5. Методи одержання інформації в системах дзз

5.1. Загальні відомості

Незважаючи на свою нетривалу історію розвитку, ДЗЗ вже має багатий арсенал методів одержання аеркосмічної інформації. Формування цього арсеналу стало наслідком наполегливого прагнення до підвищення інформативності зображень, як основного джерела про об’єкти досліджень. При цьому переслідувалися декілька цілей:

– збільшення просторової і спектральної розрізненності зображень;

– розширення зони обстеження;

– забезпечення високих фотографічних, фотометричних і фотограмметричних якостей зображень.

Дистанційні методи висувають до апаратури космічного базування вимоги з розрізнення, які набагато перевищують параметри зорової системи людини. Наприклад, для оцінки величини елемента розрізнення на земній поверхні приймемо, що для космічного апарата, що летить наприклад, на висоті 1000 км над поверхнею Землі, миттєвий кут поля зору апаратури становить, як і для людського ока, 1 мрад. Тоді, як відомо, просторове розрізнення на поверхні Землі буде дорівнювати 1000 км×1 мрад =1000 м. Якщо для розв'язку багатьох задач метеорології цей рівень є прийнятним, то для дослідження природних ресурсів і охорони навколишнього середовища необхідна інформація про наземні об'єкти розміром в декілька метрів а то й ще менше.

Реалізація перерахованих цілей призводить до виникнення суперечливих вимог і необхідності розробки компромісних рішень, які додатково ускладнюються особливостями створення і експлуатації космічних платформ, де розміщується фотознімальна апаратура. Наприклад, при збільшенні фокусної відстані можна отримати підвищення розрізненності знімальної системи і збільшення масштабу зображень, однак довгофокусний об’єктив має мале поле зору і не забезпечує значного обстеження земної поверхні. Крім того, довгофокусний фотоапарат має більшу масу, габарити, енергоспоживання, збільшену кількість рухомих елементів у процесі функціонування. А все це призводить до відповідного зростання вимог до ракети-носія, службових систем супутника, запасів робочого тіла на борту, необхідності забезпечення зворотного вантажопотоку тощо.

Підвищити розрізненність зображення при певній величині фокусної відстані об’єктива фотоапарата можна зменшенням висоти польоту супутника, однак це призведе до звуження смуги обслідування, скороченню терміну існування космічного апарату або призведе до необхідності частих корекцій орбіти шляхом вмикання двигунів.

Отже, значна кількість задач розв’язуваних космічною фотозйомкою, та їх суперечливий характер викликають необхідність використання різних типів фотоапаратів, комплексування їх на борту одного супутника або застосування декількох типів супутників.

Аерокосмічні знімки отримують за допомогою спеціальної апаратури – знімальних систем багаторазової дії.

Сучасні знімальні системи – це комплекс технічних засобів для отримання інформації про об'єкт дослідження у вигляді зображень об'єкта або в іншій формі, яка або дає змогу переходити до зображення, або дає інформацію в певних точках поверхні.