Запитання для самоконтролю за розділом 5.

1. Під впливом яких факторів відбулася трансформація поняття “Охорона праці”?

2. Поясніть значення терміну “Промислова безпека”.

3. Яке значення мають властивості безпечність та надійність, їх зв'язок і значення в охороні праці та промисловій безпеці.

4. Назвіть головні характеристики надійності та їх роль у забезпеченні безпечності.

5. Особливості безпечності СТС.

6. Як характеризується надійність СТС у часі?

7. Математичне визначення відмов.

8. Роль технічного обслуговування та ремонту в продовженні ресурсу, підтриманні надійності та безпечності.

9. Характеристика причин виникнення аварій в НГГ.

10. Чим відрізняють аварії з позиції плановості? Їх класифікація.

11. Методологія визначення ризиків виникнення нештатних ситуацій.

12. Надійність газотранспортних систем.

13. Ваше бачення структури системи управління охороною праці в галузі.

14. Суть методики ідентифікації небезпек та оцінювання ризиків в газотранспортній системі.

15. Як може бути організована система управління ризиками на виробничих об'єктах та окремих робочих місцях.

16. Назвіть найбільш вагомі чинники, що впливають на надійність ЄСГ.

Перелік використаних та рекомендованих джерел до розділу 5.

1. OHSAS 18001:2007 Occupational health and safety management systems – Requirements (Системи управління гігієною та безпекою праці. Вимоги).

2. ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять.

3. BS OHSAS 18001:2008 Occupational health and safety management system – Guidelines for the implementation of OHSAS 18001:2007 (Системи управління гігієною та безпекою праці. Керівні вказівки з впровадження OHSAS 18001:2007).

4. ГОСТ 27.002-89. Надежность в технике. Основные понятия. Термины и определения.

5. ДСТУ 2156-93_* Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення.

6. Мазур И.И. , Иванцов О.М. Безопасность трубопроводных систем. М.: ИЦ “Елима”, 2004.

7. Дорохов А.Н. та ін. Обеспечение надежности сложных технических систем: Учебник. – СПб.: “Лань”, 2011.

8. Российская газовая энциклопедия. М., н. изд. -во. “БРЭ”, 2004.

9. Грудз В.Я. та ін. Обслуговування і ремонт газопроводів. Ів.-Франк., Лілея-НВ, 2009.

10. НПАОП 0.00_*-6.02-04. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

11. Концепція створення розподілених автоматизованих систем керування технологічними процесами (РАСКТП) на підприємствах НАК “Нафтогаз України”.

12. Говдяк Р.М., Коснирєв Н.М. Кількісний аналіз аварійного ризику газотранспортних об'єктів підвищеної небезпеки. – Львів: “Кальварія”. – 2007.

13. Костанян В.Р., Горобинський С.В. Визначення ризиків виникнення нештатних ситуацій на технологічних об’єктах газотранспортної системи. К., Нафт. і газова пром.-сть., 2011, №3.

14. Радецький И.І., Горобинський С.В., Костанян В.Р., Удосконалення системи управління безпеки виробництва підприємств нафтогазового комплексу. // Нафт. і газова пром.-сть. 2012. – №6.

15. Герасименко Ю.М. Методика моніторингу стану промислової безпеки ГТС // Трубопровідний транспорт. – 2011. – 2011.

Розділ 6

Основні вимоги безпечної експлуатації об’єктів підвищеної

небезпеки нафтогазової галузі.

6.1 Загальні положення.

Є очевидним, що працівник, який прагне підвищити свою кваліфікацію, може самотужки ознайомитись із вимогами діючої нормативно-правової бази в галузі безпеки того чи іншого виробництва чи процесу.

Разом з тим окрім оволодіння надзвичайно об’ємною інформацією у цій сфері не менш важливим є виявлення і з’ясування причинно- зв’язкових залежностей між потенційними небезпеками та можливими наслідками їх проявів. Інакше кажучи, потрібно навчитися ідентифікувати небезпеки , які притаманні предмету дослідження (вивчення). Зазвичай цей процес потребує значних витрат часу та наявності певного практичного досвіду.

Зрозуміло, що знання потенційних небезпек виконуваної роботи недостатньо для унеможливлення їх прояву. Потрібні певні дії працівників, які були б спрямовані на упередження прояву небезпек, або адекватна поведінка відповідно до діючих правил безпеки, а не навпаки – всупереч ним. Тобто йдеться про виконання правил і норм безпеки самою людиною, незалежно від дій та заходів зі сторони представників наглядових та контролюючих структур.

Іншими словами, іде мова про «культуру» праці людини, яка передбачає наявність особистого – «внутрішнього» контролю працівника за своєю поведінкою, яка не дозволяє у будь яких ситуаціях не створювати умов підвищення рівня ризику утворення «нештатних ситуацій» при виконанні ним його виробничих функцій.

Тому надання допомоги «об’єкту навчання» у досягненні цієї мети розглядається нами , як одне із головних призначень даного посібника.

Основи нормативно-правової бази ОП в галузі умовно можна вважати створеними. Іще триває процес адаптації її до норм міжнародного права. Перелік нормативних документів дуже великий, що ускладнює його сприйняття. Тому однією з важливих задач, яку ставили перед собою автори навчального посібника був пошук методологічних підходів для висвітлення принципових (базових) рішень і норм безпеки, які є загальними для більшості ТС та процесів і які є ключовими (головними) в нафтогазовій галузі.

Відомо, що переважна більшість випадків виробничого травматизму пов’язана з організаційними та технічними причинами. Аналіз ролі цих причин, який був викладений в попередніх розділах, свідчить про тісний зв’язок надійності технічних систем з безпечністю виробничих процесів (промислової безпеки з охороною праці).

У зв’язку з цим дотримання правил і норм технічної експлуатації обладнання, устаткування ,технічних систем тощо, а також вимог технологічних регламентів ведення процесів є запорукою підтримання передбаченого рівня безпеки виробництва.

У різноманітних виробничих процесах галузі застосовується досить широкий перелік робіт, об’єктів , машин, механізмів та устаткування, які відносяться до категорії підвищеної небезпеки. Серед них виділимо наступні види робіт:

• зварювальні, газополум’яні, наплавні, напилювальні і паяльні роботи та роботи , пов’язані з контролем зварних з’єднань ;

• роботи в охоронних зонах ліній електропередач, діючих нафто-продукто- та газопроводів, комунікацій нафтогазових промислів, а також споруд на них;

• роботи на діючих електроустановках ;

• роботи з застосуванням ручних електро і пневмо машин та інструментів;

• зберігання, експлуатація балонів, контейнерів, цистерн та інших ємностей із стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та іншими газами, їх заповнення , спородження та ремонт;

• виконання газонебезпечних робіт у вибухонебезпечних зонах;

• злив, очищення, нейтралізація резервуарів , тари та інших ємностей з під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин;

• огляд, випробовування, монтаж, налагодження, ремонт, реконструкція, експлуатація та експертне обстеження (технічне діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та їх елементів, експертиза з ПБ та ОП;

• аварійно-рятувальні роботи, а також практичні навчання та тренування, пов’язані з проведенням цих робіт;

• роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, трубопроводах тощо);

• земляні роботи, що виконуються на глибині понад два метра або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою;

• вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин та механізмів та ін.

До об’єктів підвищеної небезпеки відносять:

• об’єкти, на яких виготовляється, переробляється, зберігається або транспортується одна чи декілька небезпечних речовин у кількості, що дорівнює чи перевищує нормативно встановлені порогові маси;

• об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються або зберігаються самозаймисті та легкозаймисті тверді речовини та матеріали у кількості, що дорівнює або перевищує встановлені порогові маси тощо;

• обладнання основних виробництв нафтохімічної, нафтогазовидобувної та нафтогазопереробної промисловості;

• обладнання та лінійна частина магістральних газопроводів, нафтопроводів, нафтопродуктопроводів, трубопроводів небезпечних хімічних речовин та технологічне обладнання, яке використовується під час їх експлуатації;

• обладнання та лінійна частина газопроводів систем газопостачання природним чи зрідженим газом, споруд на них та газокористувальне обладнання;

• обладнання, призначене для застосування у вибухонебезпечному середовищі;

• парові та водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском понад 0,07 МПа;

• трубопроводи пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,07 МПа і температурою води вище 115^о С;

• піднімальні споруди;

• зварювальне обладнання, устаткування для газополум’яної і лазерної обробки металів, термічного напилювання;

• електроустановки, електрообладнання та ін..

Втрата надійності в межах гарантованого часу безвідмовної експлуатації технічної системи частіше всього пов’язується з невідповідністю реальних умов експлуатації, умовам, що передбачені проектом та виробником.

Тому у діючих нормативно-правових актах охорони праці (правилах), що регламентують безпечну експлуатацію ОПН помітне місце займають заходи та вимоги безпеки заперечувального характеру (забороняється…, не допускається… тощо).

Для ознайомлення з ними [1,2,3] потрібно безпосереднє особисте опрацювання цих матеріалів персоналом, який пов'язаний з експлуатацією, ремонтом чи реконструкцією відповідних об’єктів.

Друга частина положень правил безпеки присвячена вимогам та нормам, що стосується санітарно-гігієнічних, організаційних та інших заходів, які повинні розглядатись у споріднених нормованих навчальних дисциплінах наукового напрямку « Безпека життєдіяльності» вищих навчальних закладів (нормування та організація освітлення, мікроклімату, виробничого шуму , використання ЗІЗ тощо).

Загально-інженерні рішення, вимоги та заходи, що стосуються облаштування території підприємств, розміщення об’єктів промислового та допоміжного призначення , обладнання, тощо у загальному виді були розглянуті у попередніх розділах.

Розглядаючи раніше критеріальні засади надійності та безпечності ТС ми звертали увагу на суттєве зростання переліку виробничих небезпек та ризиків їх проявів в процесі організації та виконання ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт порівняно з ризиками, притаманними «штатному» режиму експлуатації технічних об’єктів і систем. Підтверджують цю тезу і дані аналізу причин виробничого травматизму ( серед них частка причин організаційного характеру в Україні сягає 87-90 %).

Тому при розгляді правил безпечної експлуатації об’єктів нафтогазової промисловості нами буде сконцентровано увагу на комплексі робіт, які визначають відмінні особливості галузі. До них можна віднести земляні роботи, газонебезпечні та вогневі роботи, ремонтні та аварійно-відновлювальні роботи, роботи у складних умовах, тощо.

Ці роботи пов’язані із залученням до їх виконання додаткового персоналу, чисельних спеціалізованих технічних засобів та обладнання, застосування своєрідних заходів з їх організації та проведення. Усе це сприяє підвищенню ризику виникнення надзвичайних подій.

Значна частина заходів з безпечної експлуатації об’єктів, незважаючи на їх технічні, функціональні та технологічні відмінності мають споріднений характер і відрізняються лише окремими лінійними , об’ємними або іншими характеристиками. Це дає можливість цілий ряд заходів безпеки для цих об’єктів розглядати сумісно, вважаючи їх за типові.

Ідентифікація небезпечних факторів в нафтогазовій галузі дає підстави для виділення з багаточисельного переліку головних небезпек такі, які є типовими для більшості основних процесів у видобуванні, транспортуванні і зберіганні нафти і газу та нафтопродуктів.

Серед них це перш за все небезпеки, які пов’язані з:

• масовим застосуванням посудин та систем, що експлуатуються під надлишковим тиском;

• надзвичайно високим рівнем вибухопожежної небезпеки більшості виробничих процесів галузі;

• дуже широкою «географією» розташування та фукціювання транспортних систем галузі;

• значною часткою обладнання, та трубопровідних систем, що експлуатуються за умов підземного розміщення;

• використанням, розміщенням, транспортуванням небезпечних речовин в обсягах, які перевищують критичні, що дає право відносити відповідні об’єкти (виробництва) до об’єктів підвищеної небезпеки;

• застосуванням широкого переліку речовин небезпечних для працівників та навколишнього середовища та ін..

У зв’язку з викладеним автори вважали за потрібне у цьому розділі зосередити увагу лише на ключових заходах, правилах і нормах безпечної експлуатації головних потенційно небезпечних об’єктів нафтогазової галузі , які стосуються працівників видобування, транспортування та зберігання вуглеводнів і підлягають ідентифікації згідно вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №956 « Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки».

До цієї категорії об’єктів галузі належать:

• відповідні дільниці лінійної частини магістральних нафто і газопроводів;

• головні, проміжні та дотискувальні компресорні станції, нафтоперекачувальні станції з резервуарними, парками;

• основні та резервні нитки переходів магістральних трубопроводів через руслову та заплавну частини водних перешкод та інші природні та штучні перешкоди;

• установки підготовки газу на лінійній частині МГП;

• газовимірювальні станції, пункти і газовимірювальні вузли;

• підземні сховища газу та ін.

На цих об’єктах повинні бути розроблені плани локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (ПЛАС), інструкції з охорони праці для професії та видів робіт підвищеної небезпеки.

Промислова безпека та охорона праці являють собою напрями у життєдіяльності людини, що мають беззаперечний системний характер. Тому при розробці правил і норм безпечної експлуатації технічних систем виходять із використання цілої низки принципів та засад, які дозволяють досягнути сприйнятних рівнів ризику проявів потенційних небезпек при експлуатації об’єктів і виконанні робіт підвищеної небезпеки.

Серед них можна виділити принципи, які найчастіше застосовуються на практиці. Це принципи:

• герметизації;

• захисту відстанню;

• блокування;

• міцності ;

• слабкої ланки;

• екранування;

• нормування;

• зниження небезпеки;

• контролю та інші.