3.2. Інтегральна оцінка фізичного стану курсантів та студентів першокурсників віком 17-18 років

Управління фізичним станом вимагає використання способів оцінки цього стану. Існуючі в даний час численні шкали оцінок окремих рухових якостей у вигляді належних (Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України, 1996) або порівняльних норм не дозволяють комплексно, в кількісному вираженні оцінювати фізичний стан.

У зв’язку з цим, виходячи із концепції В.О.Романенко (1994), В.Г.Марчука (2002) при оптимальному підході до розробки інтегральних кількісних показників для оцінки фізичного стану агреговані моделі повинні включати визначений набір показників, що реєструються на субмаксимальному рівні функцій і дають достатню факторну інформованість на кожному етапі онтогенезу. Квантування вікових етапів, ієрархія факторів і рівні перемінних, що відображають особливість антропометричного статусу, рухової підготовленості і фізичної працездатності не повинні перевищувати двох-трьох років (В.А.Романенко, 1999).

З позиції системного підходу оцінка фізичного статусу неможлива без визначення рівня морфофункціональних показників. Виходячи із цього, на першому етапі дослідження ми вивчали показники (табл. 3.1 – 3.3), що відображають антропометричний статус, функціональний стан кардіреспіраторної системи, нервово-м’язового апарату і рухової підготовленості.

Визначення рівнів фізичного стану курсантів та студентів дозволило нам перейти безпосередньо до розробки інтегрального індексу. З цією метою в агреговані індекси включали надійні, відтворювані, одночасно незалежні і адаптивні перемінні. Ці перемінні достатньо повно відображають фізичний статус обстежуваного контингенту. При такому підході фактор антропометричного статусу буде представлений індексом Кетле, гр/см (х1), швидкісно-силової підготовки – результатом стрибка в довжину з місця (х2), часом бігу 30 м з ходу (х3), кількістю підтягувань на перекладині у юнаків, згинання та розгинання рук в упорі на гімнастичну лаву в дівчат (х4), енергетичного потенціалу – індексом Гарвардського степ-тесту, од (х5), результатом човникового бігу 4)6 х 30 м (х6), стійкості до гіпоксичної затримки дихання на видиху (х7). Перераховані показники включались до агрегованого індексу з урахуванням значимості факторів.

ІФС 1 = – 9851/х₁ + 25,0 (х₂/226,0 + 3,95/х₃ + 0,1 х₄) + 15,3 (х₅/50,0 + 23,2/х₆) + 0,19 х₇

де ІФС 2 = – 13850/х₁ + 2,2 (х₂/169,0 + 5,2/х₃ + х₃ + х₄/8) + 22,0 (х₅/45,0 + 27,3/х₆) + 0,19 х₇

де ІФС 1-2 індекс фізичного стану юнаків першого курсу, од; х₁ – х₇ - середні значення перемінних, рівних: х₁ – індекс Кетле = 376,0 г/см; х₂ – стрибок у довжину з місця = 226 см; х₃ – біг 30 м з ходу = 3,95 с; х₄ – кількість підтягувань на перекладині = 10 разів; х₅ – ІГСТ = 50,0 од.; х₆ – човниковий біг (4 х 30) = 23,2 с; х₇ – затримка дихання на видиху = 37,0 с.

ІФСТ 2 – індекс для оцінки фізичного стану дівчат першого курсу; х₁ – індекс Кетле = 337,0 г/см; х₂ – стрибок в довжину з місця = 169 см; х₃ – біг 30 м з ходу = 5,2 с; х₄ – кількість згинань і розгинань рук в упорі від гімнастичної лави = 8 разів; х₅ – ІГСТ = 45,0 од; х₆ – човниковий біг (4 х 30) = 27,3 с; х₇ – затримка дихання на видиху = 30,0 с.

За результатами аналізів дослідження встановлено, що біля 80 % курсантів та студентів 1 курсу характеризуються середнім рівнем фізичного стану, близько 4 % – низьким і 10-8 % – високим рівнем.

Інтерпретація викладеного в даному розділі матеріалу дозволяє зробити деякі висновки:

1.Інтегральні агреговані індекси разом із розробленими шкалами (В.Г.Марчук, 2002) дозволяють із достатньою діагностичною точністю виміряти й оцінити фізичний стан курсантів та студентів.

2.Агреговані індекси розкривають деякі приватні механізми та загальні закономірності формування фізичного стану студентів і тим самим створюють передумови для розробки ефективної системи управління цим станом.