2.1 Організація розроблення і склад перед проектних та проектних матеріалів.

Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переоснащення об’єктів промислового призначення(далі-будівництво) визначаються державними будівельними нормами України ДБН Д.2.2-3-97[2]

Дозвіл на розроблення проектної документації надається особам підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію (далі-проектувальник), якому замовник забов´язаний надати до початку проектних робіт вихідні дані, достатні для їх виконання і завдання. Замовлення на проектування об’єкту проектувальник одержує від замовника, або за підсумками конкурсу.

Вихідні дані та завдання на проектування розробляє замовник із залученням проектної установи.

У завданні на проектування повинна передбачатися: реалізація головних напрямів у проектуванні підприємства, будівель і споруд, вимоги до застосування нової техніки та передового досвіду, ефективності капіталовкладень, зниження матеріалоємності та працеємності будівництва, зростання продуктивності праці, зниження витрат сировинних, матеріальних і енергетичних ресурсів тощо.

Разом з затвердженим завданням на проектування об’єктів замовник повинен видати проектній установі затверджений акт про вибір майданчика (траси) для будівництва., будівельний паспорт ділянки, дані про підземні та наземні споруди та комунікації, матеріали про проведені інженерно-пошукові роботи тощо.

Особливо відповідальне значення в процесі проектування і діяльності майбутнього об’єкта промислового призначення має вибір майданчика для будівництва.

Він визначається органами містобудування та архітектури, або комісією до складу якої входять представники:

• замовника проекту та проектувальника;

• органів місцевого самоврядування та містобудування і архітектури;

• органів охорони навколишнього середовища та державного санітарного нагляду;

• інших органів державного нагляду та представників зацікавлених організацій у залежності від специфіки об’єктів.

Для об’єктів промислового призначення до складу комісії входять також представники територіальної проектної організації.

Майданчик для будівництва обирається згідно із земельним, водним, лісовим та іншим законодавством, матеріалами інженерних вишукувань, а також можливих впливів екологічного середовища на проектний об’єкт і впливів експлуатації цього об’єкту на навколишнє природне середовище.

Замовник проекту за участю генерального проектувальника погоджує з відповідними органами рішення, які приймається щодо:

• місця розташування і розмірів майданчика;

• місце приєднання об’єкта до існуючих інженерних мереж і джерел постачання енергоресурсів, скидання стічних вод;

• заходів охорони довкілля та охорони праці;

• питань транспортного забезпечення тощо.

Комісія складає акт про вибір майданчика для будівництва, який підписується всіма її членами.

Відповідальність за вибір майданчика для будівництва, підготовку необхідних матеріалів та попередніх погоджень і рішень несе замовник.

Акт про вибір майданчика для будівництва є підставою для прийняття рішення про право проведення проектних та вишукувальних робіт, а також передачі ділянки інвестору у власність або оренду.

Чинне законодавство щодо об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) вимагає від суб’єктів господарської діяльності (СГД), у власності або користуванні якого знаходиться хоча б один ОПН, або є намір розпочати будівництво такого об’єкта, організувати розроблення та складання декларації безпеки об’єкта. Декларація безпеки складається на основі дослідження СГД ступеня небезпечності та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією об’єкта. Для ОПН, які знаходяться в експлуатації, декларація безпеки складається як самостійний документ, а об’єктів, що мають будуватися (реконструюватися або ліквідуватися), як складова частина відповідної проектної документації.

Для ОПН, які ідентифіковані першим класом небезпечності, результати дослідження ступеня небезпеки та оцінки ризику, а також обґрунтування прийнятих рішень щодо безпечної експлуатації, локалізації і ліквідації наслідків аварій, подаються в декларації безпеки у розділі “Розрахунково- пояснювальна частина”.

Декларація безпеки повинна включати:

• результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки ризику;

• оцінки готовності до експлуатації ОПН;

• перелік рішень та заходів прийнятих з метою зниження ризику та запобігання аваріям;

• відомості про заходи щодо локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій (ПЛАС).

Для об’єктів промислового призначення, транспортно-енергетичного та інших видів будівництва на наступних етапах проектування розробляються – техніко-економічне обґрунтування інвестицій (ТЕО інвестицій), проект (П) і робоча документація (РД). Замовник має право доручити проектувальнику виконати на будь-яку ділянку території передпроектні пророблення без спеціального дозволу, вихідних даних та попередніх погоджень з органами місцевого самоврядування.

Керівники проектних організацій повинні призначити відповідними наказами чи угодами авторів на розробку всіх стадій проектування. Відповідальною особою за якість проекту у цілому є головний інженер проекту (ГІП), який готує договори, координує дії виконавців, веде переговори з замовником, субпідрядниками та підрядниками, і вважається автором проекту. Відповідальність за якість розділу проекту несе керівник проектного підрозділу та головний спеціаліст.

Замовник і проектувальник зобов’язані своєчасно, до передавання проектної документації у виробництво, вносити у проектну документацію зміни, пов’язані з введенням в дію нових нормативних документів, зміною обладнання, а також зміною ситуації на будівельному майданчику або відносно об’єкту.

Проектувальник при розробленні проектної документації повинен забезпечити її відповідність чинним нормативним документам, захист навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, експлуатаційну надійність та безпеку, високу ефективність інвестицій, патентоспроможність і патентну чистоту технічних рішень, а також конкурентоспроможність продукції.