2.2.2. Нормативи допустимого впливу на довкілля.

Нормативи допустимого впливу на довкілля (інша назва - виробничо-господарські нормативи) встановлюють з метою запобігання негативного впливу на довкілля господарської та іншої діяльності людини. Залежно від способу впливу виділяють такі нормативи допустимого впливу на навколишнє середовище:

Слайд 30

І. Нормативи гранично припустимих викидів (ГДВ) та скидів (ГДС) забруднювачів. Ці нормативи встановлюють для стаціонарних, пересувних і інших джерел дії на навколишнє середовище. В основі розрахунку таких нормативів покладено вимогу недопущення перевищення нормативів якості довкілля (у всіх випадках – санітарно-гігєнічних ГДК) в результаті нормальної господарської діяльності суб’єктів природокористування. Існує два принципи розрахунку ГДВ і ГДС:

1. Технологічні нормативи розраховуються для джерел забруднення на основі найкращих існуючих технологій і відбивають допустиму кількість викидів та скидів у розрахунку на одиницю продукції, що випускається.

2. При неможливості дотримання технологічних ГДВ та ГДС можуть встановлюватися ліміти на викиди і скиди. Встановлення лімітів на викиди і скиди допускається тільки при наявності планів зниження викидів і скидів, погоджених з місцевими органами виконавчої влади, що здійснюють державне управління в галузі охорони навколишнього середовища.

Слайд 31

ІІ. Нормативи утворення відходів виробництва та споживання та ліміти на розміщення їх.

Слайд 32

ІІІ. Нормативи допустимих фізичних впливів (кількість тепла, рівні шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання, напруженості електромагнітних полів та інших фізичних впливів). Вони встановлюються для кожного джерела такого впливу з урахуванням впливу інших джерел фізичних впливів.

Слайд 33

ІV. Нормативи допустимого вилучення компонентів природного середовища, що встановлюються з метою збереження природних ресурсів, забезпечення сталого функціонування природних екологічних систем та запобігання їх деградації.

Слайд 34

V. Нормативи допустимого антропогенного навантаження на навколишнє середовище є комплексним показником допустимого впливу. Встановлюються для суб'єктів господарської діяльності з метою оцінки та регулювання загального впливу на навколишнє середовище усіх стаціонарних, пересувних і інших джерел, розташованих в межах конкретних територій і акваторій (у стадії розробки). Такі нормативи встановлюються по кожному виду дії і сукупного впливу всіх джерел, що знаходяться на цих територіях і акваторіях.

Слайд 35

2.3. Аналіз.

На етапі аналізу проводять науково-технічну оцінку наслідків впливу зафіксованих параметрів окремих компонентів навколишнього середовища. Визначаються основні джерела негативного впливу на довкілля, причому – як антропогенні, так і природні. Таким чином, від об’єкта господарської діяльності вимагається не лише забезпечення нормативів ГДК або ГДР, а й дотримання ГДВ та ГДС, встановлених для об’єкту в цілому. Причому, сам факт перевищення величини нормативу допустимого впливу на довкілля (наприклад ГДК) ще не є порушенням з боку суб’єкту господарювання. Проте, такий факт слугує сигналом для більш детального розслідування дотримання вимог встановлених технічних нормативів або лімітів на викиди (скиди).

Основним результатом аналізу первинних даних моніторингу та їх оцінки є визначення наслідків для окремих компонентів навколишнього середовища та всього довкілля.

У зв’язку з важкістю прямого визначення наслідків перевищення нормативів для людини та довкілля основним методом екологічного аналізу є застосування експертної системи оцінки. Експертна оцінка – процедура отримання оцінки проблем на основі думки спеціалістів даної галузі знань (експертів) з метою наступного прийняття рішення.

Слайд 36