- •1. Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки.
- •2. Стан охорони праці в Україні та інших країнах.
- •3. Основні поняття у галузі охорони праці.
- •4. Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” та її зв’язок з іншими дисциплінами.
- •5. Основні законодавчі акти про охорону праці.
- •6. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Гарантії в законодавчому порядку прав громадян на охорону праці.
- •Основні положення Закону України „Про охорону праці”.
- •Основні положення Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
- •Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці.
- •Види та строки навчання та перевірки знань робітників з питань охорони праці.
- •Основні види інструктажів з питань охорони праці, їх призначення та періодичність.
- •Органи державного управління охороною праці.
- •13. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •14. Розслідування та облік нещасних випадків.
- •15. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •16. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь.
- •17. Розслідування та облік аварій.
- •18. Відшкодування збитку робітникам у випадку пошкодження їх здоров’я.
- •19. Штрафні санкції відносно підприємств.
- •20. Відповідальність працівників за порушення законодавства з охорони праці.
- •21. Гігієна праці та виробнича санітарія. Основні питання, що розглядаються в даному розділі дисципліни „Основи охорони праці”.
- •22. Вентиляція виробничих приміщень. Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •23. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем штучної вентиляції.
- •24. Мікроклімат виробничих приміщень. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
- •25. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату у виробничих приміщеннях. Особливості повітряного середовища приміщень з використанням персональних комп’ютерів та відеодисплейних терміналів.
- •Види виробничого освітлення.
- •Нормуваня природного та штучного освітлення.
- •Принципи розрахунку природного та штучного освітлення виробничих приміщень.
- •Фізичні характеристики шуму.
- •Нормування шуму та вимірювання його рівнів.
- •32. Вплив шуму на організм людини.
- •33. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.
- •34. Інфразвук та ультразвук, його джерела та принципи нормування. Вплив на організм людини.
- •35. Основні параметри та види вібрації.
- •36. Нормування вібрації та вимірювання її рівнів.
- •37. Вплив вібрації на організм людини.
- •38. Види та властивості іонізуючих випромінювань. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини.
- •39. Нормування іонізуючого випромінювання. Заходи і засоби захисту від іонізуючого випромінювання.
- •Електромагнітні випромінювання, що пов’язані з експлуатацією комп’ютерної техніки (рентгенівське, оптичне та радіочастотного діапазону). Їх вплив на організм людини.
- •Електробезпека. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.
- •Фактори, що спливають на наслідки ураження людини електричним струмом.
- •Основні види електричних травм.
- •Умови ураження людини струмом при доторканні до струмопровідних частин електромереж.
- •Надання медичної допомоги при ураженні людини електричним струмом.
- •Пожежна безпека. Основні причини пожеж.
- •Небезпечні та шкідливі чинники, що пов’язані з пожежами.
- •Основи теорії горіння та різновиди горіння. Необхідні умови для виникнення горіння. Що таке горіння?
- •Показники пожежовибухонебезпечності.
- •Категорія приміщень за вибухо- та пожежонебезпечністю.
- •Електробезпека приміщень з використанням персональних комп’ютерів і відеодисплейних терміналів
- •52. Установки та засоби гасіння пожеж.
- •53. Організація пожежної безпеки. Закон України „Про пожежну безпеку”.
Нормування шуму та вимірювання його рівнів.
Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при виконанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що спричинюють подразнення чи втомлення, а на такі допустимі рівні шуму, за яких виключається імовірність набуття працівником професійних захворювань.
При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види. Відповідно до ГОСТу 12.1.003-83 та ДСНу 3.3.6.037-99 шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні, з неперервним спектром шириною понад одну октаву, та вузькосмужні, або тональні, у спектрі яких є виражені дискретні тони. За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними, якщо їх рівень протягом робочої зміни (8 год) змінюється не більше, ніж на 5 дБА, та непостійними. Останні поділяються на:
- мінливі, рівень шуму яких неперервно змінюється (коливається) в часі більше, ніж на 5 дБА;
- переривчасті, рівень шуму яких змінюється ступінчасто на 5 дБА і більше; при цьому довжина інтервалів, під час яких рівень залишається сталим, становить Ici більше;
- імпульсні, які складаються з одного або декількох звукових сигналів, кожен з яких довжиною менше 1 с; при цьому рівні шуму відрізняються не менше, ніж на 7 дБА.
Нормування шуму здійснюється за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) - діапазон частот, у якому верхня гранична частота / вдвічі більша за нижню граничну частоту fu.
Октава характеризується середньогеометричним значенням частоти. Частотний діапазон чутності органа слуху людини розподілений на дев'ять октав із середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125 ... 8000 Гц. Сукупність гранично допустимих рівнів звукового тиску в дев'яти октавних смугах частот і є граничним спектром (ГС) шуму. Зі зростанням частоти (більш неприємний шум) допустимі рівні зменшуються. Кожен із граничних спектрів має свій індекс, наприклад, ГС-80, де 80 - допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричним значенням базової частоти 1000 Гц.
Нормування шуму за рівнем звуку в дБА засновано на вимірюванні за шкалою А шумоміра, що імітує чутливість органа слуху до шуму різної гучності. Рівень звуку в дБА використовується для орієнтовної оцінки постійного та непостійного шуму, оскільки в цьому випадку є невідомим спектр шуму.
Параметрами непостійного шуму, які нормуються є еквівалентний рівень шуму (рівень постійного шуму, дія якого відповідає дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час) у дБА та максимальний рівень шуму - у дБА.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, у виробничих приміщеннях і на території підприємства регламентуються Державними санітарними нормами ДСН 3.3.6.037-99, витяг з яких наведено в табл. 2.10.
Залежно від виду шуму значення, наведені в табл. 2.10, підлягають уточненню. Для тонального та імпульсного шуму допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях приймаються на 5 дБ меншими за значення, вказані в табл. 2.10, а для шуму, що створюється в приміщеннях установками кондиціонування повітря, вентиляції та повітряного опалення - на 5 дБ меншими ніж фактичні рівні шуму в приміщенні, якщо останні не перевищують значень, наведених у табл. 2.10.
Максимальний рівень шуму, що коливається в часі та переривається, не повинен перевищувати 110 дБА. Максимальний рівень для імпульсного шуму не повинен перевищувати 125 дБА.
Для визначення відповідності рівнів шуму та рівнів звукового тиску нормованим значенням, а також для порівняльної оцінки різних заходів, спрямованих на зниження шуму, проводять вимірювання шуму на робочих місцях і у виробничому приміщенні. Для цього використовується: шумомір ШМ-1, вимірювач шуму та вібрації ВШВ-003, акустична вимірювальна апаратура фірми ЮТ (Німеччина) та "Брюль і К'єр" (Данія). Принцип вимірювання шуму полягає в наступному: мікрофон для акустичних вимірювань сприймає шум і перетворює механічні коливання на електричні, які підсилюються і, пройшовши коректувальні фільтри та випрямляч, реєструються індикаторним приладом чи осцилографом.
