення кулі відповідного діаметру, чим забезпечується надійність відокремлення дефектної ділянки ГП з залишковим газом від місця її вирізання. Подібним чином встановлюється і друга куля на протилежній частині ремонтованої ділянки.

7. За умов підтримання в гумових кулях і в відокремлених ними частинами ГП допустимих тисків, вирізають дефектну ділянку ГП, здійснюють монтаж ремонтної заготовки та заварювання її стиків, а також усі необхідні технологічні операції пов’язані з контролем якості зварювальних робіт.

8. У разі падіння тиску в гумових кулях його слід підтримувати на нормованому рівні підкачуванням компресором через штуцер 6.

9. Після закінчення робіт пристрої для контролю тиску демонтують, тиск у гумових кулях знижують до атмосферного, трубки куль пропускають в ГП, або відрізають, а патрубки герметизують зварюванням із заглушками з дотриманням положень діючих нормативних документів.

10. Вилучення гумових куль з ГП здійснюється в процесі його продування через продувальні свічки після закінчення робіт. Продування передбачено правилами безпеки для витіснення повітря з ГП.