Економічний розвиток українських земель др. Пол. Хіх ст.

Буржуазні реформи сприяли швидкому розвитку українських земель, поглибленню промислового перевороту, складанню товарно-грошових відносин.

Фабрично-заводське виробництво з використанням найманих робочих і різних машин, практично повністю витиснуло мануфактури.

Інтенсивно розвивалася вугільна, залізорудна, металургійна, машинобудівна промисловість. На Україні добувалося від загальноросійського 70% вугілля, 50% залізної руди, 50% чавуну, 70% прокату. Україна стала вугільно-металургійною базою Російської імперії. Розвивалися традиційні промисловості - цукрова, борошномельна, горілочна. Великими заводчиками-монополістами стали вихідці із кріпаків: Терещенко, Харитоненко, Семеренко, Войтенко.

Однією з характерних рис розвитку українських земель другої половини ХІХ ст. став розвиток залізничної галузі. З 1865 р. функціонувала залізниця, що зв'язала всю Наддніпрянську Україну: Одеса - Балта. До кінця ХІХ ст. довжина залізниць становила 8400 км.

Розвиток промисловості викликало зростання міст і розвиток міського комунального господарства. В 80-х рр. були побудовані перші електростанції, налагоджувався телефонний зв'язок, з 1892 р. по вулицях Києва був пущений перший трамвай.

Українська промисловість носила колоніальний характер. Усього лише 15% заводів випускали готову продукцію, а інші - сировину й напівфабрикати, які вивозилися за межі України.

Поява промисловості привело до появи нових класів: буржуазії й пролетаріату. Буржуазія була інтернаціональна, пролетаріат, переважно, формувався з розорених селян. Життєвий рівень робітників був надзвичайно низький.

Земельні реформи 60-х рр. прискорили розпад натурального поміщицького й селянського господарства, а також, процес розшарування селянства. Серед селян виділяли 20% заможних, 30% середняків і 50% бідняків.

Якщо для Лівобережної й Слобідської України характерний промисловий розвиток, то Правобережна Україна характеризувалася розвитком товарного сільського господарства. 90% виробленої пшениці йшло на експорт.

Лекція 15

Суспільно-політичне життя в Україні в др. пол. ХІХ ст.

Піднесення національно-визвольного руху

ГРОМАДИ ТА ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ

Провідником національно-визвольної ідеї залишається українська інтелігенція. З її ініціативи в Україні створюються численні суспільні культосвітні й інші організації. Крім цього, українська інтелігенція брала активну участь у загальноросійському суспільно-політичному й революційному рухах.

У к. 50-х рр. у Києві, Харкові, Полтаві, Одесі виникли перші «громади» (товариства), які намагалися розбудити національну самосвідомість культосвітньою діяльністю. Громада виникла в Києві у 1859 р. на базі таємного гуртка „хлопоманів". Громади об'єднували представників різних прошарків суспільства з різними політичними поглядами. їх діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і науковоїх літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо).

Одна з перших «громад» виникла в 1859 р. у стінах Київського університету з ініціативи Антоновича, Панченко, СвІдницького. Це була «Українська громада», що пропагувала національну ідею серед простого населення. Активними учасниками «громадського» руху були Драгоманов, Касьяненко, брати Сінегубы, Чубинський, Лисенко. В 1861 р. у Спб-Петербурге учасники «громадського» руху Куліш, Костомаров, Білозерський створили журнал «Основа», що знайомив читачів із життям українського народу.

Після польського повстання 1863 р. царський уряд посилив вимоги до громадських організацій і друкованих публікацій, почався етап боротьби із проявами українізму. Було дозволено друкувати тільки художню літературу.

На початку 70-х рр. тиск на українських громадських діячів зменшується. У Києві була створена «Стара громада» (Антонович, Драгоманів, Русов, Чубинський). Її учасники вивчали українську історію, географію, етнографію, соціально-економічні проблеми, видавали численні дослідження з української історії, культурі, друкували книги й свою газету «Київський телеграф».

У травні 1876 р. після знаменитого эмського указу почалося новий наступ на українську мову й культуру. Нові заборони були накладені на всі видання крім деяких літературних творів. Після цього указу багато діячів «громадського» руху емігрували в Європу.

У Женеві Драгоманів, Павлик, Подолинський створили громадський кружок і почали видавати журнал «Громада». Ідейним натхненником «громадського» руху за кордоном став Михайло Драгоманов. Він був прихильником національного відродження України на федеральних принципах, але поступово його захопили соціалістичні ідеї, і він порвав з культосвітньою діяльністю «Старої громади». У к. 70-х рр. «громадський» рух пішов на спад.