МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

Міжнародний науково-технічний університет ім. академіка Ю.Бугая

ОХОРОНА ПРАЦІ В НАФТОГАЗОВІЙ ГАЛУЗІ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

За редакцією професора Лисяного Г.М.

Затверджено Міністерством освіти і науки України

Київ

2014

УДК 658.283

ББК У9(2)248

Л-15

Рецензенти:

Середюк М. Д. – завідувач кафедри транспорту і зберігання нафти і газу Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, професор, доктор технічних наук;

Акульшин О. О. – заступник голови правління з наукової роботи ПАТ “Український нафтогазовий інститут” (УКРНГІ), м.Київ, доцент, доктор технічних наук;

Говдяк Р. М. – голова правління ВО “Машекспорт”, доктор технічних наук;

Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищихдів (лист № 1/11-5836 від 28.05.2013)

Затверджено Вченою радою Івано-Франківського національного університету нафти і газу 24 грудня 2014., № 13/256

Герасименко Ю.М., Костанян В.Р., Лінчевський М.П., Лисяний Г.М., Лисяний М.К., Семчук Я.М., Федорак І.Д., Школьний М.П.

Л-15 Охорона праці в галузі: навчальний посібник. – Київ: 2014. – 265 с.

ISBN еее-9гн6-694-119-3

Викладені основоположні засади організації проектування об’єктів підвищеної небезпеки нафтогазової галузі та порядку введення їх в експлуатацію на засадах гарантованого прийнятного рівня безпеки виробничого персоналу та навколишнього середовища. Розглянуті можливості застосування методів системного аналізу для розв’язання актуальних проблем промислової безпеки та охорони праці, а також підкреслена важливість і перспективність подальших досліджень зв’язків між безпечністю та надійністю складних технічних систем нафтогазової галузі.

Провідне місце в посібнику присвячене розгляду норм та заходів безпеки діючих галузевих актів з охорони праці та промислової безпеки, а також засадам організації системи їх управління.

Посібник може бути рекомендований студентам освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр», для яких наявність знань та умінь, пов’язаних з проектуванням об’єктів підвищеної небезпеки, є однією із обов’язкових кваліфікаційних вимог навчальних стандартів нового покоління.

Також, посібник може бути корисним для широкого загалу фахівців, які займаються проектуванням, експлуатацією (впровадженням) або здійснюють наглядові, експертні чи контрольні функції стосовно об’єктів підвищеної небезпеки.

УДК 658.283

ББК У9(2)248

ISBN 978-444-694-119-3 © Герасименко Ю.М., Костанян В.Р., Лінчевський М.П., Лисяний Г.М., Лисяний М.К., Семчук Я.М., Федорак І.Д., Школьний М.П.

© Київ, 2014

ЗМІСТ
Вступ	5
1 Концептуальні засади промислової безпеки та охорони праці. 2 Упереджувальний нагляд при проектуванні та будівництві підприємств НГГ	12 20
2.1 Організація розроблення і склад передпроектних та проектних матеріалів	21
2.1.1 Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інвестицій.	25
2.1.2 Проект на будівництво	27
2.2 Погодження, експертиза та затвердження проектної документації	29
2.3 Загальні норми та вимоги до складання генерального плану	31
2.4 Головні вимоги і норми проектування технологічної частини проекту	38
2.5 Норми проектування та будівництва підприємств, будівель і споруд в НГГ	43
2.6 Прийняття в експлуатацію	53
2.6.1 Прийняття в експлуатацію технологічного обладнання	56
2.6.2 Прийняття в експлуатацію технологічних трубопроводів	58
3 Застосування системного аналізу у вирішенні задач промислової безпеки та охорони праці	73
3.1 Загальні положення	73
3.2 Визначення ризиків та їх прийнятних рівнів	79
3.2.1 Порядок здійснення аналізу небезпек і оцінка ризику	79
3.2.2 Визначення прийнятного ризику	86
3.3 Застосування системного аналізу у промисловій безпеці нафтогазової галузі	89
3.3.1 Загальні положення	89
3.3.2 Аналіз газової небезпеки	95
4 Методи розв’язання типових задач оцінки впливу об’єктів підвищеної небезпеки на навколишнє середовище	103
4.1 Аналіз шумового забруднення навколишнього середовища	103
4.2 Аналіз розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі від викидів стаціонарними джерелами	106
4.3 Критеріальні засади уражальних чинників аварійних ситуацій на об’єктах підвищеної небезпеки	113
4.3.1 Баричні впливи, їх значення та методи оцінки.	115
4.3.2 Термічні впливи аварійних ситуацій на об’єкти захисту	126
5 Безпечність та надійність складних технічних систем нафтогазової галузі	135
5.1 Концептуальні засади безпечності та надійності СТС	135
5.2 Показники надійності та безпечності СТС, їх аналіз	144
5.3 Прогнозування і керування безпечністю та надійністю СТС	153
5.3.1 Загальні засади прогнозування надійності	153
5.3.2 Визначення ризиків виникнення нештатних ситуацій	160
5.3.3 Система управління безпекою виробництва в нафтогазовому комплексі	165
5.4 Надійність єдиної системи газопостачання	174
6 Основні норми та вимоги безпечної експлуатації об’єкті підвищеної небезпеки нафтогазової галузі	181
6.1 Загальні положення	181
6.2 Заходи безпечної експлуатації лінійної частини трубопроводів	187
6.3 Безпека виконання земляни робіт	191
6.4 Заходи з упередження вибухопожежонебезпеки	194
6.5 Принципові засади безпечного виконання вогневих та газонебезпечних робіт	200
6.5.1 Загальні положення	200
6.5.2 Підготовка до виконання робіт	205
6.5.3 Виконання вогневих та газонебезпечних робіт	210
6.5.4 Заходи безпеки під час завершення робіт	220
6.6 Узагальнені вимоги безпеки, щодо посудин (ємностей), що працюють під тиском	222
6.6.1 Загальні положення	222
6.6.2 Встановлення, реєстрація та технічне опосвідчення посудин	224
6.6.3 Арматура, контрольно-вимірювальні прилади і запобіжні пристрої	234
6.6.4 Нагляд, утримання та обслуговування посудин	244
6.7 Основоположні засади безпечної експлуатації родовищ вуглеводнів	247
6.7.1 Загальні вимоги	247
6.7.2 Ключові заходи безпеки при експлуатації свердловин	250
6.7.3 Заходи безпеки при експлуатації систем збирання та підготовки нафти і газу	251
6.7.4 Основні норми безпечної експлуатації резервуарних парків вуглеводнів (нафтобаз)	258

Вступ

Травматизм у системі сучасного виробництва являє собою не тільки серйозну соціальну проблему, але також його наслідки , які спроможні помітно впливати на економічні показники підприємств і як правило, супроводжуючі його аварійні ситуації, здатні причиняти негативні впливи і на оточуюче природне середовище.

Викладене набуває особливого значення для нафтогазової галузі, для якої є характерним цілий ряд ознак, які роблять її головні технологічні процеси та виробничі об’єкти особливо небезпечними з точки зору аварійності, виробничого травматизму, професійної захворюваності та впливу на довкілля. Тому питання якості підготовки з охорони праці та охорони навколишнього природного середовища персоналу, зайнятого в цій галузі, є постійно актуальними і потребують подальшого вдосконалення.

Як нормативна навчальна дисципліна “Охорона праці в галузі” увійшла до навчальних планів вищих навчальних закладів освіти, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “спеціаліст” та “магістр”, в 1998 році у відповідності до наказу Міністерства освіти і науки України №420 від 02.12.1998р.

Незважаючи на досить гострий дефіцит навчального часу, в навчальних планах ВНЗ це рішення було прийняте виходячи з доцільності та необхідності суттєвого покращення рівня практичної галузевої підготовки фахівців з питань охорони праці, особливо в галузях підвищеної небезпеки.

Нормативні дисципліни навчальних планів освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”: “Основи охорони праці”, “Безпека життєдіяльності” та “Основи екології”, вивчення яких передує “Охороні праці в галузі”, дають фахівцям переважно теоретичні знання з основ правових, організаційних та інших загальних питань охорони праці, безпеки життєдіяльності людини та охорони навколишнього природного середовища.

Але сучасний рівень організації та функціювання виробничого середовища вимагає від фахівців володіння комплексом знань і умінь у вирішенні конкретних задач проектування та експлуатації виробничих об’єктів, обладнання та технологій, які б були здатні забезпечити необхідний рівень безпеки працюючих та довкілля. Особливого значення ця вимога набуває в підготовці фахівців, які мають безпосередньо відношення до виробництв та об’єктів з підвищеною небезпекою.

Переважну більшість основних (головних) об’єктів нафтогазової галузі, пов’язаних з видобуванням, підготовкою та транспортуванням нафти і газу, за їх якісними та кількісними характеристиками відносять до об’єктів підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог діючого законодавства суб’єкт господарської діяльності (юридична або фізична особа, у власності або користуванні якої є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки ) повинен підготувати і надати до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об’єкту і отримати дозвіл на його функціонування.

В декларації безпеки обов’язково, окрім інших, повинні бути присутні дані про заходи щодо забезпечення безпеки об’єкта, локалізації та ліквідації можливих наслідків аварій, результати аналізу ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику їх виникнення (ПЛАС).

Без розробки і подання місцевим органам виконавчої влади декларації безпеки та інших передпроектних та проектних матеріалів а також висновків державних та громадських експертиз, суб’єкт господарської діяльності не може відкрити фінансування і почати будівництво (реконструкцію) об’єкту.

В основу методології визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки покладена оцінка ризику (імовірності) виникнення аварій на кожному потенційному джерелі аварії та її розвитку з наступним визначенням прийнятного ризику для об’єкта в цілому.

Таким чином фахівець нафтогазової галузі повинен бути обізнаний з сучасними нормами та методами визначення ризиків не тільки на стадії проектування об’єктів підвищеної небезпеки, а і при їх експлуатації , що і складає одну із важливих цілей даної дисципліни.

Основи безпеки будь якого об’єкта виробничного або допоміжного призначення закладаються в процессі його проектування та будівництва. Тому іще на стадії його проектування впливи тих чи інших несприятливих виробничих факторів на працюючих , а також техногенні впливи виробництва на довкілля повинні бути ідентифіковані та оцінені з тим, щоби запобігти можливостям їх надмірних проявів.

В цьому полягає головний зміст так званого упереджу вального нагляду, призначенням якого є дотримання у проектах на їх будівництво чи реконструкцію діючих санітарно-гігієнічних норм , правил техніки безпеки, протипожежної профілактики та охорони оточуючого середовища.

Отже сучасний фахівець рівня “спеціаліст” чи “магістр” повинен володіти певним обсягом знань та умінь, які б дозволили йому самостійно проектувати ту чи іншу прогресивну технологію зі своєї спеціальності і обґрунтувати доцільність її впровадження не тільки з технічних та економічних міркувань, але і з точки зору безпеки праці та охорони навколишнього середовища.

Реалізація цієї кваліфікаційної вимоги в підготовці фахівця здійснюється на етапі дипломного проектування та захисту дипломних робіт.

Тому у навчальному посібнику (в межах можливостей його обсягу) повинна бути приділена увага питанням оцінки впливів техногенних факторів на оточуюче середовище, які являють собою один із важливих складових елементів узагальненої оцінки безпеки життєдіяльності, охорони праці та довкілля.

Державний нагляд та контроль у сфері охорони праці, оточуючого середовища на діючих об’єктах підвищеної небезпеки здійснюють спеціально уповноважені законом центральні органи виконавчої влади та їх відповідні територіальні органи, які серед інших повноважень повинні вживати необхідні заходи, спрямовані на запобігання виникнення аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, обмеження та ліквідацію їх наслідків тощо.

З цією метою на вже діючих підприємствах з об’єктами підвищеної небезпеки повинні бути розроблені плани локалізації та ліквідації аварій, до розробки яких залучаються фахівці з відповідною інженерною підготовкою та достатнім досвідом практичної роботи за фахом.

Тому автори вважали за необхідним надати належну методичну допомогу фахівцям нафтогазової сфери, які можуть бути залучені до розробки передпроектних та проектних матеріалів (ОВНС, ТЕО, робочих проектів) та ПЛАС.

Важливе місце у професійній діяльності керівного та інженерно-технічного персоналу промислових підприємств нафтогазової галузі займають питання промислової безпеки та охорони праці, оскільки вони вимагають до себе повсякденної уваги.

До посадових обов’язків керівного складу будь-якого рівня входить питання організації безпечних та нешкідливих умов праці, контролю за дотриманням діючих правил і норм безпеки під час виконання робіт (особливо робіт з підвищеною небезпекою) тощо, які формулюються у посадових інструкціях з охорони праці і за виконання яких він (керівний склад) несе персональну відповідальність згідно чинного законодавства ( у тому числі кримінальну).

Для організації та функціювання охорони праці на підприємствах на засадах галузевого контролю діє система управління охороною праці (СУОП).

Про її структуру і призначення, обов’язки посадового персоналу, задіяного у діяльності системи , надається достатньо інформації у курсі навчальної дисципліни ВНЗ “Основи охорони праці”.

У зв’язку з цим виникає питання, з яких кадрів повинна формуватись та поповнюватись ця важлива ділянка управління виробництвом. Існуюча практика в цьому питанні базується на залученні до даної сфери діяльності фахівців з певним стажем практичної роботи, але які часто не мають достатньої теоретичної та методичної підготовки а також досвіду у сфері планування заходів безпеки. Тому актуальним, на наш погляд, є відродження системи підвищення професійного рівня працівників служби охорони праці підприємств на спеціальних факультетах ВНЗ за навчальними програмами, які б включали в себе найбільш актуальні сучасні проблеми з питань охорони праці та навколишнього середовища об’єктів підвищеної небезпеки.

Нафтогазова справа, як галузь у виробничій діяльності суспільства, включає в себе комплекс виробництв та технологій, які пов’язані з пошуком, видобуванням, транспортом, зберіганням та реалізацією корисних копалин вуглеводневого складу. Ключове місце в комплексі займають виробництва, пов’язані зі спорудженням свердловин, систем збору і підготовки, транспорту і зберігання нафти, газу, конденсату і нафтопродуктів, в яких використовуються свої специфічні технології, техніка і обладнання. При такому широкому різноманітті технологій, процесів та обладнання неможливо в межах одного посібника повністю висвітлити питання щодо охорони праці галузі.

Розуміння цього спричиняє авторів знайти вихід у розгляді питань безпеки праці в галузі лише для найбільш важливих, типових з точки зору промислової безпеки об’єктів, видів робіт та технологій, які відносяться до категорії робіт, професій , об’єктів з підвищеною небезпекою, які не знаходять достатнього висвітлення у інших дисциплінах навчальних планів ВНЗ нафтогазового спрямування.

Решта питань, особливо тих, що стосується окремих, специфічних питань техніки безпеки чи охорони оточуючого середовища повинні розглядатися у спеціальних розділах підручників для професійно орієнтованих навчальних дисциплін, або бути опанованим в процесі самостійної підготовки шляхом посилань тих, хто навчається, до спеціальних нормативних документів (правил безпеки, інструкцій, методичних розробок та ін.).

В головних технологічних процесах нафтогазової галузі, пов’язаних з видобуванням, транспортуванням та зберіганням нафти і газу, широко застосовуються складні технічні системи (СТС), серед яких можна виділити газотранспортну і нафтотранспортну трубопровідні системи, а також трубопровідні системи нафтових і газоконденсатних промислів тощо.

Загальна протяжність магістральних, промислових та розподільчих трубопроводів України займає велику частину території, на якій проживає значна кількість населення.

Присутність в об’єктах цих систем вуглеводнів, здатних за певних умов до вибухів чи загоряння, забруднення та ушкодження навколишнього природного середовища, створює серйозну небезпеку як для виробничого персоналу, так і для населення.

Сучасні вимоги щодо функціювання СТС, особливо пов’язаних з питанням життєдіяльності людини, потребують забезпечення високого рівня їх надійності, який формується виходячи з надійності складових елементів системи.

В процесі функціювання будь якої системи її надійність знижується. Тому прогнозування проектної надійності СТС та підтримання її експлуатаційної надійності мають надзвичайно важливе значення у розв’язанні багатьох техніко-економічних, природоохоронних задач і проблем, які мають чітко виражений системний характер.

Тому фахівець кваліфікаційного рівня “магістр” (спеціаліст), на наш погляд, повинен бути обізнаний з основами системного аналізу та уміти застосовувати його методи для вирішення питань надійності проектованих об’єктів чи технологій, які у свою чергу визначають відповідний рівень промислової безпеки, охорони праці та навколишнього середовища.

Серед об’єктів підвищеної небезпеки в нафтогазовій галузі з точки зору частоти та масштабів можливих негативних наслідків аварій та несправностей, а також їх впливів на оточуюче середовище та економічні показники діяльності, першочергового розгляду заслуговують трубопровідні системи збору та транспортування нафти і газу. Тому висвітлення експлуатаційної надійності та промислової безпеки цих систем буде приділено особливої уваги.

Проектування будь-якого промислового об’єкту окрім розв’язання чисто техніко-економічних проблем потребує обов’язкового вирішення проблем охорони праці та оточуючого природного середовища.

Останні два поняття нерозривно пов’язані між собою, оскільки фізична природа шкідливостей і небезпек, які загрожують людині в процесі її трудової діяльності, однакова і в їх проявах на персонал та оточуюче природнє середовище

(вибухи, пожежі, виробничий шум та багато ін.).

Тому у діючому законодавстві ці поняття тісно пов’язані і їх проблеми нерідко розглядаються сумісно.

Закон України “Про охорону праці ” серед інших принципів державної політики в галузі охорони праці підкреслюється “принцип комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля”.

У зв’язку з цим автори посібника розглядають ці питання в комплексі, як це передбачено вимогами до складу та змісту проектних та передпроектних рішень та оцінок.

Впровадження з 1999 року нового стандарту безпеки OHSAS18001 для сертифікації систем менеджменту промислової безпеки та охорони праці, який застосовується в усіх секторах економіки Європейського Економічного Співтовариства, та намагання України зайняти відповідне місце на Міжнародному ринку праці (розробка нафтових і газових родовищ та ін.) мотивують до реформування нормативно-правової бази в галузі промислової безпеки.

Тому автори посібника вважали за потрібне хоча б коротко дати оцінку значення та перспектив розвитку цього важливого напрямку в промисловій політиці держави.

Автори із щирою подякою сприйматимуть ділову та конструктивну критику першого видання посібника з охорони праці в нафтогазовій галузі.

1. Концептуальні засади промислової безпеки та охорони праці в нафтогазовій галузі.

Увага до питань охорони здоров’я та життя людини в процесі праці історично приверталась (збільшувалась) з розвитком суспільства. Особливо інтерес до цих питань став зростати в період так званого науково-технічного прогресу, коли вага цих питань набула помітного соціально-економічного значення. Наслідком цього процесу став активний розвиток нормативно-правової бази з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та охорони навколишнього природного середовища, тощо. Цей процес є постійно триваючим, оскільки суспільство знаходиться у безперервному розвитку.

Зрозуміло, що зміни на тлі законодавчого поля повинні знаходити відповідне відображення у формах та змісті освіти, котрій належить важлива роль у формуванні свідомості людини та придбанні професійних знань та вмінь, необхідних для адекватної поведінки людини у разі проявів певних небезпек.

Так у вітчизняній практиці на протязі минулих 60 років відбувались зміни назв та вмісту навчальних програм дисциплін праце охоронного спрямування від “Техніка безпеки та протипожежна профілактика” до “Охорона праці” та “Безпека життєдіяльності”. З 1998 року в Україні ці питання розглядаються в нормативних навчальних дисциплінах “Безпеки життєдіяльності”, “Основи охорони праці”, ”Охорона праці в галузі” та ”Цивільний захист”.

Традиційна концепція охорони праці людини ґрунтувалася на базі певних параметрів міцності та стійкості застосованих матеріалів і конструкцій, випробовуваних часом технологіях, досвіду експлуатації машин та механізмів, перевірених практикою методиках розрахунків механічних та технологічних характеристик, які б гарантували цілісність (неруйнівність) об’єктів за умов дотримання заданих правил експлуатації. В основу методології профілактики виробничого травматизму було покладено виявлення та аналіз причин нещасних випадків та розробку заходив щодо їх усунення з метою виключення можливості їх повторення.

Важливу роль у створенні необхідних умов для працівників відігравав так званий упереджувальний нагляд зі сторони уповноважених державних органів та відповідних управлінських структур за дотриманням норм діючого законодавства в процесах проектування, будівництва та експлуатації промислових об’єктів, виконанням правил безпеки та утриманням у належному стані робочих місць.

З часом виявилися суттєві недоліки цієї концепції. Серед них слід виділити відсутність системного підходу до аналізу багаточисельних небезпек і факторів та прямих кількісних характеристик безпеки, що позбавляло можливості диференціювати небезпеки за ступенем вагомості та оцінювати імовірність їх проявів. Традиційна практика аналізу впливів небезпечних та шкідливих факторів при виконанні робіт в межах небезпечних або санітарно-захисних зон підприємств не в стані повністю гарантувати безпечність виробничому персоналу, оточуючому середовищу, а також населенню та іншим об’єктам за їх межами. Такий підхід дає можливість аналізувати прояви лише окремих прямих небезпечних факторів. Поза розглядом лишаються вторинні прояви інших факторів і тим більше їх комбінацій.

Аналіз антропогенної діяльності багатьох складних технічних систем (СТС) показав, що повністю уникнути негативних впливів їх функціювання практично не можливо. Тому з часом політика безпеки почала переходити до пошуку компромісу між її перевагами та мірою їх негативних впливів (принцип ALARP- на стільки низький вплив – на скільки можливе його досягнення).

Отже, на зміну концепції “абсолютної безпеки” прийшла концепція ”прийнятного ризику”, яка базується на принципі ”передбачити та попередити”. Ця концепція на даний час стала загально визнаною у світі.

В основу цієї концепції покладено поняття “прийнятного ризику”, який декларує неможливість досягнення абсолютної безпеки об’єктів техносфери, в замін досягнення її відносної безпеки шляхом максимального зниження ризиків до прийнятного рівня. Концепція базується на наступних головних принципах:

• принцип виправданості діяльності лише у випадках, якщо вигода від неї перевищує збитки від імовірних аварій і суспільство готове погодитись з цими ризиками;

• принцип оптимізації витрат на системи безпеки виробництва за рахунок зниження аварійних ризиків та прибутків від виробничої діяльності;

• принцип доступності інформації для виробничого персоналу та суспільства щодо спектру існуючих небезпек та прийнятних рішень по керуванню ризиком;

• принцип неприпустимості забезпечення техногенної безпеки сучасного суспільства за рахунок зниження безпеки та потреб майбутніх поколінь людства.

Концепція прийнятного ризику використовує поняття «фоновий ризик», тобто існування постійної імовірності надзвичайних ситуацій.

Виходячи з формалізованого підходу ризики прийнято ділити на три категорії:

• прийнятний ризик (рівень ризику, з яким суспільство в цілому готове миритися заради одержання певних благ або вигод у результаті своєї діяльності);

• ризик, що вимагає подальших оцінок;

• неприйнятний ризик (рівень ризику, установлений адміністративними або регулювальними органами як максимальний, вище якого необхідно приймати заходи для його зменшення).

Основним загальноєвропейським документом, що регламентує практичну реалізацію концепції прийнятого техногенного ризику є директива «Сивезо – 2» схвалена Європейським Економічним співтовариством (ЄЕС) в 1997 році . Назву свою ця директива отримала від назви Італійського містечка Сівезо, яке було практично знищено внаслідок техногенної катастрофи на хімічному комбінаті

Розв’язання питань промислової безпеки та охорони праці на сучасному рівні здійснюється шляхом впровадження міжнародних стандартів. Основоположними серед них є стандарти OHSAS18001:2007 та OHSAS18002:2008 [1,2].

Стандарт OHSAS 18001 є універсальним для будь-якого сектора економіки і його основною метою є:

• контроль можливих небезпек на робочому місці;

• постійне удосконалення менеджменту скорочення ризиків промислових небезпек;

• підтримання аварійних ризиків на прийнятому рівні.

Досягнення даної мети базується на принципово нових підходах «плануй-роби-перевіряй-корегуй».

Новий підхід полягає у використанні таких факторів, як внутрішній і зовнішній аудит, виявлення й мінімізація виробничих ризиків.

При цьому аналіз ризиків розглядається як складова частина комплексного підходу до прийняття рішень і програм щодо упередження та зменшення небезпек для життя людини, погіршення якості оточуючого середовища. Система прийняття рішень щодо підтримання аварійних ризиків на прийнятному рівні по суті являє собою систему управління ризиками, або управління безпекою.

Викладене дозволяє констатувати, що у світовій та вітчизняній практиці на протязі декількох останніх десятиліть відбувся принциповий перегляд концептуальних засад безпеки життєдіяльності людини, в основу яких покладено ідентифікацію небезпек, оцінку та управління ризиками їх проявів, введення та застосування ключових понять «Прийнятний ризик» та «Промислова безпека»,тощо.

Нормативно-правове регулювання в галузі промислової безпеки та охорони праці в Україні здійснюється відповідно до Законів “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, “Про охорону праці” , “Про безпеку промислової продукції ”. Закон України “Про промислову безпеку” знаходиться на стадії опрацювання.

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” спрямований перш за все на безпечне виконання робіт в промисловості, захист людей та довкілля від імовірних промислових аварій шляхом запобігання їх виникненню, локалізації розвитку та ліквідації їх наслідків.

Закон України “Про охорону праці” регулює взаємостосунки між працівником та роботодавцем в сфері безпеки робочого середовища та гігієни праці.

В Україні поняття “Промислова безпека” визначається згідно ДСТУ 22-93-99 як безпека від аварій на виробничих об’єктах та від наслідків цих аварій.

В ДСТУ 2156-93 [3] споріднене поняття безпечність промислового підприємства (об’єкта) тлумачиться як властивість за нормальної експлуатації та в разі аварії обмежувати вплив джерела небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище встановленими межами.

Аналогічно це поняття трактується директивними документами з промислової безпеки ЄЕС.

Наявність в Україні законодавства в галузі регулювання промислової безпеки небезпечних об’єктів та виробництва є однією з обов’язкових умов інтегрування України в спільноту Європейських держав. Тому нові підходи до управління промисловою безпекою, передбачені міжнародними стандартами OHSAS-18001 та OHSAS-18002 спонукають Україну до реформування нормативно правової бази у цій сфері з метою її наближення до міжнародних вимог.

Створення систем менеджменту промислової безпеки й охорони праці на більшості підприємств нафтогазового комплексу перебуває на стадії розробки.

Так, близька до завершення розробка Концепції управління охорони праці в паливно-енергетичному комплексі, яка спрямована на реалізацію конституційного права працівників галузі на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці, функціонування системи підготовки і розвитку персоналу, високої культури безпеки праці у працівників та підвищення відповідальності керівників за стан охорони праці і промислової безпеки, запровадження нових стандартів управління охороною праці в галузі.

Відповідно до вимог OHSAS на підприємствах НАК «Нафтогаз» України триває розробка та впровадження системи управління безпекою виробництва (СУБВ).

Для визначення основних напрямків галузевої контрольно-профілактичної роботи усіх виробничих служб підприємств було розроблено, із затвердженням відповідних положень, нормативно правовий акт «Політика у сфері безпеки праці». Цим документом поєднуються питання промислової безпеки та охорони праці щодо створення та підтримання безпечних умов праці на кожному робочому місці (охорона праці) з виконанням допустимого комплексу заходів щодо запобігання аваріям та аварійним (нештатним) ситуаціям, а у разі їх виникнення – здійсненням заходів з локалізації та ліквідації аварій із мінімізацією їх наслідків (промислова безпека) [4].

Тим самим підтверджується аксіоматичне положення, що діяльність, або бездіяльність людини може стати причиною аварії (пожежі) і навпаки – наслідком аварії може бути випадок виробничого травматизму.

Аналогічні взаємозв’язки існують між охороною праці та промисловою, пожежною і екологічною безпеками. Тобто усі вони взаємодіють в рамках загальної системи «людина – навколишнє середовище» у якості складових елементів – підсистем.

Отже, СУБВ потрібно створювати на основі системного підходу з урахуванням небезпек техногенного та природного походження. У зв’язку з цим небезпідставно в [4] пропонується будувати СУБВ за схемою, що відображена на рис. 1.

Рис. 1 Система управління безпекою виробництва

Зміни, що відбулися у концептуальних засадах безпеки життєдіяльності людини потребують відповідного відображення у освітніх стандартах вищої школи з цього наукового напрямку, а особливо для нормованих навчальних дисциплін «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист», які входять до складу навчальних програм освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр» .

Особливо актуальними ці питання є для спеціальностей технічного спрямування, які пов’язані із підготовкою фахівців, майбутня професійна діяльність яких зв’язана з проектуванням ( конструюванням), виготовленням, будівництвом та експлуатацією ТС,СТС чи об’єктів підвищеної небезпеки.

Нагальним елементом в системі управління охороною праці є підготовка та добір персоналу, укомплектування служби охорони праці кваліфікованими, досвідченими спеціалістами на усіх ділянках управління галузі. Пріоритетним напрямком у досягненні цієї мети є підвищення рівня знань працівників з цих питань, забезпечення безперервного навчання (перенавчання, и підвищення кваліфікації) у закладах освіти усіх рівнів і безпосередньо на підприємствах у процесі їх трудової діяльності.

Без створення умов для підвищення професіоналізму працюючих, надбання практичних професійних навичок у працівників, без засвоєння ними нормативно-правових основ промислової та екологічної безпеки не можливе подальше вирішення проблем охорони праці.

Для цього в першу чергу потрібно:

• у першу чергу усунути виниклі невідповідності в робочих навчальних планах та програмах професійно-орієнтовних навчальних дисциплін та нормативних дисциплін напряму БЖД до вимог сьогодення;

• забезпечити вищі навчальні заклади сучасними засобами навчання новітніми навчальними посібниками, методичними розробками, програмами тренажерної підготовки тощо.

Відокремлення поняття “Промислова безпека” в окремий елемент життєдіяльності людини, на наш погляд, робить актуальним для України внесення адекватних змін у термінологічне розмежування понять “Промислова безпека” та “Охорона праці” з метою більш чіткого визначення сфер їх інтересів та повноважень.

В [5] були викладені принципові засади формування навчальної програми, її структури та змістовного наповнення дисципліни “Охорона праці в нафтогазовій галузі ”для студентів освітньо-професійного рівня “спеціаліст” та “магістр” напряму ” Нафтогазова справа ”. Тому при складенні даного навчального посібника автори враховували викладені міркування.

Функціонування складних технічних систем (СТС),які займають важливе місце у діяльності нафтогазової галузі, тісно пов’язане з їх надійністю. Серед інших властивостей надійності особливо важливу роль відіграє безпечність СТС, яка акумулює питання охорони праці, промислової безпеки, охорони природного навколишнього середовища та інше.

Тому автори вважали доцільним розглядати питання охорони праці у зв`язку з загальними питаннями надійності СТС стосовно трубопровідних систем, які є найбільш розповсюдженими та характерними об’єктами підвищеної небезпеки в нафтогазовій галузі.

У зв’язку з викладеним повстає питання бачення місця і ролі в інформаційному забезпеченні процесу професійної підготовки фахівців в галузі безпеки нормативних навчальних дисциплін напрямку “Безпека життєдіяльності”. Більш детально питання розглянуті у розділі 5.