Запитання для самоконтролю за розділом 2.

1. Поясніть призначення упереджувального нагляду при проектування та будівництві промислових об’єктів.

2. Які спеціально уповноважені органи здійснюють упереджувальний нагляд?

3. Зміст завдання на розроблення проектної документації для будівництва промислового об’єкта.

4. Склад комісії для вибору майданчика для будівництва.

5. Для яких об’єктів є обов’язковим складання декларації безпеки, її призначення, та які основні питання в ній розглядаються?

6. Як за масштабами поділяють аварії на ОПП?

7. Мета складання ПЛАС і його зміст.

8. Організація процесу проектування об’єкту промислового призначення.

9. Значення та зміст техніко-економічного обґрунтування інвестицій.

10. Призначення та зміст ОВНС, а також порядок його розроблення.

11. Типовий склад проекту на об’єкт промислового призначення та розділу “Загальні положення”.

12. Порядок погодження, експертизи та затвердження проектної документації.

13. Основні вимоги до складу генерального плану ОПП.

14. Призначення СЗЗ промислових підприємств.

15. Головні вимоги і норми проектування технологічної частини проекту.

16. Особливі норми проектування об’єктів НГГ.

17. Норми проектування систем водопостачання та водовідведення.

18. Порядок прийняття в експлуатацію технологічного обладнання.

Перелік використаних та рекомендованих джерел до розділу 2.

1. Маляр Ф.М., Радько Д.А. Предупредительный надзор при проектировании и строительстве предприятий нефтяной и газовой промышленности. М., Недра, 1985.

2. ДБН А 2.2-3-97 Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.

3. ДНАОП 0.00-8.22-02 Методика визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.

4. ДНАОП 0.00-4.33-99 Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

5. ДБН А.2.2-1-2003 Склад і зміст матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств.

6. СН 433-79 Инструкция по строительному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтяной и газовой промышленности.

7. СНиП 2.05.06-85. Магистральные трубопроводы.

3. Застосування системного аналізу у вирішенні задач промислової безпеки та охорони праці.

3.1 Загальні положення.

Інтенсивний розвиток науково-технічного прогресу, зростання загроз екологічного, техногенного та природного характеру ставить перед суспільством принципово нові cкладні системні задачі. Від своєчасного передбачення, прогнозування та розв'язання цих задач залежить подальший соці­ально-економічний та науково-технічний розвиток суспільства.

Невпинне зростання складності, взаємозалежності та взаємозв'язку задач управління еко­номічним, соціальним, екологічним та науково-технічним процесами спонукає до нетрадиційних методів мислення, створення системної методології та впровадження системних досліджень.

Виникнення інтересу до системних досліджень зумовлено глибокими якісними змінами в розвитку суспільства, пов'язаними в першу чергу з так званим науково-технічним прогресом, для якого характерним є безперервне оновлення та ускладнення технічних засобів, технологій, появою принципово нових видів техніки, інтенсифікацією зв'язків між техногенною та природною сферами.

Сутність і значення системності у практичній діяльності людини полягає у тому, що завдяки своїй багатогранності вона відіграє важливу роль у розв'язанні багатьох складних практичних за­дач, які виникають перед суспільством.

У широкому значенні під системністю слід розуміти структурний взаємозв'язок і цілеспря­мовану функціональну взаємодію певних елементів та частин як матерії, так і нематеріальних об'єктів [ 1 ].

Системність визначають об'єктивні та суб'єктивні фактори. Серед визначальних об'єктивних факторів виділяється різноманітність взаємозв'язків і складність взаємодії різних складових еле­ментів розглянутого об'єкта, а також різноманітність і складність взаємодії даного об'єкта з ото­чуючим середовищем . Найважливішими суб'єктивними факторами системності є чисельні форми взаємодії дослідника, системного аналітика та розробника об'єкта дослідження.

Практична важливість розв'язання системних задач витікає з того, що на сучасному етапі розвитку суспільства науково-технічні, соціально-економічні, політичні та інші сфери діяльності людства складають цілісне середовище проживання. Зміни в кожній з цих сфер так чи інакше поз­начаються в інших сферах. Аналіз їх взаємодії потребує застосування системного підходу для роз­в'язання комплексних задач у різних сферах діяльності тому, що використання традиційної науко­вої методології, яка не враховує відношень між об'єктами досліджень, може привести до помил­кових висновків, небажаних, не прогнозованих наслідків.

Системний аналіз являє собою універсальну наукову методологію, яка з єдиних позицій вивчає властивості об'єктів дослідження і відношення між ними, що дає підстави віднести його до двохмірної наукової методології.

За [1] системний аналіз - це прикладна наукова методологія, що спирається на широке різноманіття системно-організованих, структурно-взаємозалежних і функціонально взаємодіючих єврістичних процедур, методичних прийомів, математичних методів, алгоритмічних програмних і обчислювальних засобів, що забезпечують формування цілісних міждисциплінарних знань про досліджуваний об'єкт, як про сукупність взаємозалежних процесів різної природи.

Системний аналіз, як прикладна наукова методологія реалізує принцип, суть якого поля­гає у пошуку відповідного методу для розв'язання реальної задачі, яка має визначені практичні цілі, обмеження, припущення, критерії.

Методологія системного аналізу базується на наступній послідовній стадійності дослі­джень:

- визначенні граничних властивостей та характеристик об'єкта;

- формулюванні загальної задачі аналізу;

- виборі або розробці необхідного інструментарію для розв'язання задачі.

В конкретному дослідженні для розв'язання поставленої задачі необхідно з усього різно­маніття властивостей, характеристик і показників об'єкта вибрати обмежену і порівняно невелику їх кількість, але таких, які досить повно характеризують об'єкт з урахуванням його внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків.

В процесі формалізації та розв'язання реальних системних задач використовують спосіб зображення вихідної інформації про об'єкт у вигляді концептуальних просторів умов та властивостей об'єкта, що забезпечує наочність узгодження основних факторів - властивостей об'єкта дослі­дження, вхідної інформації та умов функціонування об'єкта з урахуванням невизначеностей різної природи та багатофакторних ризиків.

З рис. 3.1 можна побачити, що ці два концептуальні функціональні простори пов'язані між собою і вихідним може бути кожний з них.

В основу зазначених концептуальних просторів покладені процедури системного аналізу складних систем, призначенням та основними функціями яких є:

- цільовий аналіз, який застосовується для виявлення часткових цілей поведінки складної системи в дослідженні поставленої перед нею головної мети;

- ситуаційний аналіз, який виконується для виявлення ситуацій та їхніх характеристик, які визначають основні умови функціонування системи;

- інформаційний аналіз, який проводиться для визначення обсягу, повноти та інших показників інформації про складну систему і середовище;

- структурно-функціональний аналіз, який призначений для визначення потрібного рівня потенційних можливостей функціональних елементів складної системи, їх взаємозв'язків і взаємозалежностей;

- організаційно-процедурний аналіз, який виконується у разі потреби виявлення оптимальних способів організації процесів управління та раціонального вибору процедур для забезпечення досягнення цілей у певних ситуаціях;

- техніко-економічний аналіз, який дає змогу визначити перелік та обсяги ресурсів, потрібних для досягнення поставленої цілі.

Взаємозв'язок означених процедур визначається цілями та особливостями функціонування досліджуваної системи та особливостями поставленої задачі. Ці задачі можуть бути пов'язаними з проектуванням, експлуатацією об'єкта, прогнозуванням виникнення позаштатних ситуацій тощо. Від їх особливостей і постановки взаємозв'язок та послідовність застосуван­ня цих процедур можуть мінятися.

Розглянемо більш детально зміст та особливості процедури ситуаційного аналізу, який застосовується для:

- формування множини керованих штатних ситуацій складної системи та прогнозування найімовірніших позаштатних і критичних ситуацій, які можуть виникнути в процесі її функціонування;

• визначення кількісних характеристик штатних ситуацій та інтервалів можливих змін;

• прогнозування можливих множин позаштатних ситуацій і виділення найімовірніших з них із одночасним виявленням їх особливостей та характеристик;

• визначення множини критичних ситуацій , умов їх виникнення, запобігання їх утворен­ня та інших характеристик.

Перший клас задач аксіоматичних наукових дисциплін та системного аналізу відноситься до так званих формалізованих задач, математичний апарат яких розроблений з певними обмеженнями та припущеннями.

Формалізація складних практичних задач робить можливим використання відпові­дних математичних методів, обчислювальних алгоритмів та процедур, одночасно спричиняючи введення певних обмежень та припущень щодо конкретної задачі. Вона викори­стається дослідником (тому є процесом суб'єктивним) і реалізується за умов компромісу між втратою певних властивостей задачі і можливостями використовуваної методології для її розв'язання.

В [2] пропонується чотирьохрівнева ієрархічна структура комплексу взаємозалежних задач складених формалізованих систем (СФС) і прийняття рішень, яка може бути представлена у вигляді (рис 3.2 ).

Розв'язання задач першого рівня СФС має метою отримати рекомендації щодо побудови системи знань про об'єкт, а також найкращої організації збирання та обробки інформації, яка створить базу аналізу. Ця інформація може бути отримана на основі даних моніторингу та натурних випробувань, вивченні та збиранні фізико-хімічних, техніко-технологічних характеристик об'єкта, оцінки можливих впливів на об'єкт та на ін.

Серед типових задач першого рівня можна виділити: оцінювання параметрів випадкових процесів і полів, класифікацію і зниження розмірності даних, статистичне прогнозування, імовірності моделі фізичних полів.

Для їх розв'язання використовуються методи стійкого статистичного оцінювання, багатовимірного статистичного аналізу, аналізу трендів, адаптованого експонцідіального згладжування та ін..

Задачі якісного та кількісного аналізу другого рівня СФС розв'язуються для оптимізації спостережень, оцінювання станів системи, ідентифікації її параметрів, математичного моделювання та прогнозування поведінки процесів, визначення характеристик подій.

Для розв'язання задач цього рівня потрібно математично описати розглядувані підсистеми. З цією метою використовують різноманітні методи математичної фізики, статистичні методи,, методи прямих та експериментальних досліджень, тощо.

На третьому рівні аналізу СФС вирішується проблема інформаційного забезпечення прийняття рішень для чого розв'язуються задачі моделювання прогнозування: прийняття рішень, експертних систем, створення баз даних та баз знань, створення системного і прикладного програмного забезпечення та ін.

Проблема прийняття рішень розглядається на четвертому рівні аналізу СФС особою (ОПР), як розробляє і пропонує варіанти і реалізує вибір альтернатив, які отримані на аналізі множини дій (часто суперечливими та непорівнянними).

Практичні рішення приймаються з урахуванням досвіду, знань та думок фахівців, які будуть виконувати ці рішення.

Таким чином стисло розглянуто принципові заходи, методи та засоби дослідження складних формалізованих систем, які створюють можливість для розв'язання комплексу задач, пов'язаних з моделюванням, прогнозуванням і виробленням рішень і яки лежать в основі системного аналізу.

При цьому варто підкреслити, що системи мають властивості, яких не притаманні системоутворюючим елементам, що надає суттєву перевагу системному підходу до аналізу явищ, процесів, тощо. Матеріал підрозділу викладено за [2].

З позицій викладеного розглянемо можливості застосування системного підходу до вирішення проблем та задач промислової безпеки в нафтогазовій галузі.