Надійність єдиної системи газопостачання (єсг).
Зважаючи на розповсюдженість та відповідальність об’єктів, частоту та важкість наслідків відмов газопровідних систем нафтогазової галузі, здатних створити аварійні ситуації, які нерідко можуть супроводжуватись травматизмом, значними матеріальними збитками та іншими небажаними подіями, то вони, на наш погляд, заслуговують окремого розгляду.
Функціональним призначенням ЄСГ є видобуток, переробка, зберігання, транспортування та постачання газу споживачу. Газ, який поставляється споживачу, повинен відповідати діючим стандартам якості, а технологічні процеси ЄСГ забезпечувати планові обсяги поставок газу та відповідати вимогам безпеки.
Проблеми надійності ЄСГ виникають в процесі прийняття рішень у зв’язку з розвитком, реконструкцією та експлуатацією системи. Фактори, що встановлюють перелік задач надійності елементів системи, засобів та способів їх забезпечення, визначаються в залежності від організаційно-структурних та територіально-часових характеристик об’єкту.
На рис. 5.5 показана схема можливих впливів на функціональну надійність ЄСГ [6] .
До факторів , що безпосередньо впливають на рівень промислової безпеки, а відтак на технічну надійність ЄСГ, слід віднести якість проектних рішень та будівельно-монтажних робіт, досконалість використовуваних конструкцій, якість технічного обслуговування, матеріально-технічне забезпечення та організацію ремонтних та профілактичних робіт, кваліфікацію персоналу усіх ланок управління та виконання робіт тощо. Немаловажного значення набувають також фактори, що пов’язані з природно-кліматичними, техногенними та антропогенними впливами.
За цих умов технічний рівень системи діагностики та обсяг діагностичних досліджень набуває вкрай важливого значення в забезпеченні та підтримці потрібного рівня надійності системи.
Рисунок 5.5 – Фактори впливу на надыйнысть ЄСГ та її об’єкти
Важливу роль щодо забезпечення надійності відіграє управління системою газопостачання. Помилки експлуатаційного персоналу можуть служити причиною відмов окремого обладнання, привести до передчасного виходу його з ладу, створювати аварійні ситуації різного рівня важкості. Тому постійна турбота про підвищення кваліфікації працівників, підняття рівня виробничої дисципліни та відповідальності персоналу усіх ланок управління є важливою складовою у забезпеченні надійності ЄСГ. У вирішенні цих питань важливого значення набуває раціональність структури управління, чіткий розподіл обов’язків стосовно питань промислової безпеки та охорони праці між посадовими особами усіх рівнів управління особливо в умовах виникнення нештатних ситуацій.
Методологія визначення та оцінки показників надійності для єдиної системи газопостачання (ЄСГ) на нинішній час є найбільш розробленою, у достатній мірі відпрацьованою та перевіреною на практиці. За багатолітній строк експлуатації системи (для окремих елементів це декілька десятиліть) був накопичений досить великий обсяг статистичного матеріалу та спостережень, які дали можливість дослідити та провести оцінку надійності її елементів в залежності від умов експлуатації. На основі аналізу аварійності, відмов та інших показників надійності виявлені «слабкі» місця та причини, що викликають їх прояви, розроблені рекомендації щодо підвищення надійності окремих елементів системи. Продовжується процес пошуку більш глибоких та досконалих методів та способів оцінки показників надійності, особливо методів діагностичного контролю для виявлення дефектів в конструкціях системи на ранніх стадіях їх розвитку, визначення залишкового ресурсу елементів системи.
За довготривалий час експлуатації функціонально зв’язаних між собою магістральних трубопровідних систем України та Росії накопичена значна база даних про відмови, що дозволяє використати її для оцінки біжучої надійності системи, визначити перспективні напрямки її підтримання та розв’язати цілий ряд інших актуальних системних задач промислової безпеки та охорони праці.
Підсумовуючи вкладене у попередніх розділах легко прийти до логічного висновку що:
1. зміни, що відбулися у зв’язку з реформуванням нормативно-правової бази та реорганізації системи управління у сфері наукового напрямку «Безпека життєдіяльності» стали наслідком впровадження концепції прийнятого ризику та виділення у окремий самостійний елемент управління «Промислової безпеки», яка функціонує паралельно, та у тісному нерозривному зв’язку з «Охороною праці»;
2. застосування концепції прийнятого ризику призвело до суттєвого зміщення акцентів в розумінні та тлумаченні ключових понять надійності та безпечності СТС. Якщо за традиційних поглядів ці властивості якості для СТС, як джерел потенційної небезпеки, розглядалися відокремлено, то у відповідності до сучасних підходів ці поняття знаходяться у нерозривному тісному зв’язку. Надійність та безпечність СТС стали взаємозалежними поняттями, вони базуються на єдиній науково-технічний ідеї та мають спільне призначення;
Так виходячи з сучасного погляду на питання безпеки не можна вважати надійною СТС, якщо ризики завдання шкоди для людей або оточуючого середовища перевищують прийнятий рівень. І навпаки – об’єкт не можна вважати безпечним за умов низького рівня його надійності;
3. успішність вирішення проблем у сфері БЖД у значній мірі залежить від ефективності систем управління безпекою виробництва та охороною праці. Побудова відповідних систем можлива за умов чіткого розмежування сфер діяльності, відповідальності та узгодженості функцій у питаннях, що стосуються спільних інтересів та «об’єктів турботи»;
4. номенклатура причин (небезпек) в системі ЛМНС (людина-машина-навколишнє середовище) які здатні впливати на рівень промислової безпеки об’єкта та охорону праці персоналу у багатьох випадках є ідентичною;
5. методологія управління ризиками щодо забезпечення та управління прийнятих ризиків в промисловій безпеці та охорони праці має будуватись на спільних (аналогічних) принципових засадах: це дає можливість уніфікувати принципові засади вирішення багатьох проблем безпеки життєдіяльності, усунути значну частину неузгодженостей, дублювання, невизначеностей тощо;
6. з огляду на можливі масштаби наслідків надзвичайних подій, що можуть мати місце у разі виникнення аварій, вибухів, пожеж, тощо промислову безпеку можна розглядати як акумулюючий напрям у забезпеченні безпечності об’єкта підвищеної небезпеки. До нього долучаються всі заходи упереджувального нагляду на стадії проектування та будівництва об’єкта, а також в процесі його функціонування, які передбачаються системами управління безпеки виробництва (СУБВ) та системою управління охороною праці (СУОП);
7. зважаючи на особливу відповідальну роль людського фактору у підтриманні прийнятого рівня безпеки у виробничому середовищі надзвичайно важливого значення набуває вдосконалення системи підготовки працівників усіх рівнів з питань промислової безпеки та охорони праці в закладах освіти у процесі їх трудової діяльності. Ця система повинна ґрунтуватись на новітній базі, яка б відповідала сучасним вимогам МОП, міжнародним нормам промислової безпеки та охорони праці, стандартам освіти нового покоління та оновленим відповідним навчальним планам та програмам.
Примітка: детальний розгляд СУОП, яка є підсистемою є єдиної системи управління виробництвом, виходять за рамки посібника, оскільки ця тема долучена до робочої програми навчальної дисципліни «Основи охорони праці». Вона не має принципових галузевих відмінностей і досить детально висвітлена у багатьох виданнях.