Особливості реєстрації торговельної марки

Право на одержання свідоцтва про реєстрацію торговельної марки має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів.

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, виключно на території України (п.1ст.11 Розділу 2 ЗаконуУкраїни «Про засади державної мовної політики»).

Після встановлення дати подання заявки на торговельну марку Державна служба інтелектуальної власності провадить експертизу заявки.

Після прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки Державна служба інтелектуальної власності у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Державна служба інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію торговельної марки. На підставі державної реєстрації торговельної марки Державна служба інтелектуальної власності у місячний термін видає заявнику свідоцтво.

Свідоцтво про реєстрацію торговельної марки надає його власнику право власності торговельну марку. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подане протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена.

Способи використання торговельної марки

Торговельна марка може бути використаний у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу.

Договори, що стосуються торговельної марки

Право власності на торговельну марку на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, що стає правонаступником власника свідоцтва..

В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням цієї умови.

Товарна марка може бути зареєстрована в іноземній державі будь-якою особою. Якщо реєстрація товарної марки в іноземній державі здійснюється відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію знаків, то заявка на зарубіжну реєстрацію подається через Державну службу інтелектуальної власності.

Захист прав на торговельну марку

Захист прав на торговельну марку може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Захист прав «ноу-хау»

Як правило, необхідність захисту «ноу-хау» виникає при комплексній передачі технології по договорах — продажеві ліцензій на винахід або корисну модель, при ліцензуванні інжинірингових послуг, при передачі науково-технічної документації, при заключенні договорів комерційної концесії. Складовою частиною такого договору може бути розділ про передачу «ноу-хау» і зобов’язаннях ліцензіата (сторони, що купує технологію) не розголошувати, передані йому в комплекті з правами на винаходи, секрети виробництва — «ноу-хау».

Організаційні заходи щодо захисту «ноу-хау» зводяться до наступних дій, що повинний виконувати власник секретів виробництва:

1) Насамперед, повинний здійснюватися строгий контроль за доступом співробітників підприємства до секретів виробництва. Відомості про них повідомляються обмеженому числу осіб під розпис із зобов’язанням про нерозголошення зазначеної інформації. Як правило, у цьому документі вказуються паспортні дані обізнаної особи або може укладатися окремий додатковий договір про режим таємності об’єкта техніки.

2) При прийомі на роботу бажано в трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після звільнення з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва.

3) Один зі способів фіксування «ноу-хау» — відмітка на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт права інтелектуальної власності».

4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають хаудоступ до охоронюваної інформації.

5) Розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об’єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих «ноу-хау», тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплатними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно всіх людей, що мають доступ до ноу-хау.

Особливості охорони прав та захисту авторського права